Ліна Василівна Костенко – одна з найвідоміших українських поетес сучасності. Щира й безкомпромісна, незважаючи на вік, захоплює та дивує вольовим характером, надихає і зворушує творчістю. Справжній Майстер художнього світу Л. Костенко філософськи осмислює зміст життєвих проблем, розкриває найсуттєвіші почуття людини, її неповторність і складність, суперечливість і красу. Творчість поетеси наповнена філософською наснагою роздумів про роль мистецтва, відповідальність митця перед часом, своєю совістю. Усе своє життя Л. Костенко засуджує нещирість, пристосуванство й, безумовно, возвеличує народ, Вітчизну, кохання. Вона не скорилася, коли радянська цензура заборонила друкувати її твори, не мовчала в складні для України часи. На її долю випали як гучна слава, так і не менш гучне мовчання.
Ліна Василівна Костенко народилася в сім'ї вчителів 19 березня 1930 р. в м. Ржищеві на Київщині. Усього шість років прожила в ньому майбутня поетеса, та воно назавжди залишилося у її серці. Весь навколишній світ був для маленької Ліни казкою, у яку дівчинка вірила беззастережно. А згодом ці спогади стали хвилюючими поетичними мотивами. Саме в бабусиному саду маленька Ліна зустріла Бузинового царя (“Бузиновий цар”): “Бабуся заборонила мені туди вглибину ходити, бо там велика гущина, і там сидів Бузиновий цар. “Очі різні, брови грізні / Кігті в нього як залізні”. Я його навіть бачила, він так і світив із бузини очима”. Той період поетеса називає свободою, і прагненням до особистої свободи та гордої незалежності родом із дитинства маленької Ліни. У дитинстві Ліна мріяла стати льотчицею. Бажання було настільки сильним, що вона змайструвала собі саморобний парашут із старої маминої парасолі та простирадла, піднялася з ним на горище і стрибнула. Тоді маленька Ліна ледве не загинула, тому з мрією дитинства було покінчено.
Батьки майбутньої поетеси з ранніх літ прищеплювали дитині високі моральні, етичні та естетичні смаки, подавали літературні, фольклорні та історичні взірці для наслідування. На все життя Ліна перед собою мала приклад батька Василя Костенка, поліглота-самородка (він знав 12 мов), педагога від Бога, який за потреби міг на найвищому рівні викладати всі предмети у школі. Одного страшного дня було заарештовано батька та забрано від сім'ї на цілих десять років. Маленька Ліна тоді ще й не уявляла, що таке бути дочкою “ворога народу”, вона просто не могла змиритися в душі, за що і чому її такого доброго, розумного, інтелігентного татка так безцеремонно й брутально принизили, відірвали від неї і матері.
Мама поетеси також вчителювала, викладала у школі хімію, але “була зіткана з поезії, з музики”. За спогадами Ліни, мама “… за природою була гуманітарієм. Любила літературу, мистецтво. Дівчиною грала в аматорському театрі. Хотіла вступити на філологічний. Але батько їй не порадив. Сказав, щоб вибрала фах далекий від ідеології, бо його рано чи пізно посадять, а в неї дитина – то щоб могла вижити. Так і вийшло. То мама пішла на хімію, бо там уже вчився її брат, згодом доктор хімічних наук…”. Отже, Ліна Костенко наслідувала ті батьківські риси, завдяки яким сформувалася її обдарованість як геніальної поетеси. З одного боку, вона як і її мама, “була зіткана з поезії, з музики”, а з іншого – наділена гострим, проникливим розумом, інтуїтивною прозірливістю батька.
Коли дівчинці було 6 років – родина перебралася до столиці, де Ліна закінчила школу. Ще будучи ученицею, вона почала відвідувати літературну студію при журналі "Дніпро", який редагував Андрій Малишко. Перші вірші Ліна Костенко випустила в 16 років.
Після закінчення середньої школи майбутня поетеса вступила в Київський педагогічний інститут, а після його завершення стала студенткою Московського літературному інституті імені О. М. Горького, який закінчила в 1956 році.
Друкуватися почала в шістнадцятирічному віці. Одразу після завершення навчання Ліна Костенко видала свою дебютну збірку поезій “Проміння землі” (1957). У цій книжці Ліна Костенко тільки “вирізьблювала” свої образи, тільки пробувала голос, часом несміливо й обережно. Але він виділявся виразністю і несхожістю на інші. Уже проступала багатошаровість, багатовимірність твореного молодою поетесою художнього світу. Отже, заявка робилася серйозна і надовго.
Твір, який зробив Ліну Костенко знаменитою на весь світ – це роман у віршах під назвою «Маруся Чурай». У його центрі зображена легендарна постать Марусі Чурай — поетеси і автора багатьох народних українських пісень. Дії роману відбуваються в роки визвольної війни українського народу під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. Ліна Костенко вдало зобразила трагічну любовну історію Гриця Бобренка та Марусі.
Все своє життя вона присвятила національним традиціям, довівши всьому світові і кожному окремому українцю, що наші духовні якості є безсмертними. Саме вони визначають хто ми є насправді.
Ліна Василівна Костенко була найактивнішою учасницею руху шістдесятників. Її збірку під назвою «Зоряний інтеграл» було заборонено цезурою. Але поетесу не заарештували. Дана подія не зламала Ліну, вона продовжила писати і в 1977 році знову почала друкуватися.
Вона нагороджена Державною премією України імені Шевченка, премією фундації Антоновичів, медаллю Святого Володимира та премією Франчески Петрарки. Також Ліна Василівна є лауреатом Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Тетяни Теліги, має звання професора Києво – Могилянської академії.
У громадському житті Костенко перестала брати участь у 90-х роках. І навіть відмовилась від отримання звання Героя України. Тільки в 2004 році вона деякий час повертається до громадського життя.
Саме Ліна Костенко прищепила мільйонам українців непохитну віру та впевненість в те, що ми незалежні, гідні і вільні. Що нас не здолати, адже дух наший є незламним.
Твори Ліни Костенко перекладені англійською, польською, білоруською, естонською, італійською, німецькою, словацькою та французькою мовами.