Синдром дефіциту уваги та гіперактивності у дітей (СДВГ) – особливий неврологічний стан, при якому порушені функції центральної нервової системи, що призводить до розладів психоемоційного розвитку. Пацієнти з таким захворюванням вимагають постійного батьківського уваги, чіткого контролю з боку дорослих. СДВГ важко піддається діагностиці: симптоми можуть бути схожі з іншими порушеннями психоемоційного спектру, лікування яких кардинально відрізняється від корекції гіперактивності. Патологія вимагає комплексного неврологічного підходу за участю педіатра, психолога, інших медичних фахівців, а також педагогів, вихователів та, звичайно, батьків.
СДВГ - результат недостатнього вироблення норадреналіну і дофаміну в головному мозку, що призводить до порушення нейронної передачі інформації в зонах, відповідальних за увагу, концентрацію, прийняття рішень. Виражається це в імпульсивності, нездатності утримувати увагу на чомусь тривалий час, асоціальній і навіть агресивній поведінці дитини. Розвиток дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, які страждають від синдрому дефіциту уваги та гіперактивності, відрізняється від загальноприйнятих норм і майже завжди викликає великі проблеми з навчанням та соціалізацією. За статистикою, у хлопчиків цей стан зустрічається в 3 рази частіше, ніж у дівчаток.
Класифікація СДВГ
Залежно від переважання симптомів у рамках діагнозу синдрому дефіциту уваги та гіперактивності у дітей різного віку, включаючи малюків та підлітків, розрізняють три форми патології:
- гіперактивний або імпульсивний тип, який характеризується мимовільним бажанням постійно рухатися, при цьому дитина може зосереджуватися на навчанні або заняттях і повноцінно вбирати вивчений матеріал;
- тип з переважанням дефіциту уваги, що виявляється у неможливості сконцентруватися на певній дії (читанні, листі, грі); діти з такою формою синдрому дефіциту уваги моментально відволікаються на найменші подразники, важко запам'ятовують нову інформацію, страждають від неуважності, при цьому ознаки імпульсивності відсутні або виражені незначно;
- комбінований або змішаний тип СДВГ, при якому у дитини однаково або з невеликою перевагою спостерігаються ознаки дефіциту уваги та гіперактивності.
Найчастіше зустрічається комбінована форма патології, рідкісний варіант – імпульсивний тип.
Причини розвитку СДВГ у дітей та підлітків
Достовірно виявити точну причину виникнення синдрому дефіциту уваги та гіперактивності у дітей дошкільного віку та підлітків поки не вдалося, вважається, що вплив надають генетичні особливості та травми головного мозку, отримані внутрішньоутробно або у дитячому віці.
Визначено також низку факторів, які сприяють розвитку СДВГ у дітей. До них відносяться:
- куріння та вживання алкоголю матір'ю під час вагітності;
- наркотична залежність батьків;
- органічні ураження мозку та центральної нервової системи внаслідок захворювань під час внутрішньоутробного розвитку та перших років життя;
- недоношеність та низька маса тіла при народженні;
- хвора психологічна обстановка в сім'ї (скандали, бійки, часте вживання спиртних напоїв, кримінальне оточення, крики та звинувачення, спрямовані на дитину);
- пізні або надто ранні пологи.
Стартовим механізмом можуть бути непомірні психоемоційні навантаження на дітей, викликані великим обсягом навчання та додаткових занять, покладеної дорослою відповідальністю, яка не під силу дитині. Деякі фахівці розглядають як основну причину СДВГ у дітей спадковість: якщо батьки мають якісь психоемоційні порушення, ймовірність появи аналогічних або схожих проблем у потомства зростають.
Симптоми СДВГ у дітей та підлітків
Перші ознаки синдрому дефіциту уваги та гіперактивності (СДВГ) можна запідозрити у дітей 4-5 років. До цього віку будь-які поведінкові відхилення, як правило, піддаються корекції та вважаються варіантом норми. Батькам потрібно насторожитися, якщо:
- малюк занадто швидко втрачає інтерес до будь-якого заняття, не може зосередитися на завданні, відволікається буквально на будь-який шурхіт;
- дитина ігнорує виховні заходи, здійснюючи бездумні вчинки, не усвідомлюючи наслідки цих, діє імпульсивно;
- малюк не здатний грати за заздалегідь визначеними правилами, виконувати завдання, які потребують концентрації та повної уваги.
Якщо такі ознаки зберігаються довше 6 місяців, не залежать від оточення і виявляються однаково при зміні обставин, слід звернутися до фахівців.
Явними симптомами синдрому дефіциту уваги та гіперактивності у дитини дошкільного віку, школярів чи підлітків є:
- надмірна активність: дитина не може всидіти на одному місці, підскакує, крутить у руках предмети, а на прохання дорослих або однолітків поводитися спокійно видає зворотну реакцію (вскакує, тупає, сміється, кричить);
- імпульсивність: діти з СДВГ роблять необдумані, погано мотивовані вчинки, наприклад, перебивають вчителі або викрикують відповідь раніше, ніж задане питання, починають бійку через програш у грі або очікуванні в черзі до іграшки, хочуть отримати бажане негайно і не терпіти;
- розсіяність: діти з дефіцитом уваги часто втрачають або залишають предмети (ключи вдома, щоденник у школі, іграшку на майданчику), не чують чи швидко забувають звернені до них прохання;
- неуважність: зосередитися на занятті, навіть спочатку дуже цікавому йому, дитина з СДВГ неспроможна, вона швидко втрачає інтерес, перемикається, починає відверто нудьгувати;
- погана пам'ять: навіть багаторазово повторений мінімальний матеріал не утримується в голові дітей з дефіцитом уваги довше, ніж на пару хвилин, а завчаючи вірші чи пісні вони просто машинально повторюють слова, не усвідомлюючи їхнього змісту;
- проблеми зі спілкуванням: дошкільник із СДВГ насилу заводить друзів, йому проблематично знайомитися з новими людьми, він бурхливо виявляє емоції, робить імпульсивні дії, чим лякає та відштовхує від себе своїх однолітків.
Нерідко поряд із симптомами СДВГ у дітей дошкільного, шкільного віку та підлітків можна спостерігати ознаки неврологічних розладів: тики, спазми, порушення моторики та мови, іноді синдром поєднується з підвищеною тривожністю, заниженою самооцінкою. Додатковими явищами можуть стати нічний та денний енурез, розлад сну та харчової поведінки, невмотивована агресія по відношенню до близьких чи незнайомих людей. Цікава особливість дітей із СДВГ – гарне володіння обома руками, але при цьому діти з гіперактивністю мають труднощі з листом, читанням, проблеми з освоєнням математики та інших точних наук.
Діагностика СДВГ у дітей
Неусидливість, низький рівень концентрації та інші симптоми не завжди є наслідком СДВГ, під маскою синдрому дефіциту уваги та гіперактивності можуть ховатися інші патології: епілепсія, олігофренія, гіпертиреоз, захворювання органів слуху та зору, психічні розлади. Необхідне повне клінічне обстеження, яке включає лабораторні та інструментальні методи дослідження, консультації різних вузьких фахівців та збирання детального анамнезу.
Деякі фахівці впевнені, що окремі симптоми СДВГ у дитини можна помітити до 3 років, що дозволить швидше розпочати лікування та своєчасно скоригувати поведінку гіперактивних дітей. Такими ознаками є:
- невміння грати спокійні ігри, довго сидіти без руху;
- різка збудливість після пробудження;
- надто тривалий сон;
- світлобоязнь, здригання від гучних звуків, страх перед незнайомими людьми.
Говорити про наявність діагнозу СДВГ можна тільки у випадку, якщо у дитини є не менше шести яскраво виражених симптомів розладу, які зберігаються довше за півроку і виявлені до 8 років.
У таких випадках проводиться комплекс діагностики, що дозволяє оцінити ступінь та форму гіперактивності у дітей. До нього входять:
- електроенцефалографія;
- ультразвукова доплерографія;
- КТ чи МРТ головного мозку;
- тест на викликані потенціали (методика, що дозволяє виділити надслабкі зміни електроактивності головного мозку та оцінити слухові, зорові, інші функції).
В рамках діагностики також обов'язково проводяться консультативні прийоми дитячих неврологів, психіатрів та логопедів.