2022 у світі стався справжній бум на творчість української художниці Марії Примаченко: у травні роботи мистикині стали частиною головної програми Венеційської бієнале, а про її творчість написали головні медіа світу, від The Guardian до The Times. Ну а в Україні кошти від продажу роботи Марії Примаченко, яку здійснив Фонд Притули, цього року принесли пів мільйона доларів для Збройних сил.
Але, на жаль, сприяли цій хвилі зацікавленості трагічні обставини: повномасштабна війна в Україні та, зокрема, знищення російськими окупантами музею в Іванкові, де зберігалася частина спадщини мисткині (на щастя, роботи вдалося врятувати).
Народилася Марія Оксентіївна 12 січні 1909 року в селі Болотня на Київщині в сім'ї тесляра-віртуоза, що створював дворові огорожі, і визнаної майстрині вишивання, яка й навчила її вишивати сорочки. У сім років вона захворіла на поліомієліт. Через цю недугу Марія Примаченко впродовж усього життя переживала страшні болі, операції та ходила з милицями.
Оскільки працювати в полі вона не могла, то захопилася малюванням і в 17 років розписала свою хату синюватою глиною. Її малюнки припали до душі сусідам, і ті запросили юну художницю до себе, віддячивши поросям.
Марія Оксентіївна була малоосвіченою – закінчила лише 4 класи, але художню освіту здобула. Її помітила майстриня-ткаля з Києва Тетяні Флорі й запросила до експериментальної майстерні в Київському музеї українського мистецтва, що згодом стала Школою народних майстрів. Там Примаченко і малювала, і вишивала, і займалася керамікою.
Справжню популярність художниця отримала 1936 року завдяки роботі "Звірі з Болотні". На Всеукраїнській виставці народного мистецтва їй присудили диплом І ступеня. Після цього її картини були на Всесоюзній виставці в Москві, на Міжнародній виставці в Парижі, у Варшаві, у Софії, у Монреалі, у Празі. Вона надихала самого Марка Шагала – іменитого художника-авангардиста з Білорусі.
Друга Світова війна змусила художницю забути на деякий час про творчість. Повернувшись до рідного села, Марія переживала найстрашніший період свого життя – чоловік загинув на війні. Він так і не побачив свого сина Федора.
У 1960 році народна художниця починала роботу над своїм новим циклом під назвою «Людям на радість». До нього ввійшли такі роботи, як: «Синій вазон з квітами», «Сонях», «Пава у квітах», «Голуб на калині» та «Лев». За новостворений цикл Марія Приймаченко отримала нагороду лауреата Державної премії України ім. Тараса Шевченка.
Марія Примаченко малювала у стилі "наївного мистецтва" – у напрямі примітивізму, який характерний митцям без профільної освіти. Її картинам притаманні яскраві кольори, узагальненість форм, контури на предметах, "дитячість" щирість та символізм.
Крім того вона була ще й талановитою поетесою. Марія вдало підписувала свої картини коротенькими примовками, які легко запам’ятовувалися. Наприклад, «Куріпочки пляшуть і хліб пашуть», «Собачка Ада не боїться гада», «Веснянки-роговички – веселії птички», «Ворон дві баби мав – обох обнімав». Незадовго до своєї смерті художниця створює прекрасну чорнобильську серію, яка розійшлася по всьому світу.
На 89 році життя (в ніч на 18 серпня 1997 року) відійшла від нас невтомна трудівниця української культури. Та рід Приймаченків-митців продовжується. Найкращим учнем Марії Приймаченко був її син Федір - заслужений художник України, лауреат премії імені Катерини Білокур. Його роботи знаходяться в колекціях музеїв України, Росії, приватних колекціях. Федір Приймаченко належить до когорти майстрів, які продовжують традиції українського декоративного живопису, створюючи нове сучасне мистецтво. Його роботи порівнюють з колажами АнріМатісса, якого мистецтвознавці називають батьком сюрреалізму.
У творчому доробку Примаченко понад 800 картин. Ось дев'ять найяскравіших з них:
"Отак Іван пана покатав, аж у коляску впав".
"Їде осінь на коні".
"Дикий бик і ворон – це тварини-друзі".
"Цей звір ворожить".
"Кінь стоїть сумує".
"Роки мої молоді, прийдіть до мене в гості".
"Атомна війна, будь проклята вона".
"Сидить баба на печі, пряде кужель".
"Мавпа їде на чотириголовому звірі".
