Ми часто нервуємо, коли у дитини не виходить те, що ми хотіли, або вона не хоче виконувати те, що ми від неї вимагаємо, або виконує, але не з тією швидкістю. Наприклад, малюк дуже довго збирається до дитячого садка, а мама спізнюється на роботу. Та й у принципі малюк робить все дуже повільно, і мамі це не подобається, навіть якщо вона нікуди не поспішає. Дорослим завжди хочеться, щоб дитина робила все швидше. Але змусити робити її швидше ми не можемо. І нерідко такі ситуації викликають у дорослих злість і обурення, хоча малюк зовсім у цьому не винний. Про причини, з яких ми злимось на дітей, наслідки такої поведінки та способи розібратися в собі ми розкажемо у цій статті.
Чому діти повільні?
Одна з найголовніших причин повільності дитини полягає в різниці темпераментів або в незрілості розвитку: малюк просто ще не доріс. Він не винен, що робить все повільніше за дорослих. Але батько сердиться, не враховуючи особливості розвитку малюка. Хоча ця проблема вирішується дуже просто. Якщо ми кудись запізнюємося, а дитина збирається недостатньо швидко, потрібно просто, враховуючи цю особливість, піднімати дитину раніше, а не нервувати і кричати на неї.
Знову ж таки батькам у таких ситуаціях хочеться зробити все самим, тому що так швидше, і ми привчаємо дитину до того, що все за неї робимо. І згодом у нас з'являється ще один привід для злості на дитину: вона нічого сама не вміє робити! А хто в цьому винен? Дитина? Ні! Батьки, які не давали їй розвиватися і навчитися все робити. Що ж до допомоги дитині, то тут має працювати одне «золоте правило»: треба допомагати дитині, тільки якщо вона просить, і обов'язково допомагати, якщо вона попросила допомоги. І неважливо, про що йдеться — про зав'язування шнурків на черевиках у дитячому садку чи про вибудовування взаємодії з ровесниками у школі.
Як допомогти дитині
Якщо говорити про допомогу, то насправді наші діти більше потребують емоційної підтримки (особливо коли йдеться про підлітків), ніж постійного контролю з боку батьків. Краще займіться тим, що дарує вам радість та спокій, а відповідно, і спокій усім членам сім'ї.
Дуже часто конфлікти з дитиною виникають у період початкової школи, коли наші очікування не завжди втілюються у реальність. Нам здається, що наша дитина повинна вчитися точно не гірше за нас, а може, й краще.
Але! Потрібно пам'ятати, що, по-перше, дитина нам нічого не повинна. По-друге, це не наша копія, вона інша. Наприклад, мама дуже швидко засвоювала в школі прочитаний матеріал, швидко вирішувала завдання і т. д. І їй здається, що її дитина також повинна швидко все робити, але у дитини може бути зовсім інший темперамент (важливо розуміти, що темперамент - це не група крові, яка передається від батьків до дитини, хоча можуть бути і збіги), і вона не може так швидко вникнути у зміст завдання. А мати втрачає терпіння, коли допомагає їй робити уроки. Або, наприклад, батько читає дитині якесь завдання, а та взагалі його не розуміє, бо не засвоює на слух матеріал, а якщо в цей момент батько ще й підвищує голос, то дитина починає відчувати негативні емоції і, відповідно, погано розуміє, що від неї вимагають. Всі ці аспекти важливо враховувати та пам'ятати, що зіпсовані відносини з дитиною у шкільний період можна ніколи не відновити.
А іноді ми злимось на дітей, бо втомилися чи у нас неприємності на роботі, а скинути накопичений негатив було ніде чи ми просто не вміємо цього робити.
Звичайно, багато хто з вас скажуть: «Неприємності на роботі ніяк не впливають на моє ставлення до дитини, і я лаюся на дитину тільки тому, що вона це заслужила». Але задумайтеся: що якщо вчинок дитини — це не причина вашої сварки, а насправді лише привід для того, щоб скинути негатив або втому, накопичену протягом дня. І відбувається це підсвідомо. Наприклад, мама в хорошому настрої може не звернути уваги на якісь витівка дитини або поставитися до неї з розумінням, але, якщо у мами поганий настрій, вона повз цей витівок не пройде.
Як зрозуміти: ви зараз накричали на дитину, бо вона щось зробила, чи це тому, що у вас поганий настрій? Дуже просто. Якщо у вас настрій до якогось вчинку дитини був хорошим або нейтральним і тільки після цієї дії він зіпсувався, то, ймовірно, ви розлютилися на дитину. Якщо ви вже до цієї події були в поганому настрої, то швидше за все ваша негативна реакція на вчинок дитини — це просто привід вилити накопичені емоції.
По суті, неважливо, розлютилися ви на дитину або хтось інший зіпсував вам настрій — у будь-якому випадку взаємодію з дитиною і обговорення її дій і вчинків необхідно починати, не відчуваючи негативних емоцій, які можуть сприяти тому, що ви просто накричите на неї, не вирішивши проблеми, що виникла, і зіпсувавши відносини.
І для того, щоб не виникало таких ситуацій, при яких батькам потім соромно і боляче за те, що вони не змогли стриматися і накричали на дитину, хоча вже кілька разів собі клялись, що не будуть цього робити, треба навчитися справлятися з негативними емоціями.
По-перше, нам потрібно розбиратися в причинах тієї чи іншої поведінки дитини. По-друге, нам потрібно навчитися справлятися зі своїми негативними емоціями та станами.
Прийоми, які допоможуть впоратися з негативними емоціями під час спілкування з дитиною
Нерідко конфлікти виникають через те, що батькам не подобаються деякі риси характеру їхніх дітей. Тут може допомогти такий прийом як рефреймінг. Він дозволяє змінити думку, отже, і сприйняття події чи предмета.
Як нам допоможе рефреймінг у нашій ситуації з рисами характеру? Наприклад, мама каже: «Я злюсь, бо моя дитина дуже лінива». За допомогою рефреймінгу можна знайти нове значення. Лінивий, зате винахідливий (бо вигадує різні способи, як полегшити собі життя і не витрачати багато часу на виконання якоїсь роботи), зате енергозберігаючий і т.д.
А взагалі необхідно розібратися з тим, що таке ліньки.
Помилково думати, що ліньки - це риса характеру. Це зовсім не так.
Якщо людина лінується, це означає, що вона або немає сил і їй фізично потрібен відпочинок, або людина недостатньо мотивована на якусь діяльність. Просто їй нецікаво. І виходячи з цього, потрібно не злитися на дитину і лаяти її, а дати дитині відпочити, бо вона дуже заорганізована. Або знайти нові стимули та мотиви до того, щоб вона щось хотіла робити. «Дитина не хоче нічого, крім того, щоб сидіти у телефоні!» — каже батько. І тут постає питання: а що ми зробили для того, щоб дитину захопити чимось іншим? Найчастіше — нічого! Як ми організували її дозвілля? Ніяк.
Ще один приклад конфліктної взаємодії з дітьми, який ми також можемо запобігти за допомогою рефреймінгу.
Спілкуючись з дітьми, ми часто говоримо якісь фрази, які сприймаються ними в багнети. У таких ситуаціях можна застосовувати рефреймінг та змінювати «погані» висловлювання на позитивні, які не сприйматимуться негативно. Наприклад, мама каже дитині: "Я кому говорю!" Цю фразу дитина може реагувати негативно, оскільки це наказ.
Можна сказати так, щоб дитина не образилася і не злякалася, наприклад: «Почуй мене, будь ласка». Фразу "Ти що, глухий?" замініть на "Почуй мене, будь ласка", а фразу "Ти що, сліпий?" — на «Зверни увагу на це, будь ласка». Фразу «Тобі не соромно?» замініть на фразу "Подумай про свій вчинок". Фразу "Я ж тобі говорила!" — на фразу «Витягни з цієї ситуації урок і більше не повторюй помилок» тощо. Проаналізуйте те, що ви говорите дітям (і не тільки дітям), переформулюйте ці фрази та застосовуйте їх.
А злитися взагалі можна?
Що ж робити, якщо негативні емоції вже виникли і ви скривджені, роздратовані, злитесь? Пригнічувати ці емоції погано, їх необхідно виплеснути. Тут важливо дозволити собі позлитися. Гнів як емоція триває, за даними дослідників, від 8 до 22 хвилин. І якщо його не підкріплювати своїми думками чи вступом у конфліктну взаємодію з іншими людьми, то можна з гнівом легко за цей час упоратися. Важливо розуміти, що гнів — це нормальна людська емоція, і якщо її постійно пригнічувати, це зовсім не корисно для здоров'я.
Прийоми, які допоможуть упоратися з гнівом
Як же можна швидко впоратися із гнівом? По-перше, при взаємодії з близькими важливо говорити їм: «Я зараз злуюся, і мені треба побути на самоті». А далі вже самостійно за допомогою різних прийомів упоратися з гнівом.
Це можна зробити, наприклад, за допомогою дихання («заспокійливе дихання»), яке допоможе впоратися також із хвилюванням та тривогою. При «заспокійливому диханні» видих має бути довшим, ніж вдих. Також цю вправу можна робити, рахуючи про себе. Тут схема дихання буде наступною "вдих - затримка дихання - видих": 4 - 2 - 5; 4 - 2 - 6; 4 - 2 - 7; 4 - 2 - 8. Продовжуєш так дихати, поки ваше серцебиття не увійде у звичайний ритм.
Кому дихальні прийоми не підходять, то можна використовувати тільки рахунок. У момент проживання небажаної емоції необхідно зосередитись на рахунку, подумки представляючи ту цифру, яку промовляєте.
Також з гнівом та роздратуванням допоможуть впоратися прийоми, спрямовані на напругу та розслаблення м'язів тіла.
Вправа на напругу м'язів
У цій вправі можна використовувати різні варіації напруги. Наприклад, напружити тільки кисті рук, стискаючи пальці в кулаки, або напружити спину і ноги. Найбільш ефективним є напруга всього тіла. Для виконання цієї вправи необхідно встати, ноги нарізно, максимально напружити одночасно м'язи рук, ніг, спини. Постояти в такому положенні мінімум 10 секунд (далі краще збільшувати). Після напруження максимально розслаблюєте тіло. Повторюєте вправу кілька разів, поки не піде емоція.
Вправа на розслаблення м'язів
Наші емоції завжди відображаються у нашому тілі. Так, наприклад, у деяких людей при гніві стискаються кулаки, або хмуряться брови, або стискаються щелепи і т. д. Наше завдання зрозуміти, який м'яз у тілі реагує на гнів, і в момент агресії розслабити цю частину тіла. У мозок піде зворотна відповідь. Розслаблюючи тіло, розслаблюємося емоційно.
Візуалізація
Також для проживання гніву можна використати прийом візуалізації. Спробуйте таку вправу. Сядьте на стілець або крісло і уявіть себе чайником (або каструлею), в якому кипить, вирує вода, підстрибує кришка, виходить пара. Якщо ви чайник зі свистком, то посвистіть як слід. Кипіть так, поки вся вода з вас не википить. У процесі візуалізації також можна припустити, що хтось відключив конфорку, на якій стоїть чайник або каструля, і відчути, як у води знижується температура та інтенсивність кипіння.
Крім того, у разі коли виникла конфліктна ситуація і ви відчуваєте при цьому негативні емоції, перш ніж щось говорити чи робити якісь дії, потрібно вийти з кімнати, вмитися холодною водою або випити трохи холодної води дрібними ковтками.
Візьміть собі за правило обговорювати будь-яку ситуацію вже після того, як ви впоралися зі своїми емоціями.
Для цього вам потрібно знайти той прийом, який для вас буде найефективнішим. Але важливо розуміти, що ці прийоми будуть допомагати тільки в тому випадку, якщо ваша нервова система не виснажена через стрес, перевтому та інші травмуючі фактори. Якщо ви розумієте, що ви не можете впоратися, навіть якщо використовуєте різні прийоми для заспокоєння, або раніше все виходило, а тепер градус напруги такий, що нічого не допомагає, тоді вам необхідно звернутися до невролога за кваліфікованою медичною допомогою і паралельно можна піти до психолога, який допоможе скоригувати вашу діяльність.