Саша (Олександра) Путря – юна талановита художниця, яка померла в 11 років від лейкемії. За своє коротке життя створила 2280 малюнків та композицій.
Нагороджена посмертно Золотою медаллю Христа Спасителя "За життя гідне людини" (1998 р.), Орденом Святого Миколи Чудотворця "За примноження добра на Землі" (2000 р.), старовинною іконою в срібному окладі "Христос Вседержитель" (2001 р.), національною премією Всеіндійського дитячого об’єднання "Неру Бал Саміті" – "Каласарі Авангард" (2001 р.). В Полтавському художньому музеї (Галереї мистецтв) ім’ям Саші Путрі названа зала дитячої творчості, інформує Україна для українців.
2 грудня 1977 року в Полтаві народилася Олександра Путря – одна з найбільш незвичайних художниць за всю історію образотворчого мистецтва. Саша прожила на Землі всього 11 років, але за цей час вона встигла створити 2280 робіт: 46 альбомів з малюнками, безліч виробів і навіть технічних креслень, які повинні були, на її думку, допомогти дорослим досягти Місяця і зробити асфальтове покриття доріг без тріщин. Малювання для Сашеньки було таким же природним, як сон і їжа, нерідко воно замінювало їй друзів і дитячі ігри.
З ранніх років батько знайомив Олександру зі світом живопису. У три роки Саша вперше взяла в руки фломастери та кисті, почала малювати. Батько намагався показати їй основи академічного малюнка, проте донька відмовлялася, оскільки хотіла робити все по-своєму і відображати на папері тільки свої ідеї.
Змальовувати Олександра не любила. Завжди малювала так, як побачила і запам’ятала. Людей, яких зображувала, "одягала" в казковий одяг і робила їх молодшими.
Юна полтавка захоплювалася ще гороскопами, астрологією і особливо цікавилася НЛО. Вірила, що ними на Землю прилітають предки, з якими вона обов’язково колись зустрінеться.
Сімейну ідилію перервала біда: у п'ятирічному віці дівчинка почала систематично скаржитися батькам на погане самопочуття. Її показали лікарям, і після низки обстежень був поставлений діагноз — лейкемія. Лікарі сказали, що, швидше за все, Саша проживе не більше ніж місяць.
Прогноз лікарів не здійснився. Саші стало краще, вона навіть виписалася з лікарні та пішла в школу, з похвальною грамотою закінчила перший клас. Але через погане самопочуття дівчинка не змогла далі продовжити навчання очно, вчителі стали приходити до неї додому.
Навіть в останні дні свого життя, перебуваючи у лікарні, Саша Путря не полишала малювання. Цього, зокрема, її просили діти із сусідніх палат. У передостанній день свого життя Олександра намалювала автопортрет. Це була остання її робота.
Після смерті доньки Євген знайшов ще одну картину Саші. На блакитному тлі зображено обрис батьківської руки, а в ній – маленька долонька його дочки. Над руками в земному небі розташувалася зірка Сіріус, на якій дівчинка завжди хотіла побувати.