Успішність дитини на різних видах діяльності істотно залежить від рівня її самостійності. І тут у нас дві новини – як водиться, хороша та погана. Хороша новина полягає в тому, що прагнення самостійності властиве всім маленьким дітям від природи, самостійність не суперечить їх натурі. Це внутрішня потреба організму, що росте, яку необхідно підтримувати і розвивати. Погана новина в тому, що головна причина недостатньої самостійності дітей лежить насамперед в умовах їхнього домашнього виховання. Виявляється, у сучасному світі багато батьків не надають дітям можливості для розвитку самостійності і часто навіть перешкоджають цьому.
Часто з вуст батьків ми чуємо, що вони хочуть бачити своїх дітей самостійними, але насправді варто дитині хоч трохи виявити цю самостійність, як дії батьків йдуть урозріз зі словами. Вони бачать у самостійних діях дитини «загрозу» її благополуччю: діяльність дитини недосконала, батьки бояться, що вона може нашкодити собі, опинитися у небезпеці. Наприклад, якщо вчитиметься ходити без підтримки дорослого або, гірше за те, побіжить уперед — впаде. Сам митиме руки — погано вимиє, мікроби залишаться. Іноді батькам просто не вистачає терпіння, вони не готові чекати, поки дитина відточить свої навички. Буде сам їсти — забрудниться, пити — проллє. А щоб не забруднився і не пролив, вони роблять все за дитину.
Буває, що догляд за дитиною стає основним сенсом життя мами, і тоді вона його тотально обслуговує. Виходить, дорослі перешкоджають розвитку самостійності дітей, переслідуючи свої вигоди, які навіть не усвідомлюють. Тому перше, що батькам потрібно зробити на шляху до самостійності дитини, це усвідомити свої таємні вигоди і вирішити, що важливіше успішне майбутнє дитини. Задумайтеся, коли дитина маленька, здається, що її самостійність корисна лише у побутовому плані. Насправді вона дуже сильно впливає на впевненість дитини в собі, на її самооцінку та прийняття себе. А це дорогого варте.
«Я сам!»
Витоки самостійності зароджуються в ранньому дитинстві, на стику першого та другого років життя. Як правило, це трапляється набагато раніше, ніж у батьків виникає потреба передати дитині відповідальність за навички самообслуговування або побутові справи. І на початку шляху важливо не занапастити прагнення до самостійності.
Основи самостійності закладаються приблизно на другому-третьому роках життя, коли дитина починає відносно вільно пересуватися і вже може певною мірою самостійно задовольняти деякі зі своїх основних потреб. Крім того, вона починає домагатися задоволення своїх потреб як усередині сім'ї, так і в інших соціальних групах. У цей період найголовніше завдання, яке вирішує маленька людина, — самоствердження у світі та визначення власної незалежності.
Період у житті дитини, коли вона неодмінно все хоче робити сама, — це не забаганка, а життєва необхідність. Ось тут і виникає складність: прірва між тим, що дитина хоче і що вона насправді може настільки велика, що батьки часто бояться довірити дитині виконання якоїсь справи. Завдання батьків на цьому етапі — знайти золоту середину. Довіряти малюку, проявляти максимум терпіння та надати якнайбільше самостійності в тих сферах, де це можливо.
Навички самообслуговування
Давайте з вами розглянемо кілька базових навичок самообслуговування, які необхідно освоїти малюку в ранньому дитинстві, щоб у майбутньому їх віра в себе та у свої можливості була сильною та непорушною.
Прийом їжі
Навички самостійної їжі та пиття - одні з найпростіших, тому освоюються, як правило, найпершими. Щоб дитина почала їсти сама, її особливо і вчити не потрібно. Достатньо дати ложку і запастися терпінням. Хоча, звісно, можна й допомогти. Якщо дитина дозволить, прийомом «рука в руці» покажіть їй, як брати їжу з тарілки та підносити ложку до рота. На першому етапі ви можете давати дитині ложку, коли в тарілці в'язка їжа, наприклад каша або сир. Їжу такої консистенції дитині буде легше донести до рота. А коли вона опанує таку їжу, відчує впевненість у своїх здібностях, можна буде продовжити навчання на більш рідких стравах.
Коли вчите дитину пити, використовуйте невелику філіжанку без ручки, яка пропорційна рукам малюка. Налийте зовсім небагато води, буквально 1 см від дна. Знову ж таки, використовуючи прийом «рука в руці», покажіть дитині послідовність дій: візьміть чашку зі столу, піднесіть до рота, нахиліть, нехай дитина зробить ковток, а потім поставте чашку назад на стіл. Коли малюк освоїться з такою філіжанкою та невеликою кількістю води, можна буде перейти до чашки з ручкою та наливати більше води.
Досить часто мами припускаються такої помилки — подають їжу занадто гарячою. І тоді їм доводиться самим годувати дитину (навіть того, хто вже вміє їсти самостійно) — вони дмуть і контролюють, щоб їжа не була обпікаючою. Щоб малюк продовжував проявляти інтерес до самостійного прийому їжі, намагайтеся подавати їжу комфортної для дитини температури.
Зараз у продажу є спеціальний посуд, який мінімізує різні казуси при навчанні дитини прийому їжі: ложки з вигнутою ручкою, з ручкою, що прокручується, тарілки на присосках. Звичайно, краще, якщо дитина навчатиметься відразу на «справжньому» посуді. Так вона швидше освоїть, наприклад, що з тарілкою потрібно бути акуратною, що від різких рухів вона може перекинутися чи впасти. Але нехай цей посуд буде зручним для дитини. Для початку навчання краще вибрати ложку з короткою та товстою ручкою та з м'якого матеріалу (силікон або пластик), щоб дитина не поранила ніжну шкіру ясен.
Вважається також, що якщо дитина їсть без нагрудника, вона швидше вчиться акуратності в їжі, тому що швидше усвідомлює, що коли вона кидає або проливає їжу - це мокро і неприємно. Але тут тільки вам вирішувати, чи готові ви відмовитись від використання такого помічника.
Навички гігієни
Бути охайним, стежити за своєю чистотою — ще одна корисна навичка. До навичок гігієни можна віднести такі: миття рук, чищення зубів, умивання, прийняття ванни. Майже всі діти небайдужі до води, і, користуючись цим, можна допомогти дитині освоїти навички гігієни. Найпростіший із них — миття рук. Вчити дитину мити руки можна розпочинати ще до року. Для цього зручно використовувати маленький шматочок мила, адже вологе мило завжди норовить вислизнути з рук, а маленьким дитячим ручкам утримати великий шматок вологого мила буде дуже непросто. Допоможіть малюкові на початковому етапі - розріжте шматок мила стандартного розміру на кілька частин, підберіть розмір максимально зручний саме вашій дитині. Спочатку ви можете цілеспрямовано показати дитині, як миєте руки самі, при цьому прокоментувати кожну свою дію. Приблизно так: «Дивися, я зараз митиму руки. Спочатку включу воду, намочу руки. Тепер візьму мило, намилю їм руки. Ось так (демонструєте, як миєте руки). А зараз покладу мило і старанно потру руки одну об одну, помию поміж пальців, ось з цього боку, тепер ось з цього. Тепер потрібно добре змити мило з рук. Я тертиму руки під струменем води. Ось тепер у мене чисті руки. Потрібно витерти їх рушником, отак».
Після того, як ви показали дитині всю процедуру від початку до кінця, запропонуйте їй помити руки. На перших етапах озвучуйте дитині послідовність дій, їй потрібно запам'ятати весь алгоритм. Через час, коли дитина вже запам'ятає послідовність, краще навпаки не підказувати їй. Нехай це стане її маленькою перемогою – вона сама уміє мити руки. Приготуйтеся до того, що дитина мочитиме не тільки руки, а й одяг (свій і ваш), підлогу навколо, вона може піти витирати мильні руки, забувши змити піну, вона захоче мити руки 10 разів поспіль. І це чудово!
Буває так, що дитина вже вміє мити руки, але чинить опір цьому. Тут вам на допомогу можуть прийти шматочки мила різної форми, розміру – запропонуйте дитині вибрати, яким милом саме зараз їй хочеться мити руки. В якості альтернативи ви можете запропонувати рідке мило. Можна сказати дитині, що мило дуже приємно пахне, дати понюхати його, а потім запропонувати дитині помити руки, щоб вони також стали ароматними. Після миття обов'язково понюхайте руки дитини, захоплюючись ароматом.
Часто на прогулянці для миття рук доводиться використати вологі серветки. Навчити дитину користуватися ними теж не складе особливих труднощів. Дайте одну серветку дитині, розправте її і покладіть між долонь малюка, одну візьміть самі і покажіть, як ви протираєте серветкою руки, звичайно коментуючи свої дії. Звичайно, на початку навчання вам потрібно буде додатково протерти руки дитини, але частину процесу вона вже вміє робити сама. І щоразу її навичка буде вдосконалюватися.
Чищення зубів дитина освоюватиме набагато довше. Дуже важливо з самого початку вчити дитину чистити зуби правильно. Тут ви можете використовувати прийоми «рука в руці» та «дзеркало» - тобто власний приклад. Так як догляд за ротовою порожниною справа відповідальна, ви можете ділити з дитиною чистку зубів. Наприклад, спочатку він сам чистить зубки, а потім ви дочищаєте чи навпаки – ви починаєте, а він закінчує. Для полоскання рота виділіть дитині спеціальний стаканчик, спочатку йому не просто набрати в рот води за допомогою долонь. Спочатку дитина просто набиратиме в рот води, ковтатиме або випльовуватиме її, згодом навчиться полоскати водою зубки. Набирайте воду в рот разом з дитиною і, дивлячись на неї, полощіть рота і випльовуйте воду - такий регулярний приклад прискорить навчання.
Також навчіть дитину доглядати щітку. Поясніть, що після чищення її потрібно ретельно промити водою і поставити сушитися щетиною вгору.
Для вмивання вчіть дитину складати руки ковшком. Кілька разів потренуйтеся робити це, купаючись у ванні, нехай малюк набирає воду у свій «ковшик» і переливає її в якусь ємність. Потім переходьте на сушу, покажіть, як ви вмиваєте своє обличчя за допомогою такого «ковшика» і запропонуйте дитині спробувати. Так, спочатку вода буде скрізь, окрім обличчя, але без такого досвіду навчитися буде важче.
Купаючи дитину у ванні, передавайте їй частину функцій. Нанесіть миючий засіб на губку і дайте дитині, хай миє себе. При миття волосся капніть у долоні малюка шампунь - нехай він допоможе вам, нанесе шампунь і помасажує голову. Такі процедури можна довірити дитині вже на рік. До речі, чим більше участі дитина бере в таких процедурах, тим менше вона їм чинить опір. Заздалегідь подбайте про зручність малюка. Купуйте спеціальну підставку, стоячи на якій дитина сама зможе дістати до води. Можливо, вона відмовляється мити руки/чистити зуби, тому що некомфортно почувається у польоті у вас на руках. По можливості розмістіть предмети особистої гігієни дитини так, щоб вона могла сама їх брати і не чекати кожного разу, коли ви подасте, наприклад, гребінець або зубну щітку. Вже в таких дрібницях і починає виявлятися самостійність.
Одягаємось, роздягаємось
Навичкам роздягання та одягання дитина навчатиметься кілька років. Зняти одяг дитині набагато простіше, ніж одягти, тому спочатку вона освоїть роздягання. Вже до року дитина може сама зняти шкарпетки, шапку — зазвичай діти навчаються цьому самостійно. Закладати задатки навички одягання можна ще до року. Одягаючи малюка, промовляйте свої дії: "Цю руку в рукав, цю - в інший рукав". Ближче до року можна вже звертатися до дитини з проханням: "Просовуй руку в рукав, а тепер другу". І дитина допомагатиме вам: руки в рукави, ноги в штанини. Коли роздягаєте та одягаєте дитину, передавайте їй потихеньку деякі дії. Наприклад, запропонуйте їй зняти футболку через голову, коли руки вже вільні від рукавів; або розправити футболку на животі, коли голова вже у горловині, а руки у рукавах.
Дуже важливо на етапі навчання розглядати з дитиною весь одяг, називати деталі. Пояснювати, як потрібно взяти річ, щоб правильно надіти її. Ми, дорослі, все робимо на автоматі і не замислюємося, як і в якій послідовності це робити. Дитині треба показати і пояснити всі етапи. При цьому вибирайте зручний одяг для одягання/роздягання. Дитині набагато легше впоратися з речами вільного крою: нехай горловини будуть широкі, гумки вільні. Так у малюка не сформується негативний досвід, повторення якого йому захочеться уникнути.
Від простого до складного
Вирощуючи в дитині самостійність, пам'ятайте про принцип від простого до складного. Кожен значний навик можна розділити на прості міні-навички та поступово освоювати їх. Так, щоразу обсяг самостійних дій дитини буде збільшуватися, а допомога дорослого при цьому повинна скорочуватися. Спочатку ви дієте разом із дитиною, у цей час відбувається навчання на словах та практичних прикладах. Потім ви передаєте дитині нову частину навичок, тоді вона починає пробувати власні сили та відпрацьовувати їх. На даному етапі важливо дати дитині можливість помилятися та допомагати обернути помилки у досвід.
Коли ваша дитина щось робить сама і ви бачите, що в неї це ще не дуже добре виходить, стримайте коментарі, подібні до цих: «Ну що ти робиш!», «Ну хто тебе так навчав!». Дитина почує в них лише вашу в ньому невпевненість і у неї виникне відчуття, що краще їй взагалі нічого не куштувати, бо все одно нічого не вийде. Ваше завдання — дати такий зворотний зв'язок, щоб дитина відчула гордість за себе та впевненість у своїх силах, що її ініціатива вами помічена і що ви раді цьому. Скажіть, наприклад: "Мені так приємно, що ти це робиш сама!", "Як чудово, що ти вирішила це сама спробувати!" Вірте у свою дитину, і вона обов'язково повірить у себе!