Вірші про літо для дітей 4-5 років

Здрастуй, червню! Здрастуй, літо!
Люба сонячна пора.
Колоситься в полі жито,
Загоряє дітвора.
Червоніють полуниці
Соковиті, запашні,
В хаті зовсім не сидиться.
Ой, які хороші дні!
(Г. Демченко)

***

В золотій хустинці
Дорогі гостинці
Червень нам приніс,
Ягоди-суниці
В лісі у травиці
Розсипає скрізь.
І чомусь здається —
Все навкруг сміється:
Луки, гай, ріка.
Ловимо в долоні
Промінці червоні —
Ой, теплінь яка!
(М. Познанська)

***

Прийшло очікуване літо –
Короткі ночі,  білі дні.
Зірки росою миють квіти,
Гойдають трави запашні.

Суничка визирнула з листя,
Бджола збирає в лузі мед,
У полі жито колоситься,
Шумить круг ставу очерет. 
(Н. Карпенко)

літо

***

Літо тішиться: – Лечу!
Я гуляю досхочу!
Хто тут літечко чекав,
Хто без мене сумував?

В мене промені у жмені, 
В мене ягоди в кишені.
В мене грядка для борщу,
Налітайте, пригощу.
(Н. Карпенко)

***

Під маленькими ялинками
У смарагдовій траві
Літо виросло суничками –
То по одній, то по дві.
Ой, сестриченько-яличко
Ти не дряпай моє личко,
Я суничок назбираю
Жменьку мамі і собі!
(Л. Костенко)

***

Сонце гріє, вітер віє
З поля на долину,
Над водою гне з вербою
Червону калину;
На калині одиноке
Гніздечко гойдає, -
А де ж дівся соловейко?
Не питай, не знає.
(Т. Шевченко)

***

Я – завершальний місяць літа.
Мені в цей час – не заважай.
Не можу й хвильки відпочити –
Спішу зібрати урожай.
Колись жита серпом косили,
Від того й Серпнем звуть мене.
Тепер комбайни мчать стосилі,
Їх дядько Серп не дожене.

***

Я шукав на листячку росу –
Срібну і прозору, наче сльози.
Заглядав у квіти і в траву,
Та, на диво, не знайшов нічого.
Я заспав. А сонце встало
Й все до крапельки зібрало.
(Н. Замрія)

***

За крутими берегами
Пахне сіно полинами,
На ромашці бджілка спить,
З неба капає блакить.

Явори лоскоче вітер,
Розплітає вербам віти,
Літо шепче до води:
– Я прийду іще сюди.
(Л. Новикова)

***

У павука хатинка –
Тоненька павутинка.
У коника веселого –
Між травами оселя.
У ластівки швидкої –
Під нашим підвіконням.
А тепле й ніжне літо,
Волошками повите,
Посріблене дощами, –
Живе в очах у мами.
(А. Костецький)

***

Літо квітами сміється,
Пісню радості співає.
Теплим дощиком проллється
І веселкою заграє.

Пригостить у лісі, в полі
Ягідьми та ще грибками.
Вітерцем війне на волі,
Мов погратись хоче з нами.

***

В небі сонечко яскраве,
В травах – коники,
А у лісі кучерявім
Дзвонять дзвоники.
Схожа вродою із сонцем
Кожна квіточка,
Стигне вишня під віконцем –
Літо… Літечко.

***

Літня спека, грози, грім,
Літо, ти прекрасне всім!

Скільки в тебе є скарбів:
В лісі — ягід та грибів;

У садках — смачна малина,
Аґрус, яблука, ожина.

Фрукти й зелень соковита —
Це смачні дарунки літа.

Ген тече срібляста річка...
Ой і тепла ж в ній водичка!

Можна влітку засмагати,
Можна плавати й пірнати.
(Т. Корольова)

літо

***

Ми можемо бігати в шортах,
гуляти у лісі і в полі,
купатися, грати на кортах,
аж поки нас осінь
запросить до школи.
(К. Мельничук)

***

Знаєш, скільки справ у літа?
Їх усіх не полічити!
Треба нам підсмажить спини,
Ніс убрати в ластовиння,
Накупати нас у річці
Наперед на три сторіччя,
Та іще подарувати
Лісу й лугу буйні шати.
Словом, справ — не полічити!
Та найбільше треба літу,
Щоб зуміли я і ти
Набагато підрости!

***

Заплітає літо квітам промінці, 
Сонечко на носі, сонце на щоці.
Бавиться пелюстям вітер-садівник,
Чеше косенята, люляє квітник.

І мені, й комашці літо до смаку! 
Є де погуляти бджілці і жуку,
Є чим ласувати… Літо – таки рай!
Виростають крила! Грай, цвіркуне, грай! 
(Н. Карпенко)

***

Вкрила вечір сива пара,
Сіла квочкою – ко-ко.
Нагулялись в полі трави, 
Нагуляли молоко. 

Вечір в купелі дрімає,
Ніжить парою боки. 
Вечір з літепла збирає 
Свіжу пінку і вершки.
(Н. Карпенко)

***

Обіймає вечір плечі,
Пригортається до ніг.
Цвітом липи пахне вечір,
Духмяніє для усіх.

Пахне кріп і полуниця…
Як же гарно у селі.
В червні сонечку не спиться,
В червні ночі замалі.
(Н. Карпенко)

***

Дивина густоквіткова
В’є вінки нові й чудові
Круг величної голівки
Аж до самої верхівки.
Височіють жовті квіти – 
Свіжим медом пахне літо.
(Н. Карпенко)

***

Подивитися йду
Що зросло у саду.
Може, ягідка там?
Я і вам трохи дам.
А в саду смакота
Для мого живота.
Піднімаю листок, 
Там сидить огірок.
Хрум-хрум-хрум жартома,
Хрум-хрум-хрум… Вже нема!
Зародило вишень!
Де набрати кишень? 
Скаче серце моє:
– Пригощайтеся! Є!
(Н. Карпенко)

***

Помаранчеві голівки 
Обліпили кожну гілку.
На солодкі абрикоси
Налетіли жовті оси, 
Налетіли роєм бджоли…
Зумкотить усе довкола!
В зелен-листі вітер в’ється, 
Теплим подихом сміється 
Й носить запахи медові. 
Дні стоять такі чудові!
Як тут нам не порадіти,
Шле гостинці красне літо!
(Н. Карпенко)

***

Хмаро, годі тобі злитись!
Де ти сил береш казитись?
Як з відра, все ллєш та ллєш,
Вийти з хати не даєш!

Що ти, хмаро, наробила,
Всі околиці залила!
А надворі красне літо,
Нам би сонцю порадіти! 
(Н. Карпенко)

***

– Що ти смажиш, друже серпню,
І земля, й повітря терпне,
Ані продуху ніде…
І чому той дощ не йде!

Вижми, серпню, з хмари квасу!
– В мене дуже мало часу.
Засмагайте досхочу,
Я побуду і втечу.
(Н. Карпенко)