Більшість дітлахів знайомиться з отитом ще до другого дня народження. І ось проблема: як мамі зрозуміти, що у малюка болить вушко? Адже дитина у такому віці не завжди може пояснити свої відчуття.
Гострий отит – це захворювання, що характеризується запаленням анатомічних структур вуха. Ця хвороба є досить поширеною проблемою у педіатрії та дитячій ЛОР практиці. Найчастіше причиною гострих отитів є бактерії.
Щороку зростає кількість штамів, стійких до антибіотикотерапії, що є серйозною проблемою сучасної медицини. Також причиною отиту може бути і вірусна інфекція. Серед усієї різноманітності вірусів, головна роль відводиться аденовірусу, який може викликати гострий отит на тлі грипозної інфекції.
У рамках Науково-практичної конференції з міжнародною участю «Сьома академічна школа з педіатрії» завідувач відділення дитячої отоларингології Національної дитячої спеціалізованої лікарні МОЗ України «Охматдит», доцент кафедри отоларингології, аудіометрії та фоніатрії Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, кандидат медичних наук Юрій Анатолійович Молочек зосередив увагу слухачів на особливостях перебігу та лікування ГСО у дітей.
– Актуальність проблеми ГСО в педіатричній практиці насамперед зумовлена епідеміологією захворювання: близько 80% дітей переносять щонайменше один епізод ГСО до 3 років; 40% дітей мають до 6 епізодів ГСО до 7-річного віку. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, щорічно від ускладнень ГСО помирає близько 51 тис. дітей.
Причини гострого отиту
Причинами великої поширеності патології є як анатомічні особливості будови вуха у дітей, так і часті інфекційні захворювання носа та носоглотки. У дітей молодшого віку барабанна перетинка товстіша, слухова труба ширша і розташована більш горизонтально, ніж у дорослих, що сприяє швидшому поширенню інфекції з носоглотки до порожнини середнього вуха. У новонароджених і дітей грудного віку у середньому вусі замість тонкої слизової оболонки та повітря міститься міксоїдна тканина, яка є сприятливим середовищем для розмноження та росту бактерій.
Основними бактеріальними збудниками ГСО у дітей є Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis.
Бактерії і віруси «гуляють» дитячими колективами, і досить легко передаються при безпосередньому контакті. Дитина, яка є носієм мікроба, виділяє його під час кашлю або чхання, і інші діти просто вдихають збудника разом із повітрям. Якщо мікроб потрапляє у середнє вухо – розвивається отит.
Клініка гострого отиту
У класичному перебігу гострого запалення середнього вуха виділяють 3 стадії, кожна з яких триває близько 1 тижня:
- I – початкові ознаки запалення; дитина скаржиться на біль, підвищується температура тіла, знижується слух; з’являються симптоми загальної інтоксикації організму; при отоскопії виявляють гіперемію барабанної перетинки, реакцію періосту соскоподібного відростка;
- II – період після перфорації барабанної перетинки, що супроводжується зміною клінічної картини: зменшуються біль, прояви загальної інтоксикації, знижується температура тіла, проте з’являються виділення з вуха, слух залишається зниженим; при отоскопії візуалізується перфорація барабанної перетинки;
- III – одужання хворого: симптоми захворювання зникають, відновлюється слух; ділянка перфорації барабанної перетинки заміщується рубцевою тканиною.
Симптоми отиту:
- Біль у вушку, головний біль. Маленька дитина може терти вушко, тягнути його, рухати голівкою, намагатись притиснути хворе вушко до простирадла, потертись об нього. На обличчі гримаска болю, дитина невпинно плаче – отит, любі мами, це дійсно боляче.
- Дратівливість: дитина не хоче грати, розважатись, що й не дивно, адже вона сфокусована на болі.Поганий сон.
- Погіршення апетиту: адже смоктання і жування посилюють біль.
- Підвищення температури до високих значень: 38-39.
- Рідкі виділення з вуха.
- Часткова втрата слуху. Не хвилюйтесь: після одужання у абсолютної більшості дітей слух повертається.
Діагностика середнього отиту
При цьому захворюванні дуже важлива рання діагностика, яка допоможе припинити подальше прогресування хвороби та попередить можливі ускладнення.
Методи діагностики:
Основне значення у діагностиці середнього отиту відводять клінічній картині. Але також немало важливо для дітей до трьох років, мати відомості, що стосуються перебігу вагітності та пологів у матері, прийом нею лікарських засобів, алкоголю, наркотиків.
Огляд дитини. ЛОР лікар оцінює загальний стан хворого, його становище у ліжку, ретельно обстежує лімфатичні вузли. Необхідно звернути увагу на неврологічну систему пацієнта, перевірити менінгеальні рефлекси, симптоми з боку очей (рухливість, наявність ністагму).
Отоскопія. Після ретельного огляду ЛОР – лікар проводить обстеження барабанної перетинки на наявність часткової або повної гіперемії та патологічного випинання перетинки. Ці ознаки у грудних дітей можуть бути відсутніми у зв'язку з більш товстою барабанною перетинкою.
Загальний аналіз крові характеризується нейтрофільним лейкоцитозом та підвищеним ШОЕ, що свідчить про бактеріальну інфекцію в організмі.
У поодиноких випадках, рентгенологічне обстеження, яке дає можливість досліджувати скроневі кістки та виявити зниження легкості порожнини середнього вуха.
Лікування гострого отиту
На сьогоднішній день існують такі принципи лікування гострих отитів:
- Антибіотикотерапія. Призначення антибіотика є вкрай необхідним, оскільки він усуває причину захворювання – бактерію. Антибіотики призначаються залежно від ймовірного збудника. Неправильно призначена антибіотикотерапія веде до розвитку резистентності до мікроорганізмів.
- Протизапальна терапія. Парацетамол. Ібупрофен. Ереспал.
- Судинозвужувальні краплі в ніс необхідні для забезпечення вільного носового дихання та покращення прохідності слухових труб, що сприяє відтоку ексудату з барабанної порожнини.
- Місцеве лікування. Якщо хвороба знаходиться ще на першій стадії і лікар помічає, що барабанна порожнина заповнена ексудатом, може бути проведений розріз барабанної перетинки. Ця процедура сприяє евакуації гною із порожнини середнього вуха і значно зменшує больові відчуття. В наслідок, барабанна перетинка гоїться і жодним чином не впливає на стан слуху дитини.
Профілактика отиту:
- Миття рук протягом дня. Ретельне, якісне миття під проточною водою з милом, щоразу після чхання або висякування носа, після повернення з вулиці, після туалету, після спілкування з тваринами, перед їжею.
- Кашлевий етикет. Навчіть дітей кашляти і чхати не у долоню, а у згин ліктя.
- Вакцинація від пневмококу, гемофільної інфекції типу Б, грипу.
- Після того, як у Швеції вакцинація від пневмококу була включена до Національного календаря, кількість випадків гострого отиту у дітей до 5 років впала на 42%. В Україні зареєстровані вакцини Превенар (13 типів пневмококу) та Синфлорикс (10 типів пневмококу + гемофільна паличка).
- Грудне вигодовування щонайменше упродовж 6 місяців знижує ризик захворювання на отит.
- Для немовлят на штучному вигодовуванні: ніколи не годуйте дитину, поклавши її на спину та сперши пляшку на подушку або ще якесь приладдя. Завжди годуйте маля на руках, у позиції напівлежачи, пляшечку тримайте у своїй руці.
- Важливе чисте прохолодне повітря, відсутність пасивного тютюнопаління.