Коли у дитини не дихає носик, вона стає дратівливою, погано спить, часто має поганий апетит. Однією з причин порушення носового дихання є збільшений носоглотковий мигдалик – аденоїди.
Носоглотковий мигдалик є у всіх дітей. Він починає активно розвиватись на першому році життя і вже до 2-3 років досягає свого повного розвитку. Найчастіше гіпертрофія аденоїдів (збільшення носоглоткового мигдалика) зустрічається у дітей віком від 3 до 7 років. Вона призводить до порушення дихання та слуху.
Атрофія (зменшення) аденоїдів починається у дітей від 9 років і триває до повного статевого дозрівання.
Етіологія захворювання
Аденоїди складаються з лімфоїдної тканини і є органом місцевого імунітету ЛОР-органів. Не справляючись з частими інфекціями, тканина органу реагує розростання клітин, а регулярні запальні процеси роблять цей орган джерелом постійної інфекції.
Існує низка факторів ризику, які можуть призвести до розростання тканин:
- хронічні інфекції;
- несприятлива екологічна обстановка;
- неповноцінне харчування;
- наявність алергії в анамнезі.
Причини аденоїдів багато в чому залежать від ставлення до здоров'я та харчування, своєчасного лікування захворювань та контролю хронічних патологій.
Основні симптоми запалення аденоїдів у дітей
Як проявляється запалення аденоїдів у дітей? Симптоми аденоидита у дітей можуть бути різними і залежать від ступеня збільшення аденоїдів, ширини носових ходів, індивідуальних особливостей дитини.
Розрізняють 3 ступеня запалення збільшених гланд.
- Запалення 1 ступеня має місце, коли збільшена мигдалина перекриває 1/4 просвіту носового ходу. Характеризується такими симптомами, як незначне погіршення носового дихання, яке відзначається переважно в нічний час.
- При 2 ступеня аденоїдів, мигдалина перекриває 2/3 носового ходу, що веде до значного ускладнення носового дихання не тільки вночі, але і вдень. Дитина хропе, рот у нього постійно відкритий.
- При 3 ступені збільшена мигдалина повністю перекриває ніздрю і робить дихання носом неможливим.
До симптомів аденоидита відносять наступне:
- утруднене носове дихання, хропіння уві сні;
- блідість і млявість, загальна слабкість і нездужання;
- відчуття стороннього предмета в носі;
- тихий, глухий, носової голос;
- відкритий рот і переважання ротового дихання;
- підвищення температури тіла;
- тривалий нежить;
- слабкість, головний біль, сонливість, зниження апетиту, нудота і інші прояви інтоксикації;
- хронічний кашель;
- біль у вухах, іноді — значне погіршення слуху.
Чим небезпечні збільшені аденоїди?
Зниження слуху.
У слуховому апараті є слухова труба, яка покликана регулювати різницю між зовнішнім атмосферним тиском і внутрішнім тиском у порожнині середнього вуха. Коли аденоїди розростаються, вони частково закривають устя слухової труби, і цим перешкоджають проходженню повітря в середнє вухо. Від цього страждає барабанна перетинка, яка відповідає за рівень слуху дитини. Вона починає пропускати репліки, не реагувати на звернення, перепитувати. Крім того, на слухову трубу в разі запалених аденоїдів можуть потрапляти виділення, які на них накопичуються. Це викликає часті середні отити — запалення середнього вуха.
Часті та затяжні застуди.
Збільшені аденоїди перетворюються на сприятливе середовище для розмноження бактерій і вірусів. Вони стають осередком хронічних інфекцій, при загостренні яких температура може підніматися до 39ºС.
Погіршення успіхів у навчанні дитини.
Справа в тому, що дитина починає відчувати дефіцит кисню. Утруднене дихання не може повністю забезпечити потреби мозку, в середньому, кількість кисню знижується до 18%. Через це знижується працездатність і успішність у школі.
Порушення мовлення.
Розростання аденоїдів згодом відбивається на формуванні та зростанні кісток лицьового скелета. В результаті цього розвивається неправильний прикус, спотворюється вимова дитини. На жаль, батьки приділяють недостатньо уваги цим фактам і вважають, що це особливості мовлення їхньої дитини.
Проблеми дихальних шляхів.
Виділення з запалених аденоїдів складаються з гною та слизу. Вони спускаються нижче по дихальній системі і є частою причиною запальних процесів нижніх дихальних шляхів. Батьки починають лікувати фарингіти (запалення глотки), ларингіти, трахеїти та бронхіти, не зачіпаючи першопричину всіх бід.
Ми назвали лише найпоширеніші супутні захворювання і проблеми з розвитком діток, які страждають на аденоїдит. Складно в це повірити, але іноді це бувають і енурез (нетримання сечі), захворювання нирок, крові, порушення в розвитку нервової системи.
Лікування аденоїдів
Головне питання, яке турбує батьків — як позбавити дитину від цієї такої локальної, але такої глобальної в сенсі наслідків проблеми — аденоїдиту. Раніше було заведено чекати — мовляв, років у 14 нічого вже й не буде. Ця практика призвела до того, що ми приймаємо сорокарічних пацієнтів, яких турбують неліковані аденоїди.
Тому в сучасній медицині заведено лікувати аденоїдити. Це можна робити двома способами — консервативно й оперативно. У кожному конкретному випадку фахівець оцінює стадійність і прогрес захворювання.
Вибір консервативних методів великий. Це і загальнозміцнювальні засоби (вітаміни, імуностимулятори), і промивання носа спеціальними розчинами, і закапування найрізноманітніших засобів, які мають протизапальну дію.
Оперативне втручання з приводу аденоїдів показано не так часто, як цього бояться батьки. Воно пов'язане зі значним розростанням тканин і широтою супутніх проблем зі здоров'ям у дитини.
Профілактика
Весь спектр рекомендацій для запобігання аденоїдиту повинен бути рекомендований з метою зміцнення імунітету у боротьбі з вірусними патологіями.
Профілактика аденоїдів включає:
- дотримання режиму активності та сну;
- регулярне вологе прибирання в будинку, провітрювання;
- повноцінне харчування, яке містить весь спектр необхідних вітамінів та мікроелементів;
- відмова від шкідливої їжі (жирного, копченого, солодкого, смаженого та ін);
- проведення достатньої кількості часу на свіжому повітрі;
- достатню кількість фізичної активності;
- вибір одягу за погодою, щоб не перегріватись і не переохолоджуватися;
- своєчасне лікування інфекційних патологій, не допускати їх переходу до хронічного стану.
Таким чином, хвороби аденоїдів є одними з найчастіших хронічних захворювань дитячого віку. Точна діагностика та застосування сучасних лікарських засобів допоможуть при хворобах аденоїдів. Медикаментозне лікування є ефективною альтернативою хірургічному, тому варто використати шанс якісного і безпечного нехірургічного лікування. Поява сучасних методів консервативного лікування дає змогу зменшити кількість хірургічних втручань у дітей.