Як доносити свої претензії до дитини, так щоб вона могла зрозуміти і не образитись? Не відбити інтерес до бажання творити? Вказати на помилки так, щоб посилити інтерес у дитини до заняття, а не зачинити перед нею ці двері неакуратним формулюванням? Розглянемо про це докладніше.
Що таке критика?
Якщо ви даєте оцінку дій дитини в форматі: «Це добре, а це погано», то це не критика, а дія, що не має сенсу. Корисна критика - та, яка вкаже напрямок розвитку, акцентує те, що виходить добре і дасть імпульс до того, як досягти своєї мети.
Тільки в цьому випадку діти почують її правильно і рушать назустріч своїм новим перемогам.
Важливо, щоб дитина розуміла: той, хто її критикує і пояснює, що і як можна зробити краще, її любить. Незважаючи на критику.
Коли потрібна критика?
Вона потрібна, якщо ви хочете показати дитині інший можливий результат, варіант розвитку ситуації. У цьому випадку вона, можливо, почне сама собі задавати питання: «Що в наступний раз я зроблю по-іншому? Можу я що-небудь додати?». Чи не виправити, а додати - і це дуже добре працює! Так можна критикувати дітей 5 років.
Ще критика потрібна, коли дитина вчиться, але ви розумієте, що вона може краще. Може, але не фокусує свою увагу. Завдання в тому, щоб мотивувати. Можна ставити уточнюючі питання, розпитувати, проявляти інтерес. У цьому випадку ймовірність мотивувати дитину зросте.
Вікові особливості
- До 3 років діти сприймуть критику, як відторгнення. Це природна реакція. Насправді критика до 3 років нічому не допоможе. Хтось плутає критику з правдою, але правду можна подати по-різному - так, що вона буде не образлива, але зрозуміла і помітна. Задавайте питання дитині, радійте разом з відповідями, показуйте напрямок для розвитку: «Чому? Як ти це бачиш, відчуваєш? Навіщо ти це намалювала?».
- З 3 до 5 років з дитиною разом можна творити історію, дивлячись на її роботу: «У тебе вийшла прекрасна конячка. Але дивись - у тебе є ручки і ніжки. А у конячки ти намалювала 4 ноги, а от вушок я не бачу. З хвостиком щось трапилося. Цікаво, куди вона скаче? І чи є сьогодні на небі сонечко? А їй не заважає те, що вона висить у повітрі, або, може, намалювати їй землю? Або це літаюча конячка?».
У багатьох дітей опір відбувається на автоматі: коли ви проходите через це «ні» кілька разів, вже зникає. Як це виглядає? Мама питає обережно: «Хочеш домалювати конячці хвостик?». Дитина на автоматі відповідає: «Ні!». Але через півгодини ви можете побачити епічне полотно: кінь з хвостом! Навіть з двома, на всякий випадок. І художник відчуває гордість - за те, що він виправив і доповнив свою картину, скориставшись вашою критикою.
- Приблизно до 6 років дитина досягає віку, коли здатна витримувати деякі натиски: «Я знаю, що ти можеш зробити вежу з кубиків вище. Може, ти не дуже постаралась? Я впевнена, якщо ти спробуєш ще, у тебе вийде!». Чим старшою стає дитина, тим спокійніше вона здатна сприймати тиск.
- Коли дитині виповнюється 7 років, і вона йде до школи, важливо її підтримувати: напевно їй досить критики у школі. У цей момент важливо навчити дитину знаходити творчий вихід для її почуттів.
- Дитина стає старше і настає період, коли можна говорити з нею про що завгодно. Вона здатна впоратися з критикою, якщо ви даєте оцінку у потрібний момент і в правильній подачі. Потрібно розуміти, що точно може зробити дитина. Корисно уточнювати, чим допомогти, розмовляти з нею, питати, чому не вистачає уваги. Не варто дитину з кимось порівнювати. Вказуйте на моменти, які можна зробити по-іншому: «Якщо ти на 5 хвилин більше приділиш цьому заняттю, то результат буде у 2 рази краще».
- Підлітки дуже болісно ставляться до критики. Вони знаходяться у віці, в якому важко усвідомлювати, де він і хто він. І критика створює ще більшу напругу. При цьому батьки за замовчуванням сприймаються як ті, що критикують і нагадують.
Якщо між батьками і підлітком є довіра і розуміння, то дорослий може сказати, що він не згоден з діями дитини. Але важливо підкреслити при цьому, що особистість її є недоторканною. Для того щоб почати цю розмову, потрібно використовувати хороший період відносин з підлітком.
Завжди пам'ятайте, яку мету ви переслідуєте своєю критикою. Говоріть з підлітком про мотивацію: «Якщо ти будеш робити так, то є ймовірність, що ти вступиш до університету, а якщо інакше, то шансів на вступ буде менше». В якихось моментах можна звернути увагу туди, куди він ще не направив і підтримати його намір. Але спочатку уточнивши, яка в нього мета і чого він хоче в житті. І в цьому випадку його намір реалізується з більшою ймовірністю.
Як правильно критикувати?
Важливо підтримати добрий намір дитини. І якщо вона вибрала не зовсім вірні інструменти для реалізації своєї мети, показати відповідні.
Не варто впиратися у «добре» або «погано»: потрібно пояснити потенційний результат дій дитини. Наприклад: «Якщо ти будеш малювати на ліжку, то олівцем прорвеш свій красивий малюнок. Але, якщо ти сядеш за стіл, то і тобі буде зручніше, і малюнок вціліє!».
Буває таке: у дітей, особливо з 2 до 4 років, є намір - проявити волю. Наприклад, дитина бере важку чашку зі столу, бажаючи сама попити. Цей намір хороший. Але оскільки чашка важка, дитина не може її підняти. І вона п'є, проливаючи воду на підлогу. Або упускає чашку. І тут мама може сказати: «Ти така молодчина, ти хотіла сама. У тебе вже майже вийшло!». Цим вона підтверджує правильність намірів дитини своєю критикою. Але якщо мама каже: «Ах ти, косорука, знову в тебе розбилася чашка, навіщо ти взагалі її взяла, давай я сама», то це поганий підхід. Присутній перехід на особистості: «Ти погана і завжди робиш погано, тому що ти косорука». У цьому випадку дитина повірить в те, що вона - «косорука». Але коли ви говорите: «Тут можна зробити інакше, спробуй ось так, і у тебе вийде краще!», особистість дитини залишиться недоторканою, як і її недоторканне право на помилку.
Правильна подача
У критиці дитини важлива подача. Це той момент, де важливо зосередити свій фокус і батькам, і вихователям, і вчителям. Коли ваша дитина виходить у «великий світ» - у дитячий садок або в школу - батькам важливо при необхідності налагодити контакт з педагогами. А ще батькам важливо давати свою оцінку на критику вчителя або вихователя. Наприклад, дитина переживає, що педагог висловився некоректно: «У тебе у зошиті бруд, тут свині паслися? Написано так, ніби писала курка лапою?». Що робити? Сказати: «Так, вчителька по суті права - тобі потрібно вести свої записи в шкільних зошитах охайніше. Але за формою вона зовсім не права, коли придумала свиней у твоєму зошити. Напевно, вона мала на увазі, що ти вмієш писати зовсім без помарок, без малюнків на полях і виводити більш красиві літери. Мені дуже шкода, що вона зробила тобі боляче. Я не підтримую її в цьому. Але я згодна, що тобі варто бути більш охайнішою у зошитах».
Індивідуальний підхід
Батьки знають, нехай і інтуїтивно, в яких саме місцях їх дитині складно переносити критику, що вона вже може витримати, а що ні. Кожен раз, коли ви критикуєте дитину, необхідно сканувати її стан, щоб вирішити, наскільки вона зараз здатна витримати напругу і емоційне навантаження, яке ви даєте їй. Критикуючи, пояснюйте, що і як ви пропонуєте змінити – виправити - поліпшити.
Якщо ви знаєте, що дитина чутлива і вразлива у якомусь конкретному моменті, наприклад, вважає, що вона поганий будівельник лего-будинків або гірше всіх смажить яєчню, уникайте цього травмуючого моменту у своїй критиці.
Усі діти можуть і повинні мати можливість у необхідний для них момент «виплакати» свої переживання в обіймах батьків, людини, до якої вона прив'язана.
Намагайтеся розділяти ситуації, коли у вас є бажання покритикувати дитину за дію і коли їй хочеться поплакати. Дозвольте їй виплакати свої переживання! Це важливо. А вже далі ви вирішите, чи готова сьогодні дитина до критики. Можливо, вона у своїх переживаннях втратила емоційну стабільність. Тоді цінніше зберегти емоційний контакт з дитиною, перенісши момент критики на більш відповідний час.
Батьки, які хочуть виростити здорову особистість, повинні дотримуватися балансу в критиці: «Мені подобається те, що ти робиш, але є нюанси, які можна виправити». Баланс критики і підтримки при цьому повинен схилятися в бік підтримки.