Рівень розвитку самостійності дітей старшого дошкільного віку має велике значення – адже незабаром діти підуть у школу! Якщо спостерігати за майбутніми першокласниками та їхніми батьками, можна помітити деякі крайнощі у вихованні цієї якості. Одних дітей 6-річного віку батьки надовго залишають вдома без нагляду або відправляють гуляти у двір міського будинку без супроводу дорослих. Інших дітей батьки перевдягають, збираючи до школи. Педагоги відзначають, що таких дітей, якими надмірно опікуються, стає все більше. Давайте розберемося, що має на увазі під собою самостійність дошкільнят?
5 - 6-років – це вік, коли формується індивідуальність дітей та розвивається впевненість в собі. Діти почуваються «маленькими дорослими», більшості їх подобаються будь-які прояви самостійності, діти намагаються відокремити себе від батьків. Діти охоче готові вирушити самі до друга чи до магазину, погуляти на вулиці. Але час для таких самостійних походів ще не настав. Наразі необхідно підготувати дитину до них.
Давайте виділимо такі основні напрями процесу становлення самостійності дошкільнят.
Вдосконалення навичок самообслуговування
Перед школою дитина повинна вміти одягатися і взуватись, у тому числі й справлятися зі складними застібками, наприклад, зав'язувати шнурки. Дитина має бути навчена правилам особистої гігієни. У цьому віці багато дітей починають виявляти почуття власного стилю і висловлювати свої пристрасті до одягу – обов'язково враховуєте їхню думку щодо купівлі одягу. Вчіть дітей стежити за своїми речами та дбайливо до них ставиться.
Самостійність вдома
Самостійна поведінка вдома включає наявність та виконання домашніх обов'язків, знання правил користування простими побутовими приладами (чайник, мікрохвильова піч), залучення до процесу приготування їжі. Згодом дитині треба буде навчитися готувати собі. Спочатку це можливо вміння зробити найпростіший бутерброд, трохи пізніше - дістати з холодильника приготовлену їжу і розігріти її, зробити чай.
Розповідайте дитині, як діяти у надзвичайних ситуаціях. Але залишати дитину одну вдома на тривалий час не рекомендується до досягнення хоч би 10-річного віку.
Обережність на вулиці
У дошкільному віці велику увагу необхідно приділити правилам безпечної поведінки на вулиці. Навчайте дитину переходити дорогу. Переходити нежваву дорогу поодинці дитина зможе не раніше 7 років, за умови, що вона зібрана і має терпіння. Щоразу, коли ви з дитиною переходите дорогу, нагадуйте їй правила поведінки на проїжджій частині (дотримуватись сигналів світлофора, подивитися в обидві сторони і переконатися, що немає машин, ніколи не вискакувати між припаркованими автомобілями). Для того щоб переходити самостійно дорогу, необхідно багато практики. Дотримуйтесь дистанції кілька метрів за дитиною, щоб бачити, як вона це робить. Через пару тижнів можна стати на протилежному боці вулиці, і нехай дитина без поспіху прийде до вас. Якщо у вашому районі жвава дорога або дитина легко відволікається, зачекайте, поки їй не виповниться хоча б 10 років.
Навчіть дитину правила поведінки з незнайомими людьми. Навчіть дитину правильно ідентифікувати небезпечні ситуації та розуміти різницю між безпечною та небезпечною своєю поведінкою. Якщо дитина може чітко дотримуватися простих вказівок і добре орієнтується у просторі, вона може самостійно дійти до сусіднього під'їзду друга. Проінструктуйте дитину. Спостерігайте за нею у вікно або стоячи біля вашого під'їзду, доки вона не прийде до назначного пункту.
Відповідальність за свої дії та вчинки
Навчання дитини відповідальності та розуміння наслідків за свої дії – це важлива частина навчання самостійності. У міру свого зростання діти починають приймати дедалі більше самостійних рішень. Важливо надати їм свободу у прийнятті рішень – з ким і у що грати, що читати, одягнути тощо. Але не менш важливо окреслити межі такого вибору. Наприклад, можна зробити вибір тільки з відповідного за погодою одягу. А питання безпеки взагалі не підходять для самостійного ухвалення рішень. Є думка, що іноді навіть потрібно дозволити дитині помилитись у навчальних цілях.
Так, крок за кроком, ви допоможете дітям підготуватися до першого класу. Не допускайте зайвої опіки – адже в такий спосіб ви показуєте недостатню віру у вашого першокласника. Змінюйтесь, «дорослішайте» разом зі своєю дитиною! Не за горами буде той час, коли ви зі спокійною душею відправите дитину одну до школи і пишатиметеся її самостійністю, зібраністю, впевненістю в собі.