Дисплазія кульшових сулобів у дітей – достатньо часто діагностована патологія, яку виявляють у новонароджених. Такі порушення функцій кульшових суглобів можуть призвести до серйозних наслідків, аж до інвалідизації. Причинами патології можуть стати генетична схильність, гормональні впливи та порушення формування тканин при внутрішньоутробному розвиткові.
Батьки повинні знати не лише про методи лікування, але й симптоми захворювання, оскільки наслідки дисплазії кульшових суглобів відбиваються на всьому житті людини.
Що таке дисплазія кульшових суглобів?
У здорової людини стегно має дуже широкий діапазон рухів, але конгруентність (відповідність форми голівки стегна поверхні вертлюгової западини) та міцні зв’язки забезпечують стабільність кульшового суглоба.
Стан дисплазії означає аномальне положення голівки стегна стосовно вертлюгової западини тазової кістки, через що кульшовий (тазостегновий) суглоб не функціонує належним чином:
- рухи в ньому обмежуються;
- відмічається нестабільність зчленування;
- частковий вихід стегнової кістки із западини (підзвих, підвивих);
- повне (звих, вивих) зміщення голівки з анатомічного місця.
Частіше страждає одна ніжка, а саме – ліва, що зумовлено особливостями розташування плода в матці, за якого ліве стегно притиснуте до хребта матері.
Ще донедавна такі стани називалися вродженим вивихом стегна, однак за сучасними уявленнями, це – саме дисплазія, аномалія суглобів. Зміни в термінології відбулися через те, що багато хто з дітей при народженні має нормальні кульшові суглоби, а проблеми виникають уже пізніше.
Класифікація дисплазії кульшових суглобів у дитини
В медицині розрізняють три ступені дисплазії суглобів:
- 1 ступінь. Найчастіше діагностується у недоношених дітей, лікарі диференціюють його як перехідний стан між хворим і здоровим суглобом. Часто дисплазія кульшових суглобів 1 ступеня виявляється у доношених дітей, які народились з малою вагою. Таке може статись, якщо під час вагітності спостерігалась фетоплацентарна недостатність.
- 2 ступінь. Це вже передвивих кульшового суглобу, при якому лікарі відзначають зміну форми вертлужної западини. Характеризується тим, що навіть за активних рухів ніжками стегнова кістка не залишає западину, залишається в її межах.
- 3 ступінь. Диференціюється фахівцями як підвивих кульшового суглоба, дуже добре видно зміни форми голівки стегнової кістки, вона здатна вільно переміщуватись всередині суглоба, але не виходить за його межі.
Причини дисплазії кульшових суглобів у дітей
Ризик розвитку патології виникає внаслідок чинників, котрі діють на немовля внутрішньоутробно і вже після народження. Критичними періодами є 12-й, 18-й, останні 4 тижні вагітності та перші місяці після пологів. Вплив негативних чинників (наприклад – хвороба матері) у ці моменти, значно збільшує ризик розвитку аномалії.
До поширених причин дисплазії кульшових суглобів належать:
- сідничне передлежання і пологи в такому положенні;
- спадковість – доведено генетичну схильність до кульшової дисплазії;
- туге сповивання ніжок у випрямленому положенні;
- патологія виношування, фізичний тиск на плід, як-от багатоплідна вагітність, крупний плід, маловоддя;
- переношування – діти, що народилися після 40 тижнів мають більший ризик розвитку дисплазії кульшових суглобів, недоношеність у цьому плані ризиків не створює.
Вагому роль відіграє стать: у дівчаток ця патологія зустрічається учетверо частіше, ніж у хлопчиків. Пояснюється це впливом жіночих статевих гормонів, котрі певним чином послаблюють міцність зв’язок, у тому числі й тазостегнового зчленування.
Симптоми дисплазії кульшових суглобів
Ознаки дисплазії кульшових суглобів у немовлят вельми характерні, вони яскраво виражені навіть на першому році життя. Лікаря та батьків повинні насторожити такі ознаки:
- складки на підколінних та сідничних впадинах несиметричні
- при розведенні ніжок у зігнутому стані немовля демонструє явне невдоволення, плаче
- розведення зігнутих у колінах ніжок є проблематичним
За цих ознак батьки повинні звернутись за консультацією до ортопеда, який проведе повне обстеження малюка і призначить ультразвукове дослідження кульшового суглоба.
Найяскравіше виражені симптоми третього ступеня захворювання:
- Присутній «симптом клацання». Такий звук буде чутно в момент розведення ніжок, зігнутих у колінах, збоку, причому клацання чути і в момент розведення, і в момент зведення.
- Асиметрія шкірних складок. Дитину слід покласти на живіт чи на спину, звернути увагу необхідно на глибину і висоту розташування складок. Кількість складок не відіграє ніякої ролі в діагностуванні, оскільки цей показник є варіативним навіть в абсолютно здорових дітей.
- Обмеження при розведенні ніжок вбік. Саме за допомогою цього симптому діагностується вроджена дисплазія кульшових суглобів уже на 5-7 день життя немовляти.
- Вкорочення ніжки. Перевірити цю ознаку захворювання можна так: дитину кладуть на спинку, згинають їй ноги в колінах і встановлюють ступнями до столу чи іншої поверхні, на якій лежить немовля. Якщо дитина здорова, то її коліна будуть розташовуватись на одному рівні, якщо ні, одне коліно буде знаходитись трохи вище від іншого.
Методи лікування дисплазії кульшових суглобів
Після діагностування захворювання має бути негайно призначене лікування дисплазії суглобів – у немовлят цей процес може бути незатяжним, а результат вельми успішним. В перший місяць життя немовляти доволі ефективним стане широке сповивання при дисплазії кульшових суглобів, яке виконується за певним алгоритмом:
- звичайна фланелева пелюшка складається у прямокутник шириною 15 см
- підготовлену пелюшку прокладають межи ніжками малюка (вони мають бути зігнутими в колінах і розведеними вбік)
- краї пелюшки повинні знаходитись біля колін
- спеціальними зав’язками пелюшка фіксується на плечах дитини
Новонароджений доволі швидко звикає до такого сповивання, абсолютно спокійно витримує моменти переодягання, а з часом сам починає виставляти ніжки у потрібному положенні.
Широке сповивання завжди поєднується з гімнастикою при дисплазії кульшових суглобів у новонароджених. Ця процедура елементарна – кожне сповивання (чи зміна памперса) повинне супроводжуватись повільним розведенням ніжок убік і поверненням їх на місце. Дуже ефективним при лікуванні цього захворювання буде плавання на животі.
Окрім широкого сповивання, для дітей із цим захворюванням може бути призначене носіння спеціальних ортопедичних пристосувань. Загалом лікування підбирається в строго індивідуальному порядку, з урахуванням ступеня розвитку хвороби, віку малюка, наявних загальних захворювань та інших чинників.
Є методи лікування і хірургічним шляхом, але операція при дисплазії проводиться вкрай рідко, тільки в запущених випадках, при пізньому діагностуванні чи неефективності інших методів лікування.