Здрастуй, червню! Здрастуй, літо!
Люба сонячна пора.
Колоситься в полі жито,
Загоряє дітвора.
Червоніють полуниці
Соковиті, запашні,
В хаті зовсім не сидиться.
Ой, які хороші дні!
(Г. Демченко)
***
В золотій хустинці
Дорогі гостинці
Червень нам приніс,
Ягоди-суниці
В лісі у травиці
Розсипає скрізь.
І чомусь здається —
Все навкруг сміється:
Луки, гай, ріка.
Ловимо в долоні
Промінці червоні —
Ой, теплінь яка!
(М. Познанська)
***
Прийшло очікуване літо –
Короткі ночі, білі дні.
Зірки росою миють квіти,
Гойдають трави запашні.
Суничка визирнула з листя,
Бджола збирає в лузі мед,
У полі жито колоситься,
Шумить круг ставу очерет.
(Н. Карпенко)
***
Літо тішиться: – Лечу!
Я гуляю досхочу!
Хто тут літечко чекав,
Хто без мене сумував?
В мене промені у жмені,
В мене ягоди в кишені.
В мене грядка для борщу,
Налітайте, пригощу.
(Н. Карпенко)
***
Під маленькими ялинками
У смарагдовій траві
Літо виросло суничками –
То по одній, то по дві.
Ой, сестриченько-яличко
Ти не дряпай моє личко,
Я суничок назбираю
Жменьку мамі і собі!
(Л. Костенко)
***
Сонце гріє, вітер віє
З поля на долину,
Над водою гне з вербою
Червону калину;
На калині одиноке
Гніздечко гойдає, -
А де ж дівся соловейко?
Не питай, не знає.
(Т. Шевченко)
***
Я – завершальний місяць літа.
Мені в цей час – не заважай.
Не можу й хвильки відпочити –
Спішу зібрати урожай.
Колись жита серпом косили,
Від того й Серпнем звуть мене.
Тепер комбайни мчать стосилі,
Їх дядько Серп не дожене.
***
Я шукав на листячку росу –
Срібну і прозору, наче сльози.
Заглядав у квіти і в траву,
Та, на диво, не знайшов нічого.
Я заспав. А сонце встало
Й все до крапельки зібрало.
(Н. Замрія)
***
За крутими берегами
Пахне сіно полинами,
На ромашці бджілка спить,
З неба капає блакить.
Явори лоскоче вітер,
Розплітає вербам віти,
Літо шепче до води:
– Я прийду іще сюди.
(Л. Новикова)
***
У павука хатинка –
Тоненька павутинка.
У коника веселого –
Між травами оселя.
У ластівки швидкої –
Під нашим підвіконням.
А тепле й ніжне літо,
Волошками повите,
Посріблене дощами, –
Живе в очах у мами.
(А. Костецький)
***
Літо квітами сміється,
Пісню радості співає.
Теплим дощиком проллється
І веселкою заграє.
Пригостить у лісі, в полі
Ягідьми та ще грибками.
Вітерцем війне на волі,
Мов погратись хоче з нами.
***
В небі сонечко яскраве,
В травах – коники,
А у лісі кучерявім
Дзвонять дзвоники.
Схожа вродою із сонцем
Кожна квіточка,
Стигне вишня під віконцем –
Літо… Літечко.
***
Літня спека, грози, грім,
Літо, ти прекрасне всім!
Скільки в тебе є скарбів:
В лісі — ягід та грибів;
У садках — смачна малина,
Аґрус, яблука, ожина.
Фрукти й зелень соковита —
Це смачні дарунки літа.
Ген тече срібляста річка...
Ой і тепла ж в ній водичка!
Можна влітку засмагати,
Можна плавати й пірнати.
(Т. Корольова)
***
Ми можемо бігати в шортах,
гуляти у лісі і в полі,
купатися, грати на кортах,
аж поки нас осінь
запросить до школи.
(К. Мельничук)
***
Знаєш, скільки справ у літа?
Їх усіх не полічити!
Треба нам підсмажить спини,
Ніс убрати в ластовиння,
Накупати нас у річці
Наперед на три сторіччя,
Та іще подарувати
Лісу й лугу буйні шати.
Словом, справ — не полічити!
Та найбільше треба літу,
Щоб зуміли я і ти
Набагато підрости!
***
Заплітає літо квітам промінці,
Сонечко на носі, сонце на щоці.
Бавиться пелюстям вітер-садівник,
Чеше косенята, люляє квітник.
І мені, й комашці літо до смаку!
Є де погуляти бджілці і жуку,
Є чим ласувати… Літо – таки рай!
Виростають крила! Грай, цвіркуне, грай!
(Н. Карпенко)
***
Вкрила вечір сива пара,
Сіла квочкою – ко-ко.
Нагулялись в полі трави,
Нагуляли молоко.
Вечір в купелі дрімає,
Ніжить парою боки.
Вечір з літепла збирає
Свіжу пінку і вершки.
(Н. Карпенко)
***
Обіймає вечір плечі,
Пригортається до ніг.
Цвітом липи пахне вечір,
Духмяніє для усіх.
Пахне кріп і полуниця…
Як же гарно у селі.
В червні сонечку не спиться,
В червні ночі замалі.
(Н. Карпенко)
***
Дивина густоквіткова
В’є вінки нові й чудові
Круг величної голівки
Аж до самої верхівки.
Височіють жовті квіти –
Свіжим медом пахне літо.
(Н. Карпенко)
***
Подивитися йду
Що зросло у саду.
Може, ягідка там?
Я і вам трохи дам.
А в саду смакота
Для мого живота.
Піднімаю листок,
Там сидить огірок.
Хрум-хрум-хрум жартома,
Хрум-хрум-хрум… Вже нема!
Зародило вишень!
Де набрати кишень?
Скаче серце моє:
– Пригощайтеся! Є!
(Н. Карпенко)
***
Помаранчеві голівки
Обліпили кожну гілку.
На солодкі абрикоси
Налетіли жовті оси,
Налетіли роєм бджоли…
Зумкотить усе довкола!
В зелен-листі вітер в’ється,
Теплим подихом сміється
Й носить запахи медові.
Дні стоять такі чудові!
Як тут нам не порадіти,
Шле гостинці красне літо!
(Н. Карпенко)
***
Хмаро, годі тобі злитись!
Де ти сил береш казитись?
Як з відра, все ллєш та ллєш,
Вийти з хати не даєш!
Що ти, хмаро, наробила,
Всі околиці залила!
А надворі красне літо,
Нам би сонцю порадіти!
(Н. Карпенко)
***
– Що ти смажиш, друже серпню,
І земля, й повітря терпне,
Ані продуху ніде…
І чому той дощ не йде!
Вижми, серпню, з хмари квасу!
– В мене дуже мало часу.
Засмагайте досхочу,
Я побуду і втечу.
(Н. Карпенко)