Мальабсорбція: що варто знати?

Синдром мальабсорбції відноситься до групи захворювань, що характеризуються недостатнім всмоктуванням слизовою оболонкою кишечника поживних речовин з харчових продуктів.

Мальабсорбція виникає через дефекти травлення, всмоктування чи транспортування поживних речовин.

Мальабсорбція може бути глобальною, якщо вона торкається майже всіх нутрієнтів, або частковою (ізольованою), якщо вона обмежується лише конкретними нутрієнтами. Тип і тяжкість симптомів залежать від основної проблеми і від того, чи вона пов'язана з одним або декількома поживними речовинами.

Нервова анорексія не відноситься до синдрому мальабсорбції, хоча наслідки тривалої анорексії можуть спричинити достатнє пошкодження шлунково-кишкового тракту, щоб спричинити цю проблему.

Симптоми

Симптоми синдрому мальабсорбції різноманітні. Найбільш поширені включають:

  • хронічну діарею (часто стеаторею, тобто наявність неперетравлених жирних речовин у калі, що обумовлює їх неприємний запах, світлий, об'ємний та маслянистий стілець)
  • втрату ваги (з можливою затримкою росту у дітей), попри адекватне споживання їжі.

У жінок може спостерігатись переривання менструального циклу.

Симптоми можуть змінюватись в залежності від дефіциту та природи поживних речовин, які не всмоктуються. Наприклад, недолік білка може викликати набряки та скупчення рідини в будь-якій частині тіла, сухість шкіри та випадіння волосся. Дефіцит вітамінів та заліза може бути пов'язаний з остеопорозом або наявністю анемії, що призводить до швидкої стомлюваності.

Інші супутні розлади включають:

  • біль в животі
  • метеоризм
  • ламкість нігтів
  • збільшення карієсу зубів
  • анальний свербіж
  • неприємний запах з рота (галітоз)
  • нерегулярне серцебиття (аритмія)
  • шкірні захворювання (дерматити)
  • м'язові спазми
  • жовтий колір шкіри та слизових оболонок (жовтяниця)
  • тремор та неврологічні розлади

Причини розвитку мальабсорбції у дітей

Причини можуть залежати від порушень жування, ферментативного дефіциту (шлункового, кишкового або підшлункового), запальних змін слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, дисбіозу, інфекцій, генетичних захворювань (таких як муковісцидоз), зловживання алкоголем, результатів хірургічних втручань, як при синдромі короткої кишки.

До захворювань, що найчастіше пов'язані з мальабсорбцією, відносяться:

  • хронічні запальні захворювання кишечника (хвороба Крона або виразковий коліт),
  • непереносимість лактози, целіакія,
  • печінкова або підшлункова недостатність,
  • пухлини шлунково-кишкового тракту,
  • радіо- або хіміотерапія,
  • шлунково-кишкове шунтування,
  • зловживання проносними засобами або антибіотиками,
  • синдром роздратованого кишечника.
Мальабсорбція: що варто знати?

Діагностика захворювання

Симптоми синдрому мальабсорбції зазвичай неспецифічні і часто можуть бути помилково прийняті за інші захворювання, що ускладнює діагностику. Зокрема, у людей похилого віку мальабсорбція менш очевидна і її часто важче розпізнати, ніж у дітей.

Лікар підозрює синдром мальабсорбції у людей із хронічною діареєю, втратою ваги, анемією чи іншими ознаками дефіциту поживних речовин після огляду та з'ясування історії здоров'я пацієнта.

Якщо причину розладів неможливо відразу визначити, він може призначити початкові аналізи крові та калу. Аналізи крові можуть виявити специфічний дефіцит (лактози або вітаміну B12), анемію, можливі зміни ферментів печінки та підшлункової залози або наявність аномальних антитіл. Дослідження калу дозволяє виявити будь-які мікроорганізми, відповідальні за мальабсорбцію інфекційного походження.

Лабораторні тести, які можуть допомогти встановити причини мальабсорбції:

  • біопсія, що дозволяє виявити зміни у структурі слизової тонкої кишки
  • діагностичні дослідження для аналізу травної системи, печінки та/або підшлункової залози (ендоскопія, УЗД черевної порожнини, комп'ютерна томографія або рентген з контрастом, холангіопанкреатографія)
  • функціональні тести підшлункової залози
  • дихальний тест для оцінки непереносимості лактози та аномального розмноження певних бактерій у кишечнику.

Лікування мальабсорбції

Після встановлення діагнозу призначається лікування, спрямоване на усунення основної причини захворювання та корекцію дефіциту поживних речовин. Діарею, що часто виникає, необхідно купірувати симптоматичними препаратами.

Дефіцит харчування лікується необхідними добавками, які у найбільш серйозних випадках вводяться внутрішньовенно. Також можна включити до раціону дефіцитні ферменти або виключити продукти, які викликають непереносимість.

За наявності інфекцій призначають антибіотики чи протипаразитарні засоби, та відновлюють правильну флору кишечника.

Профілактика

Синдрому мальабсорбції часто неможливо запобігти, особливо якщо він є наслідком таких захворювань, як целіакія, муковісцидоз чи інші хронічні стани. Людина, яка страждає на це захворювання, повинна перебувати під пильним наглядом лікаря, щоб якнайкраще впоратися із захворюванням.

Після встановлення діагнозу починається процес дієтотерапії, спрямований на поповнення відсутніх речовин у організмі у вигляді харчових добавок, вітамінних добавок, прийому ферментів, чи відміну харчових продуктів, які викликають непереносимість.

Тривале застосування проносних засобів або антибіотиків, як і зловживання алкоголем, є фактором ризику мальабсорбції. Тому ці ліки слід використовувати лише за призначенням лікаря.

Можливі ускладнення

Ускладнення синдрому мальабсорбції безпосередньо пов'язані з типом поживних речовин, що не всмоктуються, і впливають на роботу всього організму в цілому, і окремих органів, зокрема: серце, мозок, м'язи, нирки, шкіра, кров. У випадках коли причини мальабсорбції важко оцінити, необхідно уникати порушення харчування.

Якщо синдром мальабсорбції не лікувати, він може призвести до серйозних ускладнень, таких як підвищений ризик інфекцій, переломи кісток або сповільнення росту дітей.