Малюки дуже сприйнятливі до вірусу пневмокока. Їх організм ще не здатний виробити захисні антитіла, які боротимуться з вірусом. Для даної вікової категорії такі хвороби, як отити, менінгіт, пневмонія, викликані інфекцією, є найбільш небезпечними. Вони можуть мати дуже серйозні ускладнення, які загрожують небезпечними наслідками.
До пневмококові інфекцій відносять захворювання, викликані бактерією пневмокока Streptococcus pneumoniae. Перш за все, це захворювання дихальних шляхів (пневмонії, бронхіти, фарингіти, синусити), а також гнійний менінгіт, артроз, сепсис.
Пневмокок живе на слизових оболонках багатьох людей, але активізується тільки під впливом провокуючих чинників, основним з яких є вірусні інфекції.
Як зазначає доктор Комаровський, пневмококової інфекція досі є “реальною загрозою для людей будь-якого віку, а найбільшу небезпеку вона представляє для дітей від 6 до 11 місяців”.
Як розвивається інфекція?
В організм дитини мікроб потрапляє повітряно-крапельним шляхом при чханні, кашлі, тісному контакті з інфікованою людиною через іграшки, посуд. Розмножується на слизовій оболонці носоглотки та через кровоток інфікує інші органи – легені, головний мозок, вуха, суглоби.
Прояви захворювання залежать від локалізації інфекційного процесу. В середньому за 1-3 дні від контакту з хворим у дитини виникають симптоми схожі на інші респіраторні вірусні інфекції, а саме: лихоманка, утруднене дихання, задишка, біль у грудях, відмова від їжі, розвивається пневмонія або проявляються ознаки гнійного менінгіту – сильний головний біль, ригідність потиличних м’язів, сплутаність свідомості, порушення орієнтації в навколишньому середовищі.
Пневмококові гострі середні отити вирізняються тяжким перебігом з високим ризиком перфорації барабанної перетинки, є частою причиною зниження слуху у дітей. Несвоєчасне звернення за медичною допомогою до педіатра може спричинити розвиток тяжких ускладнень.
Педіатри після огляду дитини кваліфіковано розрізняють специфічні симптоми пневмококової інфекції, проводять отоскопію на амбулаторному прийомі, диференційну діагностику бактеріальної пневмонії від ковідної інфекції та інших респіраторних вірусних захворювань.
Лікування пневмококової інфекції
Для лікування пневмококової інфекції проводиться антибактеріальна терапія. Але глобальною проблемою в світі є ріст стійкості пневмококу до антибіотиків, що означає нечутливість до стандартного лікування, його неефективність, потребує заміни на інші більш складні і високовартісні препарати, поєднання двох антибіотиків, використання високих доз, подовження термінів одужання. Однак, в разі виникнення ускладнень під час хвороби діти підлягають госпіталізації та стаціонарному лікуванню.
Пневмококова бактерія (менінгіт, сепсис) у дітей раннього віку є причиною смертності від 0,7 до 1 млн. дітей до 5 річного віку щорічно, незважаючи на лікування.
Висока захворюваність тяжкими формами пневмококової інфекції у дітей до 5 років. Особливо беззахисними є дітки до 2-х років життя, організм яких не в змозі опиратися мікробу, а також діти з хронічними захворюваннями дихальної системи, серця, цукровим діабетом та діти, які починають відвідувати дитячі дошкільні заклади.
1) Базова терапія (режим, дієта).
Режим Госпіталізація здійснюється за клінічними показаннями. Вдома лікуються хворі лише з пневмококовим гострим респіраторним захворюванням. Інші форми інфекції, а тим більше у дітей, вимагають госпіталізації, щоб уникнути фатальних ускладнень. Постійним умовою є дотримання постільного режиму протягом усього гарячкового періоду, і навіть до ліквідації ускладнень.
Дієта повноцінна із збалансованою кількістю білків, жирів, вуглеводів; винятком облігатних алергенів, достатньою кількістю рідини.
2) Етіотропна терапія (антибактеріальні препарати)
Препаратами вибору при пневмококовій інфекції є група пеніцилінів, цефалоспоринів, карбопінемів, ванкоміцину залежно від форми інфекції.
Потрібно пам'ятати про збільшення штамів антибіотико-резистентних видів пневмокока, що, безумовно, ускладнює лікувальний пошук препарату. Вихід один - визначення чутливості пневмокока, що виділяється, до різних антибіотиків, на яке йде 2-3 дні.
3) Патогенетична інфузійна терапія (корекція захисних функцій організму)
Включає дезінтоксикаційну терапію, бронхолітики, кардіопротектори, сечогінні, засоби для поліпшення мікроциркуліції і так далі.
4) Патогенетична та симптоматична терапія (жарознижувальні, аналгетики, протизапальні, антигістамінні);
Жарознижуючі (нурофен, панадол дітям) з метою зменшення лихоманки та покращення загального самопочуття.
Протизапальна терапія та аналгетики – ібупрофен, парацетамол, вольтарен, кеторол – знімають больовий синдром, зокрема при міалгії.
Муколітики (і відхаркувальні) засоби – ацетилцистеїн, амброксол, лазолван, бромгексин, бронхолітин, аскорил тощо. Препарати, що пригнічують кашель (синекод, коделак, стоптуссин), приймати при пневмококовій інфекції не рекомендується.
Пробіотики у разі розвитку лікарського ентериту (ліннекс, біфістим, біфідум форте та ін) з метою активування нормальної мікрофлори та боротьби з інфекцією у вогнищі ураження.
5) Відволікаюча і місцева терапія
Включає парові інгаляції з розчином соди, розчинами трав - шавлія, ромашка (що актуально при катаральній формі і герпангіні); зрошення зіва дезинфікуючими розчинами, щоб уникнути бактеріальної обсімененості місця ураження; протизапальні краплі у вічі при кон'юктивіті.
Чи можна самостійно приймати антибіотики при пневмококовій інфекції?
Небажано, оскільки правильно визначити необхідну групу антибактеріальних препаратів під силу лише лікареві. Неправильний підбір препарату та дозу може призвести не тільки до відсутності ефекту лікування, але й до суттєвого зниження імунітету, а, отже, і до погіршення загального стану хворого.
Профілактика пневмококової інфекції
Також Євген Олегович розповів про спосіб профілактики пневмококової інфекції. Найсучаснішим, на думку фахівця, є вакцинація. Проте лікар застерігає, що насамперед потрібно консультуватися з лікарем, адже і для застосування вакцини є протипоказання. До того ж до більшості антибіотиків пневмокок виробив імунітет.
Специфічна – вакцинація дітей раннього віку.
Існує дві вакцини для проведення імунізації: Превенар-13 та Пневмо 23.
Превенар-13 використовується для вакцинації дітей з 2-х місяців до 5 років, а Пневмо-23 з 2-х років і старше. Вакцини не містять збудників, а містять очищені полісахариди типів пневмококів, що найчастіше зустрічаються. Крім того, введення вакцини має лікувальний ефект у вигляді санації від пневмокока дихальних шляхів та зниження кількості носіїв пневмокока. Вводяться вакцини за різними схемами залежно від віку. Імунітет виробляється через 10-15 днів після введення та зберігається протягом 5 років. Урядом РФ розглядається зміна статті 9 Федерального закону "Про імунопрофілактику інфекційних хвороб", і якщо вона буде схвалена, вакцинація від пневмокока стане обов'язковою у 2014 році.
Неспецифічна (ізоляція хворих, підтримання імунітету, вітамінопрофілактика, своєчасне лікування ГРЗ, заняття спортом, загартовування).
Захворюваність на пневмококову інфекцію потребує уваги, але наразі не можна сказати, що рівень обізнаності лікарів та населення про особливості різних форм пневмококової інфекції та їх профілактики є достатнім. Масове запровадження універсальної вакцинації від пневмококової інфекції у 100 країнах світу сприяло зниженню рівня захворюваності. На деяких територіях це призвело до зниження показників захворюваності навіть серед вікових груп, які не були цільовими для програми імунізації, за рахунок ефекту колективного імунітету.