В небо синє
По драбинці
Сходить сонце
У хмаринці.
Сонце сяє,
Літом пахне,
За собою дощик
Тягне.
Каже дощику:
– Не злись,
Я ховаюсь,
Ти жмурись!
(О. Полянська)
***
Весело сюрчать.
Літечко, сонечко
Вибігли стрічать.
Жайворон із дзвоником
Із синяви — дзелень!
Весело коникам
Шле пісні весь день.
Коники, коники,
В квітах і в траві
Літечка дзвоники
Чуємо живі.
Синіми росами
Ранок вмив лице,
Жито покосами
Хилить вітерцем.
Коники, коники
Весело сюрчать.
Літечко, сонечко
Раді зустрічать.
(В. Кравчук)
***
Літня спека, грози, грім,
Літо, ти прекрасне всім!
Скільки в тебе є скарбів:
В лісі — ягід та грибів;
У садках — смачна малина,
Аґрус, яблука, ожина.
Фрукти й зелень соковита —
Це смачні дарунки літа.
Ген тече срібляста річка...
Ой і тепла ж в ній водичка!
Можна влітку засмагати,
Можна плавати й пірнати.
(Т. Корольова)
***
У відчинене віконце
Зазирнуло зранку сонце
І лоскоче ніжно носик,
І маленькі ніжки босі.
Сяйвом сонця все залито,
В нас гостює справжнє літо
Кольорове та яскраве,
Запашне, смішне, цікаве!
Мама літечку радіє,
Літо всіх маляток гріє,
Щоб росли вони здорові,
Наші «сонечка» чудові!
(О. Роговенко
***
Літо квітами сміється,
Пісню радості співає.
Теплим дощиком проллється
І веселкою заграє.
Пригостить у лісі, в полі
Ягідьми та ще грибками.
Вітерцем війне на волі,
Мов погратись хоче з нами.
То в покоси раптом ляже,
То росу розсипле рясно.
Дивину якусь покаже...
Літом завжди так прекрасно!
(Н. Красоткіна)
***
Дідове літо
І небо холодне, і хмари густі,
Пожовкли дерева, і трави, і квіти,
Відходить найкраща пора у моєму житті
Її я назвав би «дідове літо».
Ніхто і нічого в душі не шкребе,
Лиш радість безмежна, лиш щастя без краю
В онуках своїх пізнавати себе
І знати напевно – смерті немає…
(В. Шинкарук)
***
Ну що то — літо! Тепло, пречудово!
Хоч і погода зміниться не раз,
Та на душі так світло і казково,
Бо літо — це найкращий в році час.
І хоч вуаллю небо затягає,
А дощ неждано виллється, та все ж,
Чарівність літо надзвичайну має,
І я люблю його, люблю без меж!
А от і сонце, сонечко як сяє!
Краса повсюди, просто благодать!
Тепло всю землю й душу обнімає,
І гарно так, аж хочеться співать.
(Н. Красоткіна)
***
А літо так пахне липою,
Шалене цвітіння п’янить,
Маленьке пташа попід стріхою,
Здається он-он полетить…
І вітер підхопить приязно,
Піклуючись про дитя,
І крила маленькі боязно
Нестимуть мале пташа…
І понад квітучою липою,
Летітиме впевнено птах,
Щоб в цьому світі великому,
Окриленим вказувать шлях!
(Г. Британ)
***
Гуляє тепле літечко у нашому дворі,
За руку водить промені від ранку до зорі.
Хіба гуляє літечко? У нього стільки справ!
А літо усміхається — мій день крилатим став.
Працює тепле літечко! Дивуються зірки:
Ви бачили, як світяться у ягідки боки!
В городі зріють овочі, підвівся красень-кріп,
І проситься на вулицю горох і дядько біб.
Полоще тепле літечко хмаринки у ставку,
Що сохнуть і гойдаються на синьому горбку.
Не спить ніколи літечко, цінує кожну мить,
Де ходить тепле літечко, там радість гомонить.
(Н. Карпенко)
***
Дружить літо з фруктовим садом,
Із веселкою та зорепадом,
Із росою на вранішній стежці
Та з ромашкою в білій мережці.
Дружить літо з гульвісою вітром,
З запашним бузиновим квітом,
Із метеликами й світлячками,
З діамантовими жучками.
Дружить літо із теплим морем,
З небом чистим та неозорим,
Із дощем, що залишив калюжі…
Та найбільше із сонечком дружить!
(М. Бігун)
***
Узяв червень колісничку золоту,
Та й захопив ще зірничку на льоту.
Ти, зірничко, скоресенько поспішай
Та сонечко ранесенько виряджай.
Дам я йому позлітоньку на той віз,
Бо він добру робітоньку має скрізь:
Купіленьку нагрівати в річечках,
Черешеньки наливати по садках.
Має вбрати зелен-квітом все село,
Щоб веселим тепле літо нам було!
(М. Підгірянка)
***
Засвітить сонце дивно враЗ
На ньому з’являться румянА.
Природа зніме з себе плаЩ,
Всміхнеться літечко духмянО,
Воно прийшло через морЯ,
З’єднає те, що було навпіЛ,
Вечірню й ранішню зорЮ.
Промчить по небу наче яструБ.
Серед ланів, прекрасних сіЛ
Теплом зігріє нашу землЮ,
І буде радісно навкіЛ,
Старання літа не даремнІ.
В інших фарбах стане свіТ
І зірки з неба світять земнО.
(Н. Брага)
***
Спинилось літо на порозі
І дише полум’ям на все,
І грому гордого погрози
Повітря стомлене несе.
Умиється зелене літо
І засміється, як дитя, —
Весни ж і весняного цвіту
Чи я побачу вороття?
Чи весняні здійсняться мрії?
Чи літо не обманить їх?
Чи по степу їх не розвіє,
Мов пух на вербах золотих?
(М. Рильський)
***
На стежину, що з трав - степову.
А дівчисько маленьке, цікаве
Роглядає мандрівку нову.
Ось деревця і трави шовкові,
Маленький старий пеньок.
Розлітаються дзвони ранкові
Плететься гарненький вінок.
І тримають малі рученята
Степові різнобарвні квітки.
Захотілось багато нарвати,
Та розсипались квіти з руки.
(І. Іваненко (Онищенко))
***
Нас сонечко стрічає,
У літечко біжить.
Теплом всіх пригощає,
Струмочком дзюркотить.
І ми радієм разом
Яскравій цій порі.
Багато друзів літо
Приносить дітворі.
Сплітаємо віночок
Із сміху і пісень.
Із друзями проводимо
Ми кожен літній день.
Нас сонечко чарує,
Дарує нам дива.
Яка весела, радісна,
Чудова ця пора!
Я всміхаюсь сонечку:
— Здрастуй, золоте!
Я всміхаюсь квітоньці,
Хай вона цвіте!
(П. Тичина)
***
І вся земля одним теплом цвіте.
Яка теплінь! Немає зовсім спеки,
І вся земля одним теплом цвіте.
В заплавах поспиналися лелеки –
Їм чути навіть, як трава росте.
Я на човні. А озеро – прозоре,
І в нім життя клекоче і буя.
Дрімають верби в сонячнім просторі,
І в озері на дні розтанув я.
Яка теплінь! Не буде громовиці,
Голубить світ ласкава ця теплінь.
На лузі скошенім нестрижені копиці,
Як дітлахи, біжать у далечінь.
Не знаю я, навіщо жить на світі.
В нім стільки лиха, зла, куди не кинь.
Та, мабуть, варт хоч день один зустріти,
Коли бува така ясна теплінь.
(І. Коваленко)
***
А метеликам — весело,
А метеликам — смішно,
Бо метеликам вересень
Щось наспівує ніжне.
Бо метеликам сонечко
Білі крильця лоскоче,
А довірливі соняхи
З ними гратися хочуть.
І метелики світяться
Свічечками в блакиті,
Бо маленьким не віриться,
Що кінчається літо.
(А. Костецький)
***
Йшли з серпами в поле жниці
у далекій давнині:
вже покошена пшениця,
треба жати ячмені.
Сонце жниць пекло нестерпно,
руку муляли серпи.
Клав у копи місяць Серпень
потом зрошені снопи.
А тепер в широкім полі
подивися – там і тут
є машин у нас доволі,
щоб полегшить
людський труд.
Гуркотять в степах комбайни, –
наших нив не вижне серп!
Тільки місяць урожайний
зветься Серпнем дотепер.
(Н. Забіла)
***
Тепле сонце встало пишно,
Одягається розкішно
В яр і золото долина,—
Встань і ти, моя дитино!
Ранку тратити не треба;
Дочувайся: із-під неба
Пісня жайворонка ллється –
То привіт тобі несеться!
Подивися на рослинку:
Кожну квітку і травинку
Криє білая сльозинка —
Діамантова росинка.
Вітерець на тебе дише,
Джерегелями колише,
На вушко тобі шепоче,
Щоб вставало ти охоче
(Я. Щоголів)
***
На дзвінкій галяві теплим літом
Заквітчалась липка першим цвітом,
І сама страшенно здивувалась:
«Та невже ж таке зі мною сталось?»
Зашуміли трави над землею,
Здивувались також разом з нею.
Забриніли дзвоники ласкаві:
«Ой, же й дух солодкий на галяві!
Пелюстки у нас лілові й білі,
Та чомусь ми пахнути не в силі...»
Жовтим оком дивиться ромашка:
«Від такого цвіту дихать важко!»
І радіють бджоли-медоноші:
«А для нас ці квітоньки — хороші!»
Повна липка радості і суму:
«Через що,— зітхає,—стільки шуму?»
І ховає гілочки розквітлі,
Миті в зливах, скупані у світлі.
В лісі меду теплого налито:
Пахне цвіт на липці. Пахне літо!
(М. Пригара)