Солдате, тебе чекає мати,
Дружина і маленьке дитя.
Так хочуть всі тебе обняти.
Вони сумують за твоє життя.
Солдате, тебе чекає мати,
Чекає вся засмучена рідня.
Тебе всі друзі хочуть привітати.
І в цім стараюсь це зробить і я.
Хай кріпнуть мужність, Ваша сила!
Хай буде мир і спокій на землі!
Хай молиться та матір, що хрестила,
Коли були в дитинстві Ви малі.
Ми вдячні Вам, наші сини, онуки,
Хай Ваша слава не вмира віки!
Так хочеться потиснуть Ваші руки,
Одіти перемоги всім вінки.
***
Я дивлюсь на світлини бійців,
Щирі посмішки, втомлені очі,
Сиві скроні та безліч рубців…
А мій розум сприйняти не хоче:
Це не сон, не сіндром маячні,
Ця війна не в далекій країні,
Не в Ираку чи десь там в Чечні,
А в вишневій моїй Україні.
Саме зараз її вояки
Схід країни від зла захищають,
Б’ються на смерть мої земляки,
Кров’ю землю святу поливають.
Щоб країна ввійшла в майбуття
Вільна, сильна, без чвар та війни.
Віддають саме цінне – життя,
України найкращі сини!
***
Королева кришталева
ходить у броні.
Королева з міста Лева
зараз на війні.
Комусь квіти, в когось свято
і життя без меж.
А вона із автоматом
в вихорі пожеж.
Промінь сонця вересневий
в погляді завис.
Зглянься, горда королево,
чуєш — відізвись!
Ти ж бо зовсім не сталева
на отій війні.
Королево кришталева,
подзвони мені…
Рвуться сутінки свинцеві,
ворог напосів.
Відчайдушній королеві
не до ніжних слів.
Не минути болю втрати
у найважчі дні.
Не питають у солдата,
як то на війні.
Промінь сонця вересневий.
Телефон мовчить.
Кришталева королева
після бою спить.
***
Солдате, воїн, захисник,
Пишаюся тобою.
За те що мир мені зберіг
Й відважно йдеш до бою.
За те, що в ці важкі часи
Не бачить тебе мати,
І ні дружину, ні дітей
Не можеш обійняти.
За те, що в мене мирний день.
Живу, навчаюсь, граю,
Що мирне небо наді мной,
Що я війни не знаю.
За те що нині кожен день
І кожную хвилину
Ти, ризикуючи життям,
Борониш Батьківщину.
***
Рідні, незламнії, мужні й хоробрі,
Найсміливіші, відважні та добрі,
Люблячі, милії, ніжні й кохані,
Вмілі, упевнені та незрівняні.
Щира подяка вам, наші герої!
Ворога знищете ви у двобої.
Вами пишаємось й вірим безмежно!
Будемо вільні ми і незалежні!
***
Хай буде щасливою ваша дорога,
Щоб мир був у світі і добрим був час.
Звертаємось ми з хвилюванням до Бога,
Щоб діти живі повернулись до нас.
Служіть і мужнійте, старайтесь щосили,
В майбутньому це знадобиться для вас.
Щоб ваші батьки були горді й раділи,
Й пишалися вами. У добрий вам час!
***
Надійний захист Україна має!
Агресію, конфлікти зупиняє.
Цінуймо тих, хто може край наш захистити!
Гвардійців-патріотів – не зломити!
Вони життя своє за Україну віддадуть,
А відсіч ворогам завжди дадуть.
Рішучі й сильни воїни у нас,
Держави гордість, в непростий цей час!
І знаю я, що Україну не зломити,
Якщо Нацгвардія нас буде боронити!
***
Спасибі, воїни мої, за те,
Що бережете Україну!
Спасибі вам за тихий мирний сон,
Спасибі вам за те, що ви живі,
Спасибі, ангели мої!
***
Жінки України! Бійці ЗСУ!
Пекельним стожаром спалахує обрій.
У ваші серця, в вашу диво-красу
вп’ялися зіниці голодної кобри.
Якби ж то я міг обійняти хоч раз
всіх разом жінок, щоб від куль захистити!
Та тільки молитися можу за вас,
щоб сили небесні до вас прихилити.
– Матусенько Божа! Царице цариць!
Шатром омофору свого рятівного
в краю калинових пісень і пшениць
спаси наших доньок від гаддя чужого.
Улий в наші ріки живої води
і мертвої крові – у горло вороже.
І знову Месію свого народи –
тепер «Не убий» він сказати не зможе.
Зійшлося добро у двобої зі злом.
І має світанок пітьму подолати!
І травень розквітне за нашим вікном,
і сонце загляне до кожної хати!
Вкраїнські Мадонни, вклоняюся вам!
Хай небо озветься до вас журавлями.
Простіть, мої рідні солдатки, що сам
не можу стояти між кулями й вами.
Настане пора – ночі мирних зірок.
І з’являться храми Святої Офіри.
Хай стане на всіх українських жінок
броні із любові, надії і віри!
(В. Северинюк)
***
Збройні сили України —
Слава, гордість, міць країни!
Захищають мир, свободу
Служать рідному народу!
Щира шана і подяка
Хлопцям, молодим солдатам,
Що строкову службу чесно
Сприйняли, як борг почесний!
Матері й батьки шановні
Вихованням послідовним
Відчуття патріотизму
І повагу до Вітчизни
У серцях синів зростили —
Вартувати відпустили
Мирну, вільну і єдину
Незалежну Україну!
***
Воїне, лицарю славний,
Ти зброю тримаєш в руках,
Щоб на нашу країну-державу
Злий не позарився враг.
Будь мужній і будь достойний
Ти слави своїх батьків,
Відважний вкраїнський воїне,
Нащадку славних віків.
***
Землю мою захищено.
Вкрадене відвойовано.
Ворога в попіл знищено.
Спокій наш гарантовано
Доблесними солдатами.
Лицарями незламними.
Хлопцями та дівчатами.
Захисниками славними.
Жили вони звичайними,
Просто людськими долями.
Стали національними
Воїнами-героями.
Шана на віки вічні їм!
Честь і хвала нескореним!
Слава полеглим і живим!
Схилимо, браття, голови!
***
Сьогодні Україна у вогні,
Сьогодні ворог рушить всі кордони.
Давно чекають матері й жінки,
Своїх синів й чоловіків додому.
Ми знаємо, як тяжко на війні,
Як скучили за рідною сім’єю,
Який підступний ворог у ночі,
Як голови кладете за ідею.
За Україну, за добро, за мир,
За щастя всіх людей на Батьківщині,
І зараз є один орієнтир –
Добробут нації і слава України!
Солдати! Воїни! Ви – мужні й непохитні,
Ми – ваша віра і опора у тилу.
Нехай небесні кольори блакитні
Освітлять вам дорогу через млу.
Ви зараз не прості захисники,
Ви – гідні патріоти України.
Ми перед вами вічні боржники –
Ви стільки робите для кожної родини!
Солдати! Воїни! Чекаєм вас додому,
І віримо – настане скоро час,
Коли вже відсвяткуєм перемогу,
Бо кожен день ми молимось за вас!
***
Воістину це так: в усі віки,
В усі часи, з початку світу-сонця
Попереду ішли чоловіки –
Захисники відважні, оборонці.
Йшли на війну, ішли орати лан,
Варити сталь чи зводити оселю,
Долали шторм, і спеку, й ураган,
І сина підкидали аж до стелі.
Біді назустріч свій робили крок,
І небо шматували літаками,
І обіймали ввечері жінок
Кремезними і дужими руками.
Відтак в усі часи, в усі віки,
(І буде світ повік на цім стояти),
"За мужем" бути мріяли жінки,
Із чоловіком долю поєднати.
Хай не зів’яне щирість цих рядків,
Вони любов’ю нашою зігріті, -
Цей вірш для дорогих чоловіків,
Що задля нас живуть на цьому світі!
***
Коли закінчиться війна розжарена від бомб земля –
воскресне.
Ти знімеш з себе автомат, герою,
бронежилет і …
І не секрет для всіх тепер ти –
великий воїн і солдат…
Все знову буде добре, брат,
не буде більше рвати «Град»
над головою
і тільки хлопці,
що у ряд…
від куль, снарядів і гранат…
ніколи не прийдуть назад…
Живи, живи,
герой й солдат,
за всіх, хто не прийшов назад
з святих і вічних…
І та земля, що прийняла
до себе хлопців – тепер також
свята, свята – на всі століття і віка…
Все знову буде добре, брат,
не буде більше рвати «Град»
над головою
і тільки хлопці,
що у ряд…
від куль, снарядів і гранат…
ніколи не прийдуть назад…
А ти живи, живи,
герой і брат,
великий воїн і солдат –
за всіх, хто не прийшов назад
з війни, з безодні
живи, живи –
на цій землі – святій і рідній Україні!
***
Нам невідомі всіх їх імена,
Хто їх чекає, хто за ними плаче,
Де їхній дім, як їм болить війна,
Яке в них серце – щире чи терпляче.
Як страшно їм, коли усе горить,
Коли руїни, смерть перед очима,
І як в бою важлива кожна мить,
Які в них білі крила за плечима.
Нам невідомі мрії й здобуття,
Всі їхні рани, всі слова прощання,
Вони – солдати, що кладуть життя,
Заради нас і мирного світання.
І без імен помолимось за них,
За трошки вдачі світлої, простої.
В час зрад страшних і втрат таких гірких
І без імен вони для нас герої.
***
Ще тиждень тому — інше життя.
Наш світ перерізало навпіл.
Є сонце на ранок — є інше буття, і
"Дякую, дякую, дякую!"
...За звук ППО, комендантську годину,
і вам, Матері, за кожного сина,
за доньку єдину. Ви всі — Україна.
Дякуєм, дякуєм, дякуєм!
...Ще тижень тому було "до війни",
і думали всі неоднаково.
Як промені нині слова і думки.
"Люблю". "Ненавижу". І "Дякую!"
...За звук ППО, комендантську годину,
і вам, Матері, за доньку і сина,
за кожну родину. Ми всі — Україна.
Дякую, дякую, дякую!
...Насправді це сталось дуже давно,
історія сповнена знаками.
Отримали нині корисний урок,
а ще наостанок — останній дзвінок,
за те, що ордою повлазили.
...Як злодії хижі, татарська навала.
На що сподівались? І що з вами стало?
В землю!
А Нашим — дякую!
...За звук ППО, комендантську годину,
і вам, Матері, за доньку і сина,
за кожну родину. Ви всі — Україна.
Дякуєм, дякуєм, дякуєм!
... Сьогодні де дівся той коронавірус?!
Міцніє здоров'я з набатами.
Ми — люди, не бидло. Тримаємось міцно
за руки. А світу — дякуєм!
...За звук ППО, комендантську годину,
і вам, Матері, за доньку і сина,
за кожну родину. Ми всі — Україна.
Дякуєм, дякуєм, дякуєм.
***
Джерельний тихий спів води,
Безкрайніх степів простори,
І смерекові ліси,
Широкі плаї та круті гори!
Духмяний хліб на рушнику,
Гостинно розпростерті руки,
Щасливу матері сльозу,
І дідуся з веселим внуком.
За бескиди й дніпровські схили,
За наш пісенний славний рід,
За пломінь в косах у калини,
І за чумацький небозвід.
За нашу рідну Україну,
Що зберегли за всі віки –
Низький уклін і тричі "СЛАВА!"
Українські захисники!
***
Ти солдат і тепер захищаєш,
Рідний край від московських катів.
Нечисть бісівську геть проганяєш,
Що зі зброєю вдерлася в дім.
Знаю, синку, ти скучив за мною,
Та за рідним будинком своїм.
Бог почує молитву ту мою,
Повернешся додому живим.
Вірю, буде твоя перемога,
Та майбутнє щасливе життя.
В Україну я вірю та в Бога,
І чекаю на тебе щодня.
***
Героям країни,
Воїнам світла –
Захисникам України,
Що мужньо боронять нас
Від супостата,
Ні танком, ні градом
Вас не залякати.
Всім тим що життя
Не шкодують віддати –
Низький вам уклін,
І велика подяка!
***
Привіт, Солдате! Ти мене не знаєш,
Я просто дівчина, живу собі як всі,
В моєму місті тихо, не стріляють.
Але війна торкнулася душі!
Чому пишу тобі? Бо серце просить,
Бо я так звикла і вірші, що на душі,
Я викладаю на листі!
В моїй країні сльози, біль і розпач,
І так нестримно пишуться листи.
Ти зараз там на сході України,
Душею б’єшся на передовій,
Там дуже страшно,постріли лунають,
Та не здаєшся ти, ідеш вперед!
Ідеш у бій і остраху не маєш!
Ти борешся за волю України,
За незалежність та її життя,
І за майбутнє кожної людини,
а серед них живу і я!
Ти тільки повернись благаю, чуєш,
Ти не лети далеко в небеса,
Бо тут на цій землі тебе чекають
Батьки, родина... Вся сім`я.
І вся країна молиться за тебе,
Щоб швидше повертався ти живий,
І я також щодня молюся небу,
Аби в моїй країні настав мир...
Я сподіваюсь ці рядки почуєш,
А може прочитаєш у листі,
Я дякую тобі за те, що захищаєш,
Мою країну... Дякую тобі!..
***
Я люблю, тебе — дуже, дуже,
Мій Герою, не з книги, а з дня.
Знов сирена неспокій рушить.
Та тривога за тебе, бійця!
Ми не бачились. У вічі не знаю.
Ти ж вірніший за зорі вночі.
День і ніч з тобою минає,
Всі за тебе мої молитвИ...
Я люблю тебе, Непереможний!
Уцілій лиш у битві за край!
Хай минає куля ворожа!
Я чекаю й люблю — пам'ятай...
***
Приходь живим, син України,
З боїв за цілісність країни.
Приходь з щитом, а на щиті,
Лежать хай вороги твої.
За тебе мати свічку ставить,
Її молитва Бога славить.
Та милість просить дарувати-
Життя тобі урятувати.
Вночі вона не може спати,
І зрозуміло, вона ж мати.
Яка тебе вночі гойдала,
На сон тобі пісні співала.
Для неї ти єдина втіха,
Її маля, її ти криха.
Ти наче промінь скрізь віконце,
Їй грієш душу немов сонце.
Її єдина ти дитина,
Для неї ти уся родина,
Немає в неї більш нікого,
Нікого рідного такого.
А мати плаче, молить Бога,
Бо вже за край її тривога,
Щоб Ангел крилами укутав,
І ворожнечі карти сплутав.
Живим вертайся, так потрібно,
Щоб мати була вже спокійна,
Тебе змогла би пригорнути,
Та мирним сном уже заснути.
(О. Джога)
***
Тривога… Панічна тривога...
Страх змією повзе до хати.
І знову звертаюсь до Бога.
Неспокійні думки про втрати…
Сирена… Відбій сповіщає.
Новина́ – ні втрат, ні руїни.
Ворожу ракету вражає
Захисник – ППО України.
Отямтесь, поганці повзучі.
Не точіть надаремне зброї.
Спиняють і смерті летючі
Незламні та пильні Герої.
(Г. Брич)
***
Ви — у наших думках,
Ви — у наших серцях,
Ви — у наших словах при молитві.
На життя полотні
Вам малюємо дні,
Де вас успіх чекає у битві.
Де вас янгольський цвіт
Укриває від бід,
Бог тримає свою парасолю —
Від вогню, що в лице.
Тільки вірте у це!
Захистіть нашу землю і волю!
(Л.Пікас)
***
Тихо плакала ніч за вікном,
Розриваючи тишу надвоє,
Біля ліжка, з підбитим крилом,
Ангел зраненого героя…
Вчора обстріл, він мужньо стояв,
Відганяючи кулі злобні,
Нині тільки на мить задрімав,
Знову бій, знову бій холодний…
Затуляв від вогню бійця,
Огортав на морозі теплом,
Таки ранили… Біль… Швидка…
Ангел поруч з підбитим крилом…
Цілу ніч хірург у лікарні,
Над героєм старанно трудився,
Поруч тихо зморений ангел,
За героя невтомно молився…
«Все, закінчили, буде жити»,-
Тихо мовив хірург над ранок,
В очі ангелу подивився :
«Дай і твої зашию рани…»
Здивувався змучений ангел:
«Як ти знаєш? Я ж безтілесний?»
«Він не вижив би ,тому знаю
Що ти тут , мій друже небесний…
Щиро дякую я без тебе,
Не зумів би його підійняти,
Донеси подяку до неба,
Відпочинь, я буду пильнувати…»
Задрімав замучений ангел,
Відновив загублені сили,
Щоб над своїм бійцем вже зранку,
Підійняти зміцнені крила…
(Г. Британ)
***
Вони не святі
і всі про це знають,
Святими стають
в потойбічнім житті,
Там в синім небі,
де хмари літають,
Де святість вимірюють
на власнім хресті.
Вони не пророки,
вони не шамани,
Не відьми розкуті,
не чаклуни,
Їх чари – лиш тіні,
пролиті в омани,
Під подихи смерті
і запах труни.
Вони не одвічні,
смертні і грішні,
Різних молебнів,
різних церков,
Та спільної віри,
як вісті невтішні
Друзів приковують
до смертельних оков.
Вони не актори,
не герої романів,
Без відліку слави,
без міри ціни,
Воїни світла,
полонені туманів,
Привиди миру
в обіймах війни.
Вони на святі,
і всі про це знають,
Їх сутність освячена
в справах простих,
І ми їм радіємо,
коли вони сяють,
Та віддано молимось,