Моя сім’я і дорога родина —
Це тато, мама, бабця і дідусь,
Сестричка, братик і любов єдина,
І я у них також любити вчусь.
Мені тут тепло, затишно і тихо,
Надійно, світло, радісно завжди.
Мене в родині оминає лихо,
З усім на світі я біжу сюди.
Чи радість світла в серденьку буяє,
Чи сльози гіркі ллються із очей.
Я йду в родину, я ж бо добре знаю,
Як люблять у моїй сім’ї дітей.
Пригорне ніжно матінка дитину,
Положить тато руку на плече.
Я завжди можу спертись на родину,
Тут серце біль тяжкий не обпече.
Бо є любов, підтримка і увага,
Є тепле слово — щастя джерело.
Панує у родині в нас повага,
Любов прадавня, ласка і тепло.
***
У дружній родині — щаслива дитина,
Бо є в неї мама і тато.
Любов'ю осяяна кожна хвилина
І радістю повниться хата.
У дружній родині — щаслива дитина,
Бо братики є і сестрички.
Похмурого дня і у сонячну днину
В них усмішки сяють на личках.
У дружній родині — щаслива дитина,
Бабусі, дідусі рідненькі
Внучат обіймають, дітей научають
Любити Вкраїноньку-неньку.
У дружній родині — мир, злагода нині,
Щасливі дорослі і діти!
Нехай кожна днина в хорошій родині
Теплом буде завжди зігріта!
(Т. Строкач)
***
Мама, тато, дід, бабуся –
Всіх назву, не помилюся,
Старший братик і сестричка –
В нас сімейка невеличка.
Не спиняйте, бо зіб’юся:
Мама, тато, дід, бабуся…
Старший брат, сестра і я –
Отака у нас сім’я.
***
Запитала раз Катруся
У сивенької бабусі:
«Що у світі наймиліше,
А відтак найголовніше?»
Усміхнулася старенька
Та й промовила: «Рідненька,
Як бабуся і як мати
Можу впевнено сказати,
Що для всіх батьків у світі
Наймиліші їхні діти,
Для малечі, навпаки,
Їхні люблячі батьки».
(О.Науменко)
***
Два слова чарі́вних — лиш мама і тато,
А скільки любові у них і тепла!
Вони для дітей означають багато,
Щоб щастя іскрилось і радість цвіла.
Бо тато і мама — це рідні нам люди,
Рідніших у цілому світі нема.
З батьками дитина захищена буде,
І душу дітей не остудить зима.
Два слова крилатих — і серце радіє!
Й летить наче пташка в ясне майбуття.
Вони нам дали і натхнення, й надію,
Й найбільше у світі — це наше життя!
***
Розкажу вам, друзі, я,
Що таке моя сім’я.
Разом дружно проживаємо
І пісні про це співаємо.
Люба матінко моя —
Як пишаюсь нею я!
В неї рук золотії.
Серцем кожного зігріє.
Тато сильний і завзятий —
Він господар в нашій хаті.
Все майструє, все ладнає,
Бо для всього хист він має.
Дід і бабця — у пошані,
Вони праці ветерани.
Всіх онуків міцно люблять.
І як пташенят голублять.
Є у мене ще й брати —
Кращих в світі не знайти.
Ось і вийшло всіх сім «я»
Знайте, це моя сім’я.
(Н. Чемерис)
***
“Родина”, “рід”, які слова святі!
Вони потрібні кожному в житті,
Бо всі ми з вами гілочки на дереві,
Що вже стоїть віки.
Це дерево – наш славний родовід,
Це батько, мати, прадід твій і дід.
Батько і мати – два сонця гарячих,
Що нам дарують надію й тепло,
Батько і мати у долі дитячій
Так необхідні, щоб щастя було !
***
Де сонце засинає вечорами
Під тихі колискові давніх літ,
У спогадах живе разом з піснями
Родинного тепла безмежний світ.
Примножить щастя й радість із роками
Тепло родинне, вишите добром,
Якщо плекають діти із батьками
У люблячих серцях його разом.
Літа гайнуть у вирій за птахами,
Минуле перейде у спогад-дим,
Та вічно залишатиметься з нами
Тепло, яке нам дав батьківський дім.
***
Родина — стовбур дерева міцного.
Це батько й мати, бабці й дідусі.
Тітки і дядечки всі до одного,
Ну, словом, родичі й близькі усі.
І є ще предки давні — це коріння,
Що глибоко у цій землі лежить.
А діти, діти — нове покоління,
Це пишне гілля, що увись летить.
Родинне дерево ось тут укоренилось,
На цій землі, у рідному краю.
Й новим гіллям так щедро розпустилось
Та має біографію свою.
Потрібно всім це дерево вивчати,
Бо ми господарі на цій святій землі.
Коріння роду треба добре знати,
Дітей навчати, поки ті малі.
Бо що то за людина без коріння?
Як перекотиполе, що летить…
Без роду-племені, його благословення
Не може праведно на цій землі прожить.
***
Сім’я – це важливо, хоча часом складно.
В житті не завжди усе шоколадно.
Сім’я кожен день вимагає турботи,
Без свят, вихідних, бо сім’я – це робота.
Вона не чекає від тебе натхнення,
Сім’я – це довіра, любов та прощення.
***
Два слова чарі́вних — лиш мама і тато,
А скільки любові у них і тепла!
Вони для дітей означають багато,
Щоб щастя іскрилось і радість цвіла.
Бо тато і мама — це рідні нам люди,
Рідніших у цілому світі нема.
З батьками дитина захищена буде,
І душу дітей не остудить зима.
Два слова крилатих — і серце радіє!
Й летить наче пташка в ясне майбуття.
Вони нам дали і натхнення, й надію,
Й найбільше у світі — це наше життя!
(Н. Красоткіна)
***
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть.
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають, ідучи, дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сем’я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх,
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.
(Т. Шевченко)
***
Я свою молитву
Тихо прошепочу:
- Дай нам, Боже, миру,
Щастя і тепла.
Бачити довкола
Усмішки я хочу,
Щоб моя країна
В радрсті жила.
Люблячу матусю
Кожній дай дитині,
Щоб не доторкалось
Нас біди крило.
Дай здоров’я, Боже,
Всій моїй родині,
Щоб ніколи в світі
Горя не було.
***
Я, мій татко і дідусь –
Всі майстри! Я цим горжусь.
Як дідусь за щось береться,
Все йому завжди вдається.
Татко – майстер на всі руки:
Все він робить без принуки.
А мені сусід сказав:
- Майстер ти ловити гав.
Я малий був і пишався,
Що родина в нас майстрів.
Мій дідусь на це сміявся,
Татко супив злети брів.
Старший брат сказав:
«Юначе!Твій талант який? У чім?
Спиш і граєшся, одначе,
Користуєшся усім,
Що зробили мама й тато,
І бубуся, і дідусь.
Справ на світі є багато.
Я, наприклад, в школі вчусь»
І узявся я до справи:
Кошенят нагодував,
Філіжаночки з-під кави
Перемив, у шафі склав.
Застелив гарненько ліжко,
Одяг свій охайно склав.
Знаю, що сьогодні трішки,
Але майстром все ж я став.
***
Чули Білочки від мами,
Що зима не за горами.
То ж взялися працювати
І припаси готувати.
Шишки й жолуді збирали,
У дупло своє складали,
Де були уже горішки
Ігрибочків різних трішки.
Гарно будуть зимувати
Тато, мама й білченята.
***
Сім'я... Хіба щось важливіше є?
Хіба не підеш на усе заради неї?
У кожного тлумачення своє,
Але призначення одне сім'ї твоєї!
Сім'я. Перед очима мама, тато враз,
Й дитина, що за руки їх тримає.
Сім'ю не виставляють на показ,
І що в ній робиться, ніхто того не знає.
Сім'я. Скільки тепла у слові цім,
Вогню родинного, любові, щастя, ласки!
Це затишок, благословенний Богом дім,
Шматочок доброї історії чи казки!
Сім'я... Хтось нею дорожить, хтось - ні,
Комусь, хто від сім'ї далеко, дах зриває!
Хтось її має, іншим - сниться уві сні,
Та важливіше за сім'ю уже немає!
(Л. Степанишена)
***
Сім’я — це майбутнє, це дуже важливо,
Це той осередок, де щастя й тепло.
Сім’я — це любов, мир і діточки-диво,
Найкраще усе, що не серце лягло.
Це ласка, турбота, довіра, повага,
Терпіння, взаємність і щирі серця.
В сімейнім житті є своя перевага,
Бо тут зрозуміють усе до кінця.
Сім’я — це традиції, будні і свята,
Всього буде вдосталь у вас на путі.
Сім’я — це роботи багато-багато,
Але це найкраще, що є у житті.
То ж келих піднімем за щастя і славу,
Зо долю крилату і здійснення мрій.
За мирну і світлу, щасливу державу,
За гарну сім’ю в Україні моїй.
Хай буде багато вам сонця ясного
І щастя, й здоров’я на довгі роки.
Любові, кохання палкого-палкого
І мир в Україні моїй на віки!
(Н. Красоткіна)