Ішла весна-красна
у синій хустинці.
Несла весна-красна
у скриньці гостинці.
Ягнятам – травицю,
гусятам – водицю,
каченятам – ряску,
а малятам – казку.
(Т. Коломієць)
***
– Що з весною настає?
– Сніг у полі розтає.
– А чому то так буває?
– Сонце його пригріває.
– Що ж синіє на землі?
– Ніжні проліски малі.
– А що пнеться з-під листа?
– То травичка вироста.
– А над полем що бринить?
– Любий жайворон дзвенить.
(К. Перелісна)
***
Ще навколо біло-біло,
Та вже сонечко пригріло.
І з-під стріхи: капу-капу! —
Прямо цуцику на лапу.
Цуцик носа підставляє,
Цуцик хвостиком виляє:
Він радіє довгожданим
Першим крапелькам весняним
(Г. Бойко)
***
Дивувалась зима,
чом це тануть сніги,
чом льоди присли всі
на широкій ріці?
Дивувалась зима,
як посміли над сніг
проклюнутись квітки
запахущі, дрібні?
І найдужче над тим
дивувалась зима,
що на цвіт той дрібний
в неї сили нема.
(І. Франко)
***
До мого вікна
Підійшла весна,
Розтопилася на шибці
Квітка льодяна.
Крізь прозоре скло
Сонечко зайшло
І поклало теплу руку
На моє чоло.
Видалось мені,
Що лежу я в сні,
Що співає мені мати
Золоті пісні,
Що мене торка
Ніжна і легка,
Наче те весняне сонце,
Мамина рука.
(Д. Павличко)
***
Встала весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила;
І на полі жайворонок,
Соловейко в гаї
Землю, убрану весною,
Вранці зустрічає.
(Т. Шевченко)
***
Іде кіт через лід
Чорнолапо на обід.
Коли чує він — зима
Його біла підзива:
Ти чого йдеш через лід
І лишаєш чорний слід?
Бо я чорний,— каже кіт,—
Я лишаю чорний слід,
Коли ж біла ти сама,
То білій тут дотемна! —
І пішов кіт через лід
Чорнолапо на обід.
Стала зимонька сумна:
За котом ішла весна!
(М. Вінграновський)
***
Лугом поміж квітами я іду,
Пісеньку-весняночку я веду.
Склала я цю пісеньку голосну
Про гаряче сонечко, про весну.
Батьківщино сонячна, рідний край!
Тут топчу я стежечку з краю в край
І тягнусь, мов квіточка, в висоту.
Лугом поміж квітами я іду,
Пісеньку-весняночку я веду.
І лунає пісенька скрізь моя:
Батьківщину сонячну славлю я!
(Л. Компанієць)
***
А ми шпаківні будували...
Як розпускалися садки,
До нас весною завітали
Веселі наші співаки.
І ціле літо, ціле літо
Вони співали нам пісні.
Повиростали їхні діти,
Такі ж співучо-голосні.
(Г. Бойко)
***
— Насуплю я брови, — говорить зима,
— І вітер з морозом повіє:
Усе скрізь загине — рятунку нема!
Під снігом замре, заніміє.
— А я засміюся, — весна відмовля,
— І сонце пекуче засяє:
Прокинуться луки, ліси і поля,
Усе зацвіте, заспіває.
(С. Черкасенко)
***
Весна-чарівниця, неначе цариця,
наказ свій послала, щоб краса встала,
і проліски, і травка, й зелена муравка,
і кульбаба рясна, і фіалочка ясна –
всі квіти весняні, веселі, кохані,
з-під листя виходять, голівки підводять
од сну зимового до сонця ясного!
(О. Пчілка)
***
Із зеленої сорочки,
Що зіткав весною гай,
Білі дивляться дзвіночки.
Як зовуть їх — угадай.
Це конвалії у гаї
На галявині цвітуть.
І ніде, ніде немає
Кращих квіточок, мабуть.
В них так пахощів багато,
Цвіту свіжого, роси.
Хай ростуть, не буду рвати, —
Шкода їхньої краси!
(М. Познанська)
***
По травах шовкових,
Лісах та дібровах
Травень блукає,
На сопілці грає,
І де він проходить –
То там жито сходить,
У садочках пишно
Розцвітають вишні.
В малих козенят,
Веселих ягнят
Прорізались трішки
Молоденькі ріжки.
(О. Коваленко)
***
Диво дивне, дивина —
Де поділася весна?
Ми гуртом її шукали
І до сонечка гукали:
«Подивись-но з висоти,
Де нам весноньку знайти?»
Каже сонце: «Ось вона!
Спить у пролісках весна.
По снігах вона блукала,
От у лісі й задрімала.
А тепер я залюбки
До весни зроблю стежки!»
Враз з’явилися струмочки,
Задзвеніли як дзвіночки
По долинах, по ярах
І весні вказали шлях.
(Л. Цілик)
***
А в природі вже пахне весною,
Аромат той приємний для всіх.
Білий сніг не лежить вже горою,
А джерельцем співочим побіг.
Щоб очистити землю й омити,
Та прокласти шляхи для весни.
Хоч зима й завертає сердито,
Та весна вже приходить у сни.
Йде весна-королева по світу
І співає на всі голоси,
Та заквітчує землю прогріту,
Творить дивні картини краси.
(Н. Красоткіна)
***
Біжать, біжать хмариночки
По небу в далечінь
І кидають від сонечка
Свою легеньку тінь.
А сонечко всміхаються
Цілує гай і сад,
І в листя одягається
Зелений виноград.
Цвітуть грушки, і вишеньки,
І яблунька рясна, -
Прийшла з теплом і сонечком
Сподівана весна.
(О. Журлива)
***
Весна дарує кожному,
що треба і що хочеться.
Полям — сніги поталі,
лісам — траву і листя,
птахам, які вертають,
дарує рідні гнізда.
По жмені ластовиння
весна дарує дітям,
а мамам — ранки сині
та перші ніжні квіти.
Річкам дарує воду,
зернинам — теплу землю,
а сіячам — роботу,
почесну і веселу.
(А. Костецький)
***
Все навколо зеленіє,
Річка ллється і шумить.
Тихо, тихо вітер віє
І з травою гомонить.
Як тут всидіти у хаті,
Коли все живе, цвіте,
Скрізь дзвенять пташки крилаті,
Сяє сонце золоте...
«Швидше, мамо, черевички!
Глянь, як весело в саду!
Ти не бійся — до кринички
Я і сам не підійду».
(О. Олесь)
***
Хмара дощиком скотилась,
Землю стала напувать,
І малятам захотілось
В полі квітів назбирать.
Сміючись, веселі діти
Свій таночок завели,
Запашні яскраві квіти
У віночки заплели.
Ой ти, веснонько чудова,
Бавить сонце небокрай.
Пісню слухає діброва
І чарує зелен-гай.
(О.Роговенко)
***
Чуєш? Жебонять струмки!
Чуєш? Цвірінчать пташки!
Глянь! Бруньки он на гіллі..
В синім небі — журавлі…
Перші проліски цвітуть,
Перші джмеликі гудуть
Це прекрасна й чарівна
В гості йде до нас весна!
Скоро прилетять в гаї
Голосисті солов’ї,
Будуть радо щебетать,
Будуть весноньку вітать.
(Т. Корольова)
***
Весна, весна! Радійте, дітки!
Ховайте швидше саночки!
Немов пташки, летіть із клітки, –
З кімнати, з хати у садки.
А там, в садочках, – сонце, співи.
В траві фіалки зацвіли…
Джмелі і бджілки загули,
І скрізь метелики щасливі.
(О. Олесь)
***
Грає сонце промінцями,
Білий сніг стає струмками,
І, співаючи, струмки
Шлях знаходять до ріки.
Річка ширшою стає,
В річці сонце устає,
Біля сонця риболов
Тягне срібний свій улов.
(М. Стельмах)
***
Квітень на хмаринку сів,
До нас в гості прилетів.
А за ним, як діточки,
Поспішають квіточки:
Ось конвалії й в’юнки,
Барвінкові килимки,
А кульбабки і дзвіночки —
Малюкам плести віночки.
(О. Коваленко)
***
Білим цвітом-первоцвітом
Все покрилося в саду,
І стежками ходить вітер,
Грає пісню на дуду.
А до нього урочисто
Озиваються пташки,
Перше листя, мов намисто,
Вигаптовує гілки.
(Н. Калюжна)
***
Чути перший гуркіт грому,
Лине ластівка додому.
Ручаї туркочуть сині,
Абрикос цвіте в долині.
Перша бджілка вилітає,
Красне сонце прославляє
Сонце тепле, як яєчко
У пташиному гніздечку.
(Г. Вієру)
***
На вербі, на пагіллі,
Білі-білі котики.
Доторкнуться лагідно
Лоскотливим дотиком,
Доторкнуться котики,
Білі, невеличкі,
До руки, до ротика,
До моєї щічки.
Відламаю гілочку,
Гілочку-вербичку,
Та поставлю в пляшечку,
В пляшечку, в водичку,
Щоб листочки-стрілочки
Стали розвиваться
На вербовій гілочці
У моїй кімнатці.
(Н. Забіла)
***
Добрий дядю-місяченьку,
березню буйноголовий!
Одягни весну швиденько
у жупан її квітковий!
Часу березень не гає,
гонить холод,
ломить кригу
і підсніжкам помагає
вийти чимскоріш
з-під снігу...
Ніжні пелюсточки цвіту
в синім кольорі купає.
Всіх-усіх матусь від діток
Він уклінно привітає.
(М. Хоросницька)
***
Медонос весняний
Розпочався нині.
І гудуть невпинно
Вулики бджолині.
А дідусь між ними
Ходить на світанку,
Слухає, як бджоли
Дзумкають веснянку.
Бджоли дідусеві
Бороду обсіли,
Думали: то перший
Цвіт весняний білий.
(С. Жупанин)
***
— Ой весна, весна — днем красна,
Що ти нам, весна, принесла?
— Принесла я вам літечко,
Щоб родилося житечко,
Ще й озимая пшениця
І усякая пашниця,
Ще й червоні квіточки,
Щоб квітчались діточки.
***
На вербі з’явився котик –
Сірі очі, жовтий ротик.
Під вербою мурчик грівся
І на котика дивився:
Ти ж такий, як я, м’якенький,
І пухнастий, і гладенький…
То чому ж не любиш сала
І не кажеш мені: «Ма-ло!»?
(Л. Новикова)