Соцмережі викривляють наше сприйняття реальності та життя. Не всі готові це визнати, проте деякі починають жити так, щоб завжди було що показати в соціальних мережах, і бажано, щоб це виглядало естетично.
У гонитві за красивими фотографіями, схвальними коментарями й примарною популярністю люди можуть переймати шкідливі патерни виховання на своїх дітей і переносити їх у повсякденне життя, а також у свій образ поза межами камер і публікацій.
Одним з таких проявів є тренд на естетику, пастельні кольори та мінімалізм, відомий як beige moms. Основна ідея — усе має бути у бежевих та молочних тонах, щоб гармонійно поєднуватись і не порушувати візуальне сприйняття “візуальним шумом”. Доходить до того, що батьки починають обмежувати дітей у кольорах — позбавляються кольорових (небежевих) іграшок та одягу, змінюють інтер’єр на мінімалістичний, забороняють дитині гратися неестетичними речами.
І це не вигадки! Ми бачимо подібні прояви у соціальних мережах, де матері пояснюють обмеження дітей у кольорах тим, що все має виглядати красиво, гармонійно й стримано.
Ця тенденція викликає побоювання, тому ми вирішили обговорити з психіатрами та арт-терапевтами, як обмеження дитини у виборі, особливо у кольорах, можуть вплинути на її психіку, самооцінку та життєві рішення.
Значення кольорів в оточенні дитини
Дитячі психологи пояснюють, що нав’язування батьками певного бежевого кольору порушує самоідентифікацію дитини. Самоідентифікація — це процес усвідомлення себе, своїх бажань, можливостей та свого місця у світі.
Саме через самостійні рішення, включно з вибором кольору, діти починають розуміти “Хто я?”, “Що мені подобається?”, “Чого я хочу?”. У дитини формується уявлення про себе через вибір речей, які вона віддає перевагу.
Якщо вибору немає, вони можуть сприймати це як норму, і в них може зміцніти думка, що вони не вирішують, якими стати.
Дитина починає розмірковувати — “Чого від мене чекають оточуючі?” І втрачає здатність контролювати свої прагнення, виконуючи чужі бажання й ігноруючи власні потреби. Так може сформуватися залежність від думки оточуючих.
Якщо дитина відчуває суворий контроль, заборону на вільний вибір, батьки можуть зіштовхнутися з двома крайніми проблемами її поведінки: бунт — буде проявлятися в агресії та небажанні дотримуватись батьківських вказівок, тотальним запереченням правил; і повна покірність — дитина стає пасивною і підкоряється чужій волі. У цьому випадку зникає ініціатива.
Арт-терапевт пояснює, що колір є сильним сенсорним стимулом, який впливає на розвиток дитини з народження. Уже у новонароджених першими емоційними реакціями викликаний саме колір. Контрастність та різноманітність допомагають малюкам фокусуватись і сприяють розвитку зорових аналізаторів та нейронних зв’язків.
Відтінки жовтого, червоного, оранжевого — активують зорові аналізатори, спонукають до активності й пошуку, дарують радість. Тоді як холодні відтінки, навпаки, заспокоюють і створюють відчуття захищеності.
Якщо дитина постійно оточена спокійними тонами, такими як бежеві, її емоційна палітра може виявитись менш розвиненою. При виборі іграшок чи одягу дитина не завжди орієнтується на функціональність речей, але також звертає увагу на те, що їй подобається візуально. Це призводить до замкнутого кола, коли вибору в неї немає.
Навчання можливості вибору вкрай важливе. Уявіть себе на місці дитини, коли за вас хтось вирішує такі важливі особисті питання.
Вплив відсутності вибору на розвиток особистості
Якщо дитина бачить лише нейтральні кольори, вона рідше відчуває радість, захоплення та інші емоції, викликані яскравими кольорами. Для інших дітей вона може здатись замкнутою, неемоційною та відстороненою. Це ускладнює спілкування між дітьми та може викликати почуття самотності.
Діти, які неспроможні точно виражати й переживати свої емоції, можуть соромитися навіть говорити про власні бажання й потреби. Вони вчаться погоджуватися з тим, що їм незручно, підлаштовуючись під інших.
Таким дітям може бути складно привертати увагу однолітків, підтримувати розмову, будувати міцні стосунки з іншими. Це може призвести до зниження самооцінки.
Крім того, це може викликати тривожність і психосоматичні прояви, страх помилитись при вираженні емоцій. Проблема загострюється, якщо батьки чи інші дорослі критикують або підсміюються над реакціями дитини.
Арт-терапевт зазначає, що діти сприймають себе й навколишній світ через призму порівняння. У 4-5 років вони починають помічати відмінності між собою та іншими. У віці 7-8 років вони активно порівнюють себе з іншими дітьми. Якщо всі навколо носять різнокольоровий одяг, у дитини можуть виникнути думки “Я не така, як інші”. Тут йдеться не про відчуття унікальності, а про ізоляцію, несправедливість і заздрість.
Дитина, яка обмежена у кольорах, іграшках та можливості обирати, може вирости з відчуттям, що її світ відрізняється від світу інших дітей, де кожен носить, що йому подобається. Формується пасивна життєва позиція, відсутність бажання спробувати нове, експериментувати та вчитися.
Психічне здоров’я під загрозою
Відсутність вибору і надмірний батьківський контроль можуть негативно впливати на психічне здоров’я дитини. Наслідки в підлітковому та дорослому віці:
- Високий рівень базової тривожності. Може проявлятися в соціальній тривожності і труднощах взаємодії з іншими через страх бути оціненим.
- Генералізований тривожний розлад. Може супроводжуватися постійним відчуттям неспокою та страхом помилки.
- Низька самооцінка та синдром навченої безпорадності. Виявляється у відсутності ініціативи, страху змін та невизначеності. Такі діти погано адаптуються до нового, уникаючи рішень, потрапляють під вплив токсичних людей.
- Різкі протести. Діти можуть почати вести ризиковані дії або приєднуватися до протестних субкультур. Нестача вибору в підлітковому віці особливо впливає на формування особистості та світогляду.
- Перфекціонізм. Суворий контроль батьків може викликати жорстку форму перфекціонізму, коли необхідно зробити все ідеально, щоб уникнути критики. Навіть незначні невдачі сприймаються як катастрофа, що призводить до прокрастинації.
- Депресивні симптоми. Особливо у випадку, якщо самостійність дитини не підтримується у більш зрілому віці. Емоційна відчуженість може знаходити відображення у стосунках.
Обмеження можливості самовираження підвищує ризик депресії в майбутньому. Тому дітям важливо надати право вибору, дозволяти помилятися і стимулювати їхню самостійність.
Коли слід звернутись до психолога
П’ять ознак, за якими батьки повинні звернутись за професійною допомогою:
- Дітям нецікавий вибір одягу, іграшок, чи вони втратили інтерес до нових речей.
- Труднощі у розумінні та позначенні емоцій.
- Уникнення активних ігор, творчості, страх забруднитися або зробити неправильно.
- Виникає тривожність при зміні обстановки, наприклад, вдома добре, а у новому місці — погано, особливо в яскравих приміщеннях.
- Діти не проявляють ініціативу, пасивні, залежать від чужої думки.
Самим батькам корисно звернутися до фахівця, якщо вони розуміють, що їхній вибір обґрунтований не естетикою, а переконаннями. Психолог допоможе оцінити дані установки і причини такого виховання та дизайну життя у певних кольорах.
Бежевий стиль виховання не несе негативних наслідків, якщо дитина не обмежена в природних потребах. Якщо вибір бежевого пов’язаний з естетикою, важливо додавати дитині яскраві акценти.
Арт-терапевт підкреслює важливість заохочення дітей в експериментах із фарбами, фактурами та одягом. Заохочуйте їх до творчості й обговорення своїх емоцій, асоціацій кольорів з почуттями. Однак, якщо дитина вже звикла до бежевої палітри, вводити нові кольори слід поступово, щоб не перевантажити сенсорний розвиток.
Перш ніж вибрати бежевий стиль виховання, батькам слід обдумати всі його плюси і мінуси для дитини. Мінімалістичне середовище може благотворно впливати на розвиток, якщо правильно її застосовувати.
Закликаємо батьків замислитись, чи дійсно їм подобаються нейтральні бежеві кольори, чи це просто данина моді.
Якщо це просто тренд, це може свідчити про проблеми самоідентифікації батьків.
Бажання батьків слідувати моді, якщо це стає вище питання самоідентифікації, може негативно позначитись на дитині, особливо якщо вона переймає такі поведінкові моделі, слідуючи більшості та моді, замість того, щоб запитувати себе “Що цікаве мені?”.
Дитина може ставити запитання, і якщо батьки вирішують оточувати її лише такими кольорами, вони повинні бути готові до того, що дитина може цікавитись, чому у інших дітей є яскраві кольори, а у неї немає.
Питання до дитини про улюблені речі, різноманітність іграшок та кольорів у кімнаті, можуть суттєво впливати на підхід до виховання. А також визначати вибір батьків між думкою суспільства та інтересами власної дитини.
Тим не менш, є ситуації, коли такі прояви батьків можуть мати обґрунтування. Наприклад, якщо батьки — лікарі, військові або обрали професію, де переважають монохромні кольори, такі як білий або зелений.
Якщо робота пов’язана з сенсорною перевантаженістю, може виникнути бажання, щоб дім став місцем для відпочинку очей. Якщо це так, буде нормально дати дитині одяг або іграшки, які приносять їй радість.
Однак, якщо батьки відчувають, що бежеві кольори їх не настільки приваблюють, а слідування моді й дорогий вигляд мають більше значення, може варто глибше аналізувати витоки цих вподобань.
У висновку, батькам, які дотримуються бежевого стилю, рекомендовано задуматись над питаннями:
- Чому я чиню так?
- Хочу здаватися більш статусним або сподобатися іншим більше?
- Що мені це дає?
- Можливо, це пов’язано з нереалізованими бажаннями з дитинства чи юності?
У висновку, важливо пам’ятати, що тренд на мінімалізм у вихованні може мати різні наслідки, і батькам варто бути уважними до кожного аспекту розвитку своїх дітей.