Маю зошит, маю книжку,
Он лежать вони на ліжку.
Маю читанку й буквар,
Значить, справжній я школяр.
Хоча бігаю, як вітер,
Та вже знаю кілька літер.
Їх навчилась від татуся,
Решту в школі я навчуся.
Залишайся вдома, лялько!
Хоч мені тебе і жалко,
Ти іще не підросла –
І для школи ще мала.
(Г. Черінь)
***
Наче вулик, наша школа,
Вся вона гуде, як рій.
І здається, що довкола
Розквітають квіти мрій.
Бігають, сміються діти,
Та — лиш дзвоник задзвенить —
Стане тихо, ніби в квіти
Поховались бджоли вмить.
(Д. Павличко)
***
Андрійко наш уже школярик:
Іде з портфеликом в руці,
А в ньому зошити й букварик,
Пенал, і ручка, й олівці.
(Н. Забіла)
***
Радості такої
Не було ніколи –
Це Оленка нині
Вперше йде до школи.
Стрічку запліта
І киптар вдягає
На новім портфелі
Тепле сонце грає.
Усміхнулась неньці
І виходить з хати:
Ой, ідуть до школи
Звідусіль малята!
(С. Жупанін)
***
Завтра зранку в перший раз
Я іду у перший клас!
Але я іще ніколи
Не збирав портфель до школи.
Що ж покласти у цю сумку?..
Покладу пенал і гумку,
Ведмежатко і лопату,
Білочку руду, хвостату,
М'яч, пухкесеньку подушку,
На обід — смачну пампушку,
Тракторець, машину, мило!
Ой, як швидко звечоріло...
Я іду у перший клас
Завтра зранку перший раз.
Хто б тепер мені сказав,
Чи я все в портфель поклав?
(О. Роговенко)
***
«Канікули! Канікули!» —
співає все навколо.
Канікули, канікули,
канікули у школі!
А що таке — канікули?
Це літні дні барвисті,
це час, коли нам ніколи
хоча б на мить присісти,
бо треба мчати босими
наввипередки з вітром,
з густих лісів приносити
горіхів повні відра.
Це час у річці хлюпатись,
підсмажувати спини
і зранку в лузі слухати
тонку струну бджолину…
Це час, коли за хлопцями
ми скучим, як ніколи,
і нам страшенно схочеться
скоріше знов до школи!
(А. Костецький)
***
В’ється стежечка увись
До шкільного ганку.
Босі ніжки тут колись
Тупцяли щоранку.
Хто б куди не мандрував,
Ким не став би в світі,
Спершу стежку цю здолав -
Стежку до освіти.
Понад вулиці, дахи
І бузкові хащі…
Хоч широкі є шляхи,
Стежка ця – найкраща!
(Л. Повх)
***
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
(Н. Забіла)
***
Ходять хмари в небі синім,
Місяць Вересень прийшов,
Сповнивсь вереском пташиним
Тихий затишок дібров.
Позлітавшися у зграї,
Різне птаство молоде
В крилах сили набирає
І відльоту в вирій жде.
Бо пташки дзвінкоголосі
Знають — літа вже нема.
Хоч і тепло ще, та осінь
Вже підходить крадькома.
І набравшись сил за літо,
Галасливі, як пташки,
Знов ідуть до школи діти
І сідають за книжки.
(Н. Забіла)
***
Вдома вчить мене матуся,
В школі вчить мене учитель
І сама я пильно вчуся
Рідним словом говорити.
Вчусь не тільки говорити,
А й читати і писати,
Щоби здивувались діти,
Щоб раділи мама й тато.
Щоб пішла між люди слава,
Щоб сказали: «От, дитинка!
Пильна, мудра і ласкава
Ця маленька українка!»
(М. Маморський)
***
Моя школа – рідне коло
вчителів і друзів.
Я не спізнююсь ніколи
й на відмінно вчуся.
Я люблю усі предмети,
навіть математику.
Особливо з інтернетом
я люблю займатися.
Є гуртки і кабінети,
ще й розваги різні.
Як же можна не любити
свою школу рідну?
(К. Мельничук)
***
Через поле по стерні
У міста і села
Йде в солом’яній брилі
Вересень веселий.
В нього квіти у руці
І новий портфелик,
Розцвітає на щоці
Сонячний метелик.
Голосний несе дзвінок,
«Дзінь-дзілінь» – лунає,
Він до школи на урок
Школярів скликає.
(Н. Тріщ)
***
Літо стернями пішло,
Входить осінь у село.
Я люблю рум’яну осінь.
Над садами чисту просинь,
Молотарки спів у полі,
Перший дзвоник в нашій школі,
Що нас кличе, мов зоря,
До книжок, до букваря.
Я нарву найкращих квіток,—
Купчаків, жоржин, леліток,—
Принесу з росою в клас,
Де стрічає вчитель нас.
Я віддам букет барвистий,
Де блищить роса намистом,
А одного купчака
Приладнаю до дзвінка.
Ой дзвіночки срібляні,
Добре вчитися мені.
(М. Стельмах)
***
Сів Івасик на лавичку,
Взяв писальце і табличку,
Головонька у журі:
Чи напише красно «і»?
Пише ключки і карлючки,
Аж трясуться малі ручки.
В очках слізоньки дрібні:
Не вдається красно «і»!
Та Івась – хлопчак завзятий –
То вже знають в школі всі.
І не думав спочивати,
Аж написав красно «і»!
(М. Підгірянка)
***
Наталочка-школярочка
Вже ростом немала.
Вона цієї осені
У перший клас пішла.
В дарунок першокласниці
Щасливий день приніс
І яблука-антонівки,
І мідний цвіт беріз.
Навкруг сади пишалися
У зелені, в красі.
Школярка дарувала
Свої гостинці всім.
Вона ішла веселою
По росяній землі.
І з нею привіталися
Курлики-журавлі.
До неї посміхалися
Дорослі й школярі.
Вона ж про них читала
В своєму букварі.
Про їхню дружбу щиру,
Про школу, рідний дім
Школярочка напише
У зошиті своїм.
(М. Сингаївський)
***
Засмутилось кошеня —
Треба в школу йти щодня.
І прикинулось умить,
Що у нього хвіст болить.
Довго думав баранець
І промовив, як мудрець:
— Це хвороба не проста,
Треба різати хвоста.
Кошеня кричить: «Ніколи!
Краще я піду до школи!»
(П. Воронько)
***
Ну, прокидайтеся, діти:
Ранок – до книжки пора!
Сонечко вспіло залити
Все посереду двора!
Швидше вдягайтесь до школи!
Кращі прогаєте дні, –
пізно вертати, – ніколи
їх не завернете, ні!
(П. Грабовський)
***
Це не вигадка, не казка,
що віднині я – школярик.
Ось портфелик мій, будь ласка,
а в портфелику – букварик.
А в портфелі – акварелі
грають барвами м’якими,
є і зошити в портфелі,
і щоденник поряд з ними.
Лиш оцінок ще немає
у щоденнику й журналі,
хоч сестричка вже питає,
чи приніс 12 балів.
(В. Скомаровський)
***
Вересень. Стежка до школи.
Дзвонить веселий дзвінок.
І через луг, через поле
Сонце спішить на урок.
Промінь лягає на трави,
Лукам навіє тепла.
Осінь стрічки золотаві
В коси дерев заплела.
Пахне прив’яленим цвітом –
З гаю, з городу, з двора.
Ми попрощалися з літом,
Ось і до школи пора.
Сміх навкруги розсипає
Дружна учнівська сім’я.
Нас біля школи стрічає
Вчителька рідна моя.
Наче весела родина,
Знову заходимо в клас.
Знаєм, що це Батьківщина
Школу відкрила для нас.
(М. Сингаївський)
***
Йшов зі школи я додому,
Відчував легеньку втому.
Парком я ішов неквапно
Так цікаво було в парку!
Білочка руда маленька
Плигала собі швиденько.
Працювала жваво мила,
Щось в дупло вона носила.
Дві ворони на травичці
Знов сварилися по звичці.
Знахідку якусь ділили,
Повно крику наробили.
По алейках, мов зайчатка,
Швидко бігали малятка.
Галас, сміх дзвінкий навколо!
Добре їм, не ходять в школу.
А мені ще, як згадаю,
Стільки всього вчити маю!
Так завдань іще багато,
Мушу вчитися завзято.
Добре в парку тут гуляти,
Та пора мені до хати.
Йду похнюпившись, сумую.
Раптом що це? Що я чую?
В кінці парку, під вербою,
Плаче собача з журбою.
Плаче зовсім ще маленьке.
- Заблукало ти бідненьке?
Миттю взяв щеня на руки,
Очі повні сліз й розпуки.
Руки полизало вдячно,
Мабуть було йому лячно.
Залишився з ним чекати
Тих, що йдуть його шукати.
Довший час ми вдвох чекали,
Цуценятка ж не шукали!
Що я мав із ним зробити?
Звісно, взяв до себе жити!
Вдома від батьків й бабусі
Я отримав по заслузі!
Всі на мене так чекали,
Вже півдня мене шукали.
Та за пса мене, на диво,
Зовсім-зовсім не сварили.
Пес лишився, дозвіл дали.
Ми його ЖУКом назвали.
Був увесь він чорний- чорний
Мов жучок малий, проворний!
Жук залишився в нас жити,
Маю з ким тепер дружити!
Йду зі школи, поспішаю,
Друг там, Жук, мене чекає!
(Н. Паснак)
***
Закінчилися уроки,
гайда зараз де-небудь,
поки батько прийде, поки
сині сутінки впадуть…
Може, в парк на каруселі?
В сад сусідський через тин?..
Всюди друзі е веселі,—
вдома сум, коли один…
Ось і хлопці, ось і м’ячик!
Дожену я їх скоріш…
— Спершу розв’яжи задачі
і напам’ять вивчи вірш!
Насторожився школярик,
оглядається тихцем…
— Що за диво? Що за чари?!
Звідкіля йде голос цей?
Біля нього ні людини…
І не мати, і не брат…
Ну, а голос звідкись лине
І лякає не на жарт!
Може, феї це казкові
стережуть його від зла?
Ні,— школярська власна совість
добрий голос подала.
(М. Хоросницька)
***
Так сумно навколо,
як в пору осінню.
І сонця — немає,
і небо — не синє.
У всіх перехожих —
насуплені лиця.
Ніхто з них на мене
не хоче дивиться…
А знаєш, чому
все навколо сумує?
Бо двійку зі школи
додому несу я…
А завтра?..
Спиніться!
Будь ласка, спиніться!
Навколо, будь ласка,
скоріш подивіться.
Погляньте,
як небо казково цвіте.
Погляньте,
як сонцем виблискує день!.
А знаєш, чому
все навколо квітує?
П’ятірку додому
Зі школи несу я!
Красиву п’ятірку!
Чудову п’ятірку!..
Тому-то навколо
і радості стільки,
тому-то сміються
усі перехожі
і кожен із них
на щасливчика схожий!
Тому-то віднині
і вирішив я:
п’ятірки отримувать
буду
щодня!..
(А. Костецький)
***
Учися, першокласнику!
Відкрий науки світ.
Хай буде мрійним, радісним
В науку твій політ.
Сміливим будь відмінником,
Та честю дорожи.
Шануй батьків та вчителя
І з книгою дружи.
Будь добрим, праці відданим,
Та старших поважай.
Навчися мови рідної,
Люби свій рідний край!
(М. Сингаївський)
***
Я іграшки сховала
І тихо їм сказала:
— У ящику тепленько,
Ви спить, мої маленькі,
А я книжки складу —
До школи вже іду.
(В. Кленц)
***
Школо наша, школо,
Приголуб нас, мила,
Пригорни усіх нас,
Як голуб під крила.
Ти нас всіх научиш,
Як у світі жити,
Як зло оминати,
Як добро чинити.
Бджілоньки — на квіти,
Дітоньки — до школи,
Там збирають мудрість,
Як мед в полі бджоли.
(М. Підгірянка)
***
Отакий, як у букварику,
Із букетом у руках,
Чом спинився ти, школярику,
Серце в грудях, наче птах?
Як складав ти в ранець зошити!
Як чекав щасливих днів!
Щоб до сліз перетривожити,
Перший дзвоник продзвенів.
За порогом – вітру витівки,
Шелестіння верховіть.
В нашім класі
Перша вчителька
Усміхаючись стоїть.
(Т. Коломієць)
***
Букварі і читанки,
Парти в два ряди.
Наша перша вчителька
В серці назавжди.
Сонце світлі зайчики
Сипле у шибки.
Кришать крейду пальчики,
Пишуть палички.
Скільки розгадали ми
З нею загадок!
Скільки прочитали ми
Віршів і казок!
Добре нам читається —
Вчителька всміхається.
А як хтось не зна —
Хмуриться вона.
(Т. Коломієць)
***
Так сонячно-ясно довкола
І тануть хмаринки вгорі.
До школи,
До школи,
До школи
Сьогодні ідуть школярі.
Врожаями ниви достигли,
Багрець пломеніє з дібров.
До книги,
До книги,
До книги
Душа поривається знов.
Дозріли калинові гронця
Над ними ясніє блакить
До сонця,
До сонця,
До сонця,
Як спів наша мрія летить.
Відколи, скажіть нам, відколи
Цей вересень з нами рідня?
До школи,
До школи,
До школи,
Ведуть нас дороги щодня.
(М. Сингаївський)
***
Скоро я піду до школи,
От зберуть врожай із поля,
Повезуть на трудодні.
Значить в школу час мені.
А сестричці ще не час,
Бо вона маленька в нас.
Не запишуть в перший клас.
От і журиться сестричка,
Що вона ще невеличка.
Я кажу їй:
- Не журись,
Сам маленьким був колись!
(М. Стельмах)
***
Перший, перший, перший раз
Йде Яринка в перший клас.
Перший раз за парту сіла,
Пише палички несміло.
Ох, невмілі ручки,
Неслухняна ручка.
Дівчина маленька,
Палички кривенькі.
В класі тиша, тиша, тиша...
Вже Яринка пише, пише...
Дівчинка маленька,
Літери рівненькі
І слова чудові.
Ось вам слово в слово:
МАМА, УКРАЇНА —
НАША БАТЬКІВЩИНА.
(Л. Савчук)