Недавно ми гулять ходили
У парк до братської могили.
На всю алею тополину
Там пам’ятник стоїть: солдат
Тримає на руках дитину
І фронтовий свій автомат.
В могилі сплять бійці-герої,
Що віддали життя за те,
Щоб не було війни нової,
Не згасло сонце золоте!
Щоб не окоп чорнів на ниві —
Хліба цвіли, мов килими,
І щоб веселі та щасливі
У дитсадок ходили ми!
Щоб виростали ким захочем:
Хто — трактористом на полях,
Хто — будівельником робочим,
Хто — прокладе на Місяць шлях!..
Поклали на могильні плити
Свої букетики малі…
Ми хочемо без воєн жити!
Хай буде мир на всій землі!
(І. Нехода)
***
Спи, моє миле малятко!
Нічка надходить уже.
Знай, на кордоні твій татко
Спокій тобі береже.
Ти ось лежиш у постелі,
В хаті добро і тепло.
Татко в вушанці, в шинелі,—
Снігом кордон замело.
Та і в мороз, і в негоду
Всі вартові на посту,
Мир бережуть для народу,
Землю твою золоту:
Щоб у дитячім садочку
Дітям у радощах жить.
Час уже спати, синочку.
Татко твій сон сторожить!
(М. Познанська)
***
А знаєте, війна колись закінчиться
І з часом відбудуються міста,
Але ніколи більше не повернуться
Всі ті, кого забрали небеса,
Їх вже немає, безліч їх загинуло,
Але за що? Чому така ціна?
Вони на небі мабуть, поруч з ангелами,
Їм там спокійніше, бо на землі війна,
Це все так боляче, що серце розривається,
Де правда і в чиїх руках життя?
Чому війна лише простих людей торкається?
А для політиків здається просто гра…
Знову до неба я з молитвою звертаюся,
Благаю Боже, спокою пошли,
Щоб моя рідна серцю Україна
Не знала більше пострілів війни,
А знаєте, війна колись закінчиться
І тільки спогади залишаться в серцях,
Благаю Боже, збережи мою країну,
Молюсь до Тебе, збережи усім життя…
(М. Скочиліс)
***
Цвіте калина коло хати...
Навкруг квітує вся земля...
Це - Україна, моя мати,
До мене словом промовля:
«Поглянь навколо, моя доню,
Який прекрасний рідний край!
Склади в молитві ти долоні,
У Бога доленьки прохай.»
Створив Господь мою Країну,
Нам для життя подарував.
До Бога я думками лину,
Прошу, щоб щастя він їй дав.
«Хай буде мир для України!» -
Всі просять: доньки і сини.
Молитви наші Богу линуть,
Щоб більше не було війни.
Хай квітне наша Україна,
Буяє золотом ланів!
До Бога пісня наша лине...
Йому присвячений той спів.
(Н. Карпова)
***
А в небі синява така — безмежна!
А в світі — сонце, літечко, тепло!
Годує діток пташка обережна
І хоче, щоб дитя її росло.
І хоче на крило його підняти,
І показати пташеняті світ.
А мати хоче сина пригортати,
Він молодий, йому так мало літ,
Та син її за рідний край воює,
Щоб жити мирно в селах і містах.
А на солдата ворог скрізь чатує,
Стріляє в спину, з засідки в кущах…
А в сина ж очі, як волошки в житі,
А голос сина в серденьку бринить…
Він тільки-тільки починає жити,
Та ниточка життя урвалась вмить.
І він упав, а погляд в синє небо,
Та світ відразу стих і почорнів…
Вставай, синочку, не лежи, не треба,
Ти ж так співав, ти ж жити так хотів…
Вставай, синочку, буде все, як треба,
Ми у квітучі підемо поля…
Сполохана душа злетіла в небо
І застогнала матінка-земля —
Дітей вона не хоче хоронити…
А дні стоять погожі і ясні.
Людським синочкам треба жити, жити,
Дітей ростити і співать пісні.
А небо, мов красуня синьоока,
Заманює і кличе в синю даль.
Іде війна підступна і жорстока
Та обкрадає матерів, на жаль…
Вам нащо війни, люди, схаменіться.
І з миром йдіть в чарівне майбуття.
Всевишньому доземно поклоніться
За кожну-кожну мить свого життя.
(Н. Красоткіна)
***
Весна летить, а миру все немає,
Іде війна… І скільки ж буде йти?
Агресор нищить все, людей вбиває,
Збирається і далі бій вести…
А ми всі стоїмо і миру ждемо,
Втрачаємо людей своїх щодня.
Гру із Росією-агресором ведемо,
Хоч знаєм — перемовини дурня.
Нам ворога знешкодити потрібно,
Розбити, щоб і духу не було.
Загнати якнайдалі принагідно
І щоб за ним аж вітром загуло.
(Н. Красоткіна)
***
А надворі сонечко і весна.
І не скажеш, начебто, що війна.
Тільки в серці щем, а в очах – сльоза,
Бо далекі гупання – не гроза.
Бо шляхами рідними ворог йде,
За собою смерть і біду веде.
Та не стане плакати наш нарід –
Бо ми сильний, мужній, козацький рід!
Разом переможемо! Слава Україні!
(І. Тарасенко)
***
Живи, Вкраїно!!! Вір у майбуття!
Долай незгоди, прикрощі і зради,
Хай Віри промінь дасть тобі життя,
Заб’ється серцем чесної громади.
Живи, Вкраїно!!! Квітни величаво!
З тобою вірні дочки і сини!
Летить, як голуб, гордість, честь і слава!
Калини цвітом хрещені вони.
Живи, Вкраїно!!! Зраду як прощати?..
Народу голос – він, як дзвін, живий!
Прийшла пора ганебний жах здолати,
І ти сьогодні осторонь не стій!
Живи, Вкраїно!!! Земле наша рідна!
Принижень годі і страху тобі…
Твоєму небу з пшеницями видно,
Як твоя ВОЛЯ дістається в боротьбі.
Хай зійде сонце вранішньо і мирно,
Ти волелюбна, ти – моя сім’я,
Живи, Вкраїно!!! Ти живи, Вкраїно!!!
Хай буде доля, як ясна зоря.
(Л. Яцура)
***
Скрізь плач, і стогін, і ридання,
Несмілі поклики, слабі,
На долю марні нарікання
І чола, схилені в журбі.
Над давнім лихом України
Жалкуєм-тужим в кожний час,
З плачем ждемо тії години,
Коли спадуть кайдани з нас
Ті сльози розтроюдять рани,
Загоїтись їм не дадуть.
Заржавіють від сліз кайдани,
Самі ж ніколи не спадуть!
Нащо даремнії скорботи?
Назад нема нам воріття!
Берімось краще до роботи,
Змагаймось за нове життя!
(Л. Українка)
***
Над світом мир, як арка золота,
З кінця в кінець поблискує дугою!
Розправившися з силою лихою,
Співай пісні, веселі сій жита!
На цілий світ народнії уста
Промовили: кінець тяжкому бою!
І ми йдемо зеленою тропою
Туди, де сяє всіх віків мета.
О, праці й поту ми не боїмося!
Хай час і труд побілять нам волосся,
Ми юності нікому не здамо!
Над світом мир – і наша Україна,
В сім’ї орлиній молодість орлина,
На Дніпробуд поставила кермо.
(М. Рильский)
***
Поклавши в мед полин-отрути –
Він джерелом здоров’я вже не може бути,
Отак і люди в співвідносинах своїх:
Не може бути миру, коли в руках батіг.
(Г. Акулов)
***
Ранo-вранцi на світанку босими ногами
Йшлa дo Богa Українa тиxo з молитвами.
Одягнувши вишиванку, розпустилa коси
Щоб просити Богa сили i кращої долi.
Вітер коси розплітає – суне чорна хмapa.
Впала вона на колінa i Йогo питалa:
-Зa щo менi така кapa? Чим я завинила?
Що знов круки чорні крячуть і ростуть могили?
Дзвони дзвонять вжe щоденнo …днями і ночами…
Сини мої полягли…вкритo вce хрестами…
-Чи я тобi не молилась? Чи дітей нe вчилa любить землю і Тебe?
Прошу дай нам сили!
-Скажи мені , Отче милий, скільки щe терпіти?
-Як синів уберегти? Скільки щe молитись?!
…І почувся з неба глас:
-Встань! Вжe скopo , милa!
Той хто хтів здолать тебe – сам ляже в могилу.
Потерпи ще трішки ти – Я загою рани.
Бо Я чув всі молитви – Мир скоро настанe!
Воля й доля в твоїм домі , повір скоро буде!
А ворогa не пробачать анi Я – нi люди!
(С. Українець)
***
А мир такий крихкий, як порцеляна,
Немов кришталь, що б’ється на друзки.
Хоч пісня щастя всім така жадана…
То ж хочеться, щоб мир був на віки.
Бо коли мир, тоді сміються діти,
Бо є в них тато, мама, хліб, сім’я…
Й дорослим також є чого радіти:
Є мрія, щастя, пісня солов’я…
Є тиша, спокій, сонце, мирне небо,
Краса довкола, творчості політ…
І все тоді прекрасно, все, як треба!
І ти щасливо йдеш у білий світ…
Коли ж війна, тоді усе жахливо,
Бо смерть чигає в кожному кутку,
Як вижити? Бо щезнути — не диво…
Здригається дитя у сповитку…
А поруч мертва бездиханна мати,
І батько десь на полі бою впав…
Нема кому дитинку обійняти,
Бо цілий світ у вир страшний попав.
Була ж можливість всім у мирі жити,
Та хтось порушив цього часу плин.
Бо захотілось світ йому спалити,
І він забив у мир глибокий клин.
(Н. Красоткіна)
***
Ну, от… Закінчується свято…
Відгомоніло, відгуло.
Було цікавого багато,
Та відійшло, вже відійшло.
Чекає всіх людей робота:
І дача, й грядочка, й поля.
Засіяти ж усе охота,
Чекає рук людських земля.
І треба вчасно все зробити,
Бо дні гарячі у весни.
Аби лиш в добрім мирі жити,
Щоб не було у нас війни.
Та ворог лютий не дрімає,
Вбиває, нищить і краде.
Війська посилено збирає,
Зупину їм нема ніде…
А нам же — сіяти й садити,
Нам будувати і цвісти.
А нам би просто в мирі жити,
До зоряної мрії йти…
(Н. Красоткіна)
***
А по Україні мальви зацвітають
Різнокольорові — прямо в небеса…
Всіх людей до миру й щастя закликають —
На Землі чудовій скрізь така ж краса!
А війна цю землю чарівну плюндрує,
Косить автоматом мальви під вікном
І людей вбиває, все довкіл руйнує,
І зникають мрії з вогняним стовпом.
Мальви в синє небо квіти простягають,
(в нас були ці квіти символом життя).
Миру в неба просять, у людей благають,
Бо в людей не буде потім майбуття…
(Н. Красоткіна)
***
А я так хочу миру в Україні
Й на всій планеті, щоб війни — ніде!
Щоб збереглися в серденьку святині,
Бо ж рік Новий по всій Землі іде.
Щоб у серцях цвіла любов, як вишні,
І чарували серденько пісні,
В полях хліба заколосились пишні…
Кричу в безмежний Всесвіт: війнам — ні!
Я хочу завжди в мирнім світі жити,
Де затишок, любов, добро, тепло.
Щоб вміли всі кохати і любити,
І на Землі чарівно скрізь було.
Я хочу миру, я вас всіх благаю,
Облиште війни, перекресліть зло.
Хай щастя й радість буде в нашім краю,
І щоб на серце світле все лягло.
Щоб діточки всміхалися зірками,
Пісні веселі линули й дзвінкі.
І щоб любов воскресла поміж нами,
Щоб дні настали мирні і тривкі.
Я хочу в мирі всі роки стрічати,
А в кожнім домі щоб любов жила.
Щоб Морозенко ніс дарунки в свято,
І щоб весною вишенька цвіла…
Це ж небагато… Я благаю, Боже,
Дай миру в нашім рідному краю.
Крім тебе нам ніхто не допоможе,
Перед тобою на колінах я стою…
(Н. Красоткіна)
***
Я маю в серці мрію щиру:
Хай тихо стане в нас від миру,
І буде тихе щастя скрізь
Без криків, пострілів і сліз.
Нам разом в мирі жити треба –
Одна земля й одне в нас небо!
Одна зима, одне і літо –
Нам разом в мирі треба жити!
Країни рідної сини,
Хоч різні в нас думки і сни.
І різні сльози й різний сміх,
Та мрія є одна на всіх.
Хоч різні ми, але так схожі,
Бо кожен, кожен з нас не може
Без миру в Україні жити,
Де мирне небо й мирне жито.
Без мирних справ і мирних слів,
Чи то є Харків, чи то Львів;
Чи захід то, чи то є схід –
У мирі нам всім жити слід!
За все дорожча й важливіша
В країні рідній мирна тиша,
Тому я мрію палко й щиро:
Хай стане тихо в нас від миру!
(М. Лукаш)
***
Сусіди нині топчуть Україну,
Хоч вчора називалися брати.
Сьогодні дуло — прямо на людину,
Прийшли на нашу землю, як кати.
А так клялися бути нам братами,
І присягалися у дружбі на віки.
Скажіть тепер, що спільного між нами?
Коли від вас лише гіркі думки.
Що спільного між миром і війною,
Між ненавистю і любов’ю є?
Між добротою й силою страшною,
Між вбивцею і, хто життя дає?
То ми брати? Такого не буває.
Хоч Каїн з Авелем — брати були…
Тепер Росія ніж у нас встромляє,
Які її критерії вели
До цього вчинку? Що так спонукало
Війною на народ простий іти?
Вам території своєї надто мало,
Що зазіхнули на чужі світи?
Що вам бракує, люди, схаменіться.
Життя таке коротке, наче мить.
Земля чарівна! Стійте, зупиніться
І мир на цій планеті збережіть.
Ідіть додому до дітей, до хати,
Плекайте в душах світло і тепло.
Бо ж людям треба зовсім небагато,
Щоб в серці мирно й радісно було.
Щоб світ яснів і пташечка співала,
Й земля чарівно навесні цвіла.
Щоб райдуга після дощу вставала
І радість людям у серця несла.
І щоб сусіди більш не враждували,
А мирно між собою вік жили.
Сміялися, братались, процвітали
І по-сусідськи добрими були…
(Н. Красоткіна)
***
Мрію я, як мала дитина,
Щоб всі люди жили у мирі,
Як велика одна родина —
Мудрі, добрі усі та щирі.
Щоб у світі жили щасливо,
І війни не було ніколи.
Щоб повірили в казку-диво,
І ходили діти до школи.
І ніколи ніхто не бився,
Щоб словами усе рішали.
Я так хочу, щоб світ змінився
І любов всі у серці мали.
Ми ж усі на Землі живемо,
Що сьогодні на ній ділити?
Разом ми до вершин дійдемо,
Як не буде війни у світі.
Нам би в дружбі сьогодні жити,
Разом зможемо так багато!
Нам би мріяти і творити,
І життя стане в нас, мов свято!
(Н. Красоткіна)
***
Який сьогодні вечір — просто диво!
І місяць-молодик на небесах.
Так потепліло, стало так красиво
Й зоріє в вишині Чумацький Шлях.
А вітер стих і стало тихо-тихо,
Краса захоплює і полонить.
Здається, що заснуло в світі лихо,
Війна спинилась на коротку мить.
Було б так мирно, як ото красиво,
І стало б дуже добре в світі жить.
Хай прийде мир, хай стане в світі диво,
Дитя назустріч батькові біжить.
Хай батько на руках його тримає,
Нехай покаже цей чарівний світ.
Тож на Землі хай мир перемагає
І хай не гине український цвіт.
(Н. Красоткіна)
***
Сторінку хочу я відкрити,
А там — ні горя, ні біди,
Лише любов, кохання, квіти…
І так щодня, і так завжди!
Нема війни, а мирне небо,
І щастя ллється з висоти.
Нам радості і світла треба,
Та щастя, миру й доброти…
Щоб жити ми могли й радіти,
І йти натхненно до мети.
Щоб внученьки і рідні діти,
Могли щасливо в світ іти.
Щоб люди про любов писали
Найкращі вірші на Землі!
Про щастя й доброту співали
Усі — дорослі і малі.
Щоб сонцем всі були зігріті,
Жили у щасті і теплі.
І щоб цвіли волошки в житі,
І мир щоб був на всій землі!
Сторінку хочу я відкрити,
А там — ні горя, ні біди…
Я дуже хочу в мирі жити
Сьогодні, завтра і завжди…
(Н. Красоткіна)