Все на світі вміє тато:
І шпаківню змайструвати,
Вміє довгий цвях забити,
Може борщ смачний зварити,
Вміє рибу він ловити,
Мамі дарувати квіти,
Смажить шашлики у лісі
Та казки читать Марисі,
Запускати в небо зміїв…
Все на світі татко вміє!
От якби ж ще для сестрички
Він навчивсь плести косички!..
(Т. Корольова)
***
Мої руки незупинні — то у фарбі, то у глині.
Що не вміють руки нині – перейнять скоріш повинні.
Я навчаюся у тата молоток в руках тримати.
Скоро буду майструвати, бо навчаюся у тата!
(П. Осадчук)
***
Тату, рідний, мусиш знати –
Ти найкращий в світі тато!
Добрий, сильний та стрункий:
Хіба є де ще такий?
Будь упевненим, мій тату,
Що тебе я буду вартий.
Все робитиму, як ти,
Треба тільки підрости!
(С. Гордієнко)
***
Сперечаються хлоп’ята, жваві дошкільнята.
— А наш татко розумніший за вашого татка!
— Чого ж це він розумніший?
— Того, що наш татко
Грошей вашому позичив отако багато.
— Не хвалися, бо розуму в нашого хватає.
Він як гроші позичає, то не повертає.
(П. Глазовий)
***
Як з усього світу татків
Всіх докупи позбирати,
А тоді мене спитати:
— Який найдорожчий тато?
- Мій, - скажу я без запинки,
І то буде правда чиста,
Як з дитячої сльозинки
Крапеліночка іскриста.
Ви своїх татів хвалите,
Величайте, - я не дбаю
- Та за всі скарби на світі
Я свого не проміняю.
***
Як весняне сонечко усміхалась донечка.
В оченятах сяяли щастя промінці.
Тішилася донечка, що її долонечка,
крихітна долонечка, в татовій руці.
Щебетала донечка про жучка та сонечко.
З татком не боялася навіть павука.
Бо у світі цілому малюку несмілому
так спокійно й затишно в тата на руках.
І радів за донечку місяць у віконечку,
на краєчок ліжечка стиха він присів.
Побажав маляточкам – хлопчикам й дівчаточкам –
мати добрих, лагідних диво-татусів.
(Л. Вознюк)
***
На коліні гарно в тата,
мов на конику, скакати!
А на справжньому коні
трохи боязно мені.
Він не вміє готувати
І млинців не напече,
Та як гарно вкупі грати:
М’яч від тата не втече
(А. Костецький)
***
Я скажу це вам, друзі, між нами,
Люблю тата я, більше від мами.
Тато вдома так рідко буває!
Та ніколи на мене не лає.
Як має татко вільний час,
Тоді у домі свято в нас.
Граєм в індіанців, вікінгів, спартанців.
Хитає мама головою:
“Із татом діти ви обоє!”
***
Татова любов — як літній день,
Пахне потом, хлібом,споришами…
Не знайти такої вам ніде, —
Ну — хіба що на долонях мами
Татова любов — як джерело,
Чиста, світла: п’ю — і не нап’юся.
Ще такої в світі не було, —
Ну, хіба що ув очах матусі.
Татова любов — немов меди,
Солодко від неї, аж не йметься.
Спробуй, ще таку десь віднайди, —
Ну, хіба що в материнськім серці.
Татова любов — мов океан,
Де — ні дна, ні берега земного…
В неї, справді виміру нема,
Бо вона, як в матері, від — Бога.
(С. Рачинець)
***
Нема без тата щастя на землі,
Як і без мови не бува розмови.
І доки світ цей грішний ще і злий,
Оберігаймо тата у любові.
Його шануймо! — Біблії слова.
І будуть нас так люди шанувати.
Тож хай у серці пісня жива
І долинає аж до серця тата.
Як Бог у небі — він у нас один,
Як і одна в нас мати -Україна.
Молімося до господа завжди,
Щоб не було без тата ні родини.
(С. Рачинець)
***
Хай до тебе, тату,
Сон прийде чудовий –
Я співати буду
Пісню колискову:
Спи, татусю рідний,
Люлі-люлі-люлі,-
Вже давно поснули
Зорі і зозулі…
Пісня-колисанка
Завмирає в хаті:
Любо засинати
На руці у тата.
(Г. Усач)
***
Немає у світі кращих друзів,
Як я й мій рідний тато;
Ми любимо так дуже-дуже,
Що й годі розказати!
У вільний час книжки зі мною
Читає, оглядає
І мови рідної, дзвінкої
Щоденно мене навчає.
Казки розказує чудово,
А знає їх чимало —
Й ловлю кожнісіньке я слово,
Щоб марно не пропало.
Улітку йдемо в парк гуляти,
А взимку — на санчата.
Любити Бога, зла цуратись —
Усього вчусь у тата.
Я кожного шаную тата,
Хоч як їх скрізь багато,
Та лиш таким хотів би стати
Розумним, добрим і завзятим,
Як мій, мій рідний тато!
(Р. Завадович)
***
Хлопчина вбіг із двору в хату,
До тата голосно гука:
– А я провідав у лікарні
Свого найкращого дружка.
Тож правда, тату, я – чутливий
І маю серце золоте?
Замисливсь тато на хвилину
І так сказав йому на те:
– Коли тебе в тяжку хвилину
Людина виручить з біди,
Про це добро, аж поки віку,
Ти, синку, пам’ятай завжди.
Коли ж людині щиросердно
Ти зробиш сам добро колись,
-Про це забудь, аж поки віку,
Мовчи й нікому не хвались!
(Л. Компанієць)
***
Наш Андрійко вищий Гната,
За Андрійка вищий тато.
А за тата татів тато.
А за татового тата
Вища, мабуть, тільки хата.
(В. Хитрук)
***
О, татові добре –
Замажеться в сажу,
І мама нічого,
Нічого не скаже.
Води підігріє
І кличе: - Вмивайся.
А як я замажусь –
У дім не з’являйся.
Мій тато одягнеться,
Піде до парку,
А я лиш на вулицю –
Зразу і сварка:
- Ти сам не виходь,
Бо наїде машина!
А що я, не бачу?
Хіба я дитина?
Мені вже чотири,
Два тижні на п’ятий, -
Чого ж я не можу,
Як тато, гуляти?
А мама сміється:
- Не буду сваритись.
Внеси нам з криниці
Водички напитись.
- Хіба я дістану
Руками до зрубу?
- Тоді поклади
Це поліно у грубу.
- Та я те поліно
Й підняти не можу.
- Тоді ти полагодь
В саду огорожу.
- Там високо дуже
Прикріплена лата.
- Отож, мій малий,
Не рівняйся до тата.
(П. Воронько)
***
У дитячому садочку чула я розмову:
Про своїх татусів діти вели мову.
Каже Костя: «Мій татусь - капітан, я їм горжусь.
Водить в морі кораблі він далеко від землі».
- У мене тато альпініст, - чую я Марину,
Він Говерлу підкорив - найвищу вершину.
- У мене тато програміст...,
- А у мене машиніст...
- Мій спортсмен. - А мій шофер.
- Мій на шахті інженер.
З гордістю усі малята говорили, хто їх тато.
Вийшло так, що татусі у малят найкращі всі.
І завзяті, і веселі, можуть все зробить в оселі.
М'яч із сином «поганяти», і хто слабший захищати.
Якщо разом - все гаразд, татусі найкращі в нас.
(Н. Яременко)
***
Спасибі тобі, тату, за щире тепло,
За людяність твою та невичерпне добро,
За руки твої робочі та безсонні ночі
За те, що ростили, за щедрий хліб на столі
Нехай Господь Бог тобі здоров'я і силу дає,
Зозуля сто років тобі в саду накує!
***
Завжди в мого тата
Різних справ багато:
Вранці – на роботу,
У гараж – в суботу,
В вихідні на свято —
Щось ремонтувати,
У неділю – дача.
А дитина плаче...
Коли я, як тато,
Діток буду мати,
Я весь час із ними
Буду разом грати.
Їх навчу у річці
Карасів ловити,
У м’яча ганяти,
Та авто водити.
Взимку на санчатах,
Будемо кататись,
І у річці влітку
Будемо купатись.
Буду разом з ними
Біблію читати,
Скаже мама: "Сину,
Ти чудовий тато!”
(О Микула)
***
Хто научить жити свято,
Батьківщину берегти?
Ну, звичайно, — любий тато, —
Скаже кожний, я і ти.
Хто мене щодня голубить,
Зігріває, як вогонь?
Ну, звичайно, тато знову, —
З ним не матимеш журби.
Хто навчить любити працю,
Боже славити ім’я,
Зустрічати сонце вранці
Ніжним співом солов’я?
Тато! Тато! Звісно, тато! —
Ляже думка на чоло.
Чи було б сьогодні свято,
Якби тата не було?
(С. Рачинець)