У дитини піднялася температура? Болить горло, з’явився нежить, кашель? Почалася блювота або пронос? Вискочили червоні виразки в роті, на долонях і ступнях? Швидше за все, у дитини ентеровірусна інфекція, якої існує безліч видів, і яка дуже поширена саме в літню пору. А все тому, що ризик зараження ентеровірусами — це і не помиті руки, і купання в заражених водоймах, і брудні фрукти, і випита сира вода, і контакти з хворими людьми… Ми розповімо все, що вам потрібно знати про ентеровіруси: що це таке, які шляхи поширення, які симптоми захворювання у дитини, як лікувати і, найголовніше, як уберегти дитину.
Ентеровірусні інфекції - це антропонози, які викликають кишкові віруси (таку назву вони отримали в зв'язку з тим, що спочатку їх розмноження відбувається в травному тракті).
Найчастіше хворіють діти у віці від трьох до десяти років.
Шляхи поширення
Джерелом зараження може бути не тільки людина, але й навколишнє середовище. Заразитися можна як від хворої людини, так і від вірусоносія. Вірусоносій – людина, у кишечнику якого мешкають ентеровіруси, які, зважаючи на стійкий імунітет, не спровокували розвиток захворювання. Після хвороби людина протягом 5 місяців є вірусоносієм і поширює збудника в навколишнє середовище разом із фекаліями.
У навколишньому середовищі ентеровіруси можуть жити в землі, воді (водойми, річки, моря) і на продуктах харчування. На відміну від впливу дезінфікуючих засобів, до яких ентеровіруси стійкі, при термічній обробці збудник захворювання гине.
Дитина може заразитися:
- повітряно-крапельним шляхом, тобто при кашлі або чханні хворої людини або вірусоносія, а також фекально-оральним шляхом:
- при порушенні правил особистої гігієни, користуванні чужими іграшками, купанні в річці, вживанні некип’яченої водопровідної води.
Класифікація та форми хвороби
Виявлення симптомів та лікування ентеровірусної інфекції у дітей вимагають високого професіоналізму лікарів і обов’язкового використання методів лабораторної діагностики. Основна проблема полягає в різноманітності захворювань, які викликаються ентеровірусами. Лікарі їх поділяють на типові та атипові.
Так, у першу категорію потрапляють:
- епідемічна міалгія;
- герпетична ангіна;
- ентеровірусна екзантема;
- серозний менінгіт.
Що стосується атипових проявів активності кишкових вірусів, то до таких рідкісних форм відносять:
- панкреатит;
- поліомієліт;
- міокардит;
- гастроентерит;
- цистит;
- нефрит;
- увеїт;
- орхіт.
Вірус після проникнення в організм і розмноження на слизових ротової порожнини або шлунково-кишкового тракту може з кровотоком перенестися до будь-якого органу тіла, викликаючи специфічну симптоматику.
Симптоми та клінічна картина
Після інкубаційного періоду (2-10 днів), протягом якого вірус активно реплікується, збільшуючи чисельність збудників в організмі, швидко розвиваються симптоми ентеровірусної інфекції, характерні для будь-якої форми захворювання у дітей.
Зазвичай батьки починають лікування, як тільки помітять у дитини:
- Гіпертермію. Коли хвороба переходить у гостру стадію, перший характерний симптом — висока, до 40, температура. Зазвичай вона тримається до 5 діб і супроводжується ознобом.
- Розлад травлення. У дитини зникає апетит, з’являється нудота і блювота. Незважаючи на кишкову природу вірусу, порушення стільця може і не бути.
- Збільшення лімфовузлів. Це свого роду блок-пости імунітету. У них накопичується велика кількість лейкоцитів для масового знищення вірусів в одному органі. З-за цього і відбувається поява характерних запалених шишок.
- Загальне нездужання. Дитина відчуває слабкість, головний біль, запаморочення як реакцію на патогенну діяльність вірусів.
Однак цими загальними симптомами клінічна картина проявів ентеровірусної інфекції не обмежується. В залежності від форми захворювання у дітей може з’явитися висип по всьому тілу, як на фото пацієнтів з екзантемою, або слабкість м’язів і світлобоязнь, як при менінгіті. Відповідно, лікування призначається тільки після адекватної станом діагностиці.
Лікування ентеровірусної інфекції
Лікування легких ізольованих форм ентеровірусної інфекції проводиться амбулаторно. Госпіталізація потрібна лише при серозному менінгіті, енцефаліті, міокардиті, важких комбінованих поразках. Під час гарячкового періоду дитині необхідний спокій, постільний режим, достатній питний режим.
Етіопатогенетична терапія ентеровірусної інфекції в дітей включає застосування рекомбінантних інтерферонів (віферону, реаферону), інтерфероногенів (примавіру, циклоферону), поліспецифічних імуноглобулінів (при важкому перебігу). Високу противірусну активність відносно ентеровірусної інфекції має капсидингібуючий препарат плеконарил.
При міокардиті, менінгіті та інших формах призначаються глюкокортикостероїди. Одночасно проводиться симптоматичне лікування (прийом жарознижуючих, дезінтоксикаційна терапія, зрошення порожнини носа, полоскання зіва).
Профілактика
- навчіть дітей мити руки після відвідування туалету, перед їжею і перед тим, як торкатися очей, рота або носа. Самі часто мийте руки, особливо якщо доглядаєте за хворим.
- ретельно мийте перед їжею свіжі фрукти, овочі, зелень не пийте самі і не давайте дитині пити воду з неперевірених джерел стежте за тим, щоб при купанні у водоймах дитині в очі, вуха, рот, ніс не потрапляла вода по можливості обмежте контакти дитини з хворою людиною.
- регулярно очищайте вдома всі поверхні дезинфікуючим засобом.
Якщо Ви будете своєчасно звертати увагу на симптоматику ентеровірусної інфекції і звертатися за допомогою до фахівців, Вам вдасться уникнути ускладнень і неприємних наслідків. Якщо вірус все-таки виявлений, суворо дотримуйтесь всіх рекомендацій лікаря і ніколи не займайтеся самолікуванням, тому що це може погіршити стан.