Так починається весна
Знов починається весна!…
Знов починаються дива…
То серед двору із-під снігу
Раптово визирне трава,
То раптом лагідні веснянки
Засіють щоки та носи,
Чи розщебечуться —
Ще зранку! —
Птахи на різні голоси!
А вчора…Вчора…
Що й казати!
Всі веселилися
До сліз:
Славко —
Дражнило й задирака —
Наталці проліски приніс!…
І зовсім це не дивина:
Так починається весна!
(А. Костецький)
***
Вже весна
Вовк ведмедя розбудив:
— Вже весна, гуляти йди!
Виліз велетень з барлогу —
Вовк втікає в ліс від нього.
(О. Кононенко)
***
Надійшла Весна
Надійшла весна прекрасна,
многоцвітна, тепла, ясна,
наче дівчина в вінку.
Зацвіли луги, діброви,
повно гомону, розмови
і пісень в чагарнику.
(І. Франко)
***
Веселий сад, пахучі віти
Веселий сад, пахучі віти,
Гук пароплавів чуть з Дніпра.
Нам принесла барвисті квіти
Весни зеленої пора.
(В. Сосюра)
***
Вербові сережки
Біля яру, біля стежки
одягла верба сережки.
Головою хилитала,
потихесеньку питала:
– Де ота біленька хатка,
що гарнесенькі дівчатка?
Хай би вибігли до стежки,
подарую їм сережки.
(Л. Костенко)
***
Встала весна
Встала весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила;
І на полі жайворонок,
Соловейко в гаї
Землю, убрану весною,
Вранці зустрічає.
(Т. Шевченко)
***
Вербові котики
Навесні мала вербичка
Одягнула рукавички.
Ще стоять холодні ночі –
Застудитися не хоче.
(Г. Химич)
***
Вийди, вийди, сонечко
Вийди, вийди, сонечко,
На дідове полечко,
На бабине зіллячко,
На наше подвір’ячко,
На весняні квіточки,
На маленькі діточки,
Там вони граються,
Тебе дожидаються.
***
Весна
– Що з весною настає?
– Сніг у полі розтає.
– А чому то так буває?
– Сонце його пригріває.
– Що ж синіє на землі?
– Ніжні проліски малі.
– А що пнеться з-під листа?
– То травичка вироста.
– А над полем що бринить?
– Любий жайворон дзвенить.
(К. Перелісна)
***
Перші крапельки весни
Ще навколо біло-біло,
Та вже сонечко пригріло.
І з-під стріхи: капу-капу! —
Прямо цуцику на лапу.
Цуцик носа підставляє,
Цуцик хвостиком виляє:
Він радіє довгожданим
Першим крапелькам весняним
(Г. Бойко)
***
Весна, весна! Радійте, дітки...
Весна, весна! Радійте, дітки!
Ховайте швидше саночки!
Немов пташки, летіть із клітки, -
З кімнати, з хати у садки.
А там, в садочках, - сонце, співи.
В траві фіалки зацвіли…
Джмелі і бджілки загули,
І скрізь метелики щасливі.
(О. Олесь)
***
Весняні струмочки
Цілу зиму спали,
На тепло чекали.
А тепер прокинулись,
Зразу бігти кинулись,
Дзвінко заспівали:
- Ми струмочки весняні,
Ми – струмочки голосні,
Спішимо до річеньки,
Нашої сестриченьки.
(Г. Демченко)
***
Дуже радісна пора
Впрягся день в блакитний віз,
через гори, через ліс
в місто нам весну привіз.
Плаче тітонька-зима,
що морозу більш нема,
що повіяв теплий дух
і пропав її кожух,
що промокла вся дотла
від весняного тепла.
— Цінь-цвірінь!
Зимі кінець! —
репетує горобець.
— Дзень-дзелень! —
дзвенять струмки.
На сопілоньках шпаки
виграють що сили є.
В мідний бубон сонце б'є,
і стрибає дітвора —
дуже радісна пора!
(М. Хоросницька)
***
Барвінок
Недавно ще гула метелиця,
іще лежить в низинах сніг,
а вже барвінку листя стелиться
зеленим килимом до ніг.
Воно під снігом і під кригою
всю зиму зелень берегло
і перше стрінуло з відлигою
весняне сонце і тепло.
Із перемогою і славою
весна з’являється на світ.
І квітне радістю яскравою
барвінковий зірчастий цвіт.
(Н. Забіла)
***
Весна
Чути перший гуркіт грому,
Лине ластівка додому.
Ручаї туркочуть сині,
Абрикос цвіте в долині.
Перша бджілка вилітає,
Красне сонце прославляє
Сонце тепле, як яєчко
У пташиному гніздечку.
(Г. Вієру)
***
Весняні квіти
Весна-чарівниця, неначе цариця,
наказ свій послала, щоб краса встала,
і проліски, і травка, й зелена муравка,
і кульбаба рясна, і фіалочка ясна –
всі квіти весняні, веселі, кохані,
з-під листя виходять, голівки підводять
од сну зимового до сонця ясного!
(О. Пчілка)
***
Де поділася весна?
Диво дивне, дивина –
Де поділася весна?
Ми гуртом її шукали
І до сонечка гукали:
«Подивись-но з висоти,
Де нам весноньку знайти?»
Каже сонце: «Ось вона!
Спить у пролісках весна.
По снігах вона блукала,
От у лісі й задрімала.
А тепер я залюбки
До весни зроблю стежки!»
Враз з’явилися струмочки,
Задзвеніли як дзвіночки
По долинах, по ярах
І весні вказали шлях.
(Л. Цілик)
***
Веснянка
Ішла весна-красна
у синій хустинці.
Несла весна-красна
у скриньці гостинці.
Ягнятам – травицю,
гусятам – водицю,
каченятам – ряску,
а малятам – казку.
(Т. Коломієць)
***
Весняний дощ
Дощик теплий, дощик синій
Цілий день співав в долині.
І під цей весняний спів
У долині луг зацвів.
В лузі повно квіточок
І маленьких діточок.
(М. Стельмах)
***
Дві бурульки
Дві бурульки, дві сестрички
Учепилися за дах.
Довгоносі льодянички
Весну стрінули в сльозах.
Сонце лагідне, гаряче
Їх цілує у носи,
А вони ще гірше плачуть,
Від пекучої краси.
Сонце шепче: «Не чіпляйтесь
За старий іржавий дах!
Із водою розливайтесь
Та співайте у струмках».
(В. Паронова)
***
Верба
Тане сніг,
Течуть струмки,
Ожива травичка,
І до сонця гілочки
Простяга вербичка.
І м’якенькі, як пушок,
Ніжні і шовкові
Ніжно дивляться з гілок
Котики вербові.
(К. Перелісна)
***
Березень
Тут надходить третій місяць,
Той, що Березнем зовуть.
Ще з-під стріх бурульки висять
І поволі розтають.
Восьме березня, звичайно,
Пам’ятає кожен сам:
Встаньмо вранці й привітаймо
Всіх жінок і наших мам.
Ось весна вже зовсім близько.
З гір біжить, шумить потік.
Нам в гаю дає берізка
Свій живущий, свіжий сік.
(Н. Забіла)
***
Чарівна пора
Чуєш? Жебонять струмки!
Чуєш? Цвірінчать пташки!
Глянь! Бруньки он на гіллі..
В синім небі — журавлі…
Перші проліски цвітуть,
Перші джмеликі гудуть
Це прекрасна й чарівна
В гості йде до нас весна!
Скоро прилетять в гаї
Голосисті солов’ї,
Будуть радо щебетать,
Будуть весноньку вітать.
(Т. Корольова)
***
Весна
Я дивлюся у віконце,
А мене лоскоче сонце:
«Мамо, глянь, іде сніжок,
Де мій теплий кожушок?»
«Так, мій любий, не буває,
Сніг у травні не літає,
То вишневий білий цвіт
Облітає тихо з віт.
Бачиш, сонце землю гріє,
Все довкола зеленіє.
Чуєш, пташечки співають
І веснянку викликають».
Ой який чудовий ранок!
Вийду з мамою на ґанок,
У струмочку біля хати
Буду човники пускати.
(О. Роговенко)
***
Кіт, зима і весна
Іде кіт через лід
Чорнолапо на обід.
Коли чує він — зима
Його біла підзива:
Ти чого йдеш через лід
І лишаєш чорний слід?
Бо я чорний,— каже кіт,—
Я лишаю чорний слід,
Коли ж біла ти сама,
То білій тут дотемна! —
І пішов кіт через лід
Чорнолапо на обід.
Стала зимонька сумна:
За котом ішла весна!
(М. Вінграновський)
***
А ми шпаківні будували
А ми шпаківні будували...
Як розпускалися садки,
До нас весною завітали
Веселі наші співаки.
І ціле літо, ціле літо
Вони співали нам пісні.
Повиростали їхні діти,
Такі ж співучо-голосні.
(Г. Бойко)
***
Зима і весна
— Насуплю я брови, — говорить зима,
— І вітер з морозом повіє:
Усе скрізь загине — рятунку нема!
Під снігом замре, заніміє.
— А я засміюся, — весна відмовля,
— І сонце пекуче засяє:
Прокинуться луки, ліси і поля,
Усе зацвіте, заспіває.
(С. Черкасенко)
***
Квітень
Квітень на хмаринку сів,
До нас в гості прилетів.
А за ним, як діточки,
Поспішають квіточки.
Ось конвалії й в’юнки,
Барвінкові килимки,
А кульбабки і дзвіночки —
Малюкам плести віночки.
(О. Коваленко)
***
Конвалії
Із зеленої сорочки,
Що зіткав весною гай,
Білі дивляться дзвіночки.
Як зовуть їх — угадай.
Це конвалії у гаї
На галявині цвітуть.
І ніде, ніде немає
Кращих квіточок, мабуть.
В них так пахощів багато,
Цвіту свіжого, роси.
Хай ростуть, не буду рвати, —
Шкода їхньої краси!
(М. Познанська)
***
А в природі вже пахне весною
А в природі вже пахне весною,
Аромат той приємний для всіх.
Білий сніг не лежить вже горою,
А джерельцем співочим побіг.
Щоб очистити землю й омити,
Та прокласти шляхи для весни.
Хоч зима й завертає сердито,
Та весна вже приходить у сни.
Йде весна-королева по світу
І співає на всі голоси,
Та заквітчує землю прогріту,
Творить дивні картини краси.
(Н. Красоткіна)
***
Весняні дзвони
Дзвенить на вулицях сріблінь,
Неначе дзвоники: тінь-тінь.
Спинись, прислухайся на мить,—
На річці крига аж дзвенить.
Бурульки краплями дзвенять
І мов проміння, мерехтять.
І дзвінко десь виводить птах,
І дзвонить вітер у гілках.
Весна-красна до нас іде
І за собою дзвін веде.
А березень спиняється
І з усіма вітається.
Біжать до нього діти
І просять ще дзвонити.
(М. Сингаївський)