Діти, які самі не можуть постояти за себе, — одвічний об’єкт дражнилок та знущалок. Їх ображають, забувають запросити до гри або дають найостанніші, найпринизливіші ролі, забирають смаколики та привласнюють іграшки, ніколи не діляться секретами, обманюють, штурхають, дражнять, прозивають, а в підсумку — підставляють перед дорослими та роблять винними у пустощах та капостях.
Вибратись із цього зачарованого кола буває неможливо. Часто єдиний вихід — переїхати, змінити двір, садок або школу. Однак і це не завжди допомагає. На новому місці дитина ризикує наступити на ті самі граблі. Звідки вони взялися і хто їх туди поклав — головні запитання, на які варто відшукати відповідь, аби допомогти маленьким жертвам власної беззахисності.
Варто знати, що всі знущання починаються з дозволу — дитина дозволяє ображати себе, бити, користуватись собою. І справа зовсім не в тому, що бракує фізичної сили, аби зупинити зазіхання. Буває так, що під кпини потрапляють діти, крупніші за своїх однолітків, тоді як найлютішими кривдниками стають низенькі та дрібненькі чортенята. Внутрішньо впевнена дитина, навіть якщо вона не володіє жодним із бойових мистецтв, знайде спосіб зупинити зазіхання — вона скористається словом, відійде, відшукає для себе іншу компанію, але ніколи не терпітиме принижень.
Чи потрібно навчати зустрічати відсіччю кривдників?
Звичайно, потрібно! Адже головне завдання батьків — виховати самостійну і самодостатню людину, яка буде розуміти, що напад без причин не повинен нікому сходити з рук. Але це не означає, що потрібно вчити свою дитину в конфліктних ситуаціях відразу пускати в хід кулаки. У будь-якому випадку самоконтроль не завадить.
Потрібно не просто навчити малюка вмінню захистити себе, а й гідно виходити з неприємностей, не сильно засмучуватися через нападки і не приймати їх близько до серця.
Навіщо дітям захищатися від нападок?
Спори і сутички виникають не тільки у дорослих людей. Неминуча соціалізація дітей (особливо дошкільного та молодшого шкільного віку) призводить до того, що хтось із них намагається лідирувати, всіляко відстоюючи свою думку, в той час як інші діти стають жертвами агресивної поведінки задир. Тому так важливо з дитинства навчити дитину правильній позиції в проблемній ситуації. Завдання дорослих на цьому етапі полягають у наступному:
- прищепити хлопчикові чи дівчинці усвідомлення себе повноцінною особистістю, на благополуччя якої ніхто не має права зазіхати;
- допомогти освоїти цивілізовані способи вирішення спірних ситуацій;
- пояснити, в яких випадках доречно застосувати силу і які допустимі межі її використання.
Дитина повинна вміти захищати свої інтереси в таких ситуаціях:
- якщо ображають словесно;
- віднімають іграшки, зошити чи іншу власність;
- псують майно або результати праці (наприклад, рвуть або бруднять речі, ламають створену з піску конструкцію);
- принижують, примушуючи до чого-небудь;
- чинять фізичний вплив (щипають, кусають, б’ють і так далі).
При виникненні подібних ситуацій батькам не можна не реагувати на них і дозволяти дитині миритися з таким станом речей, інакше він стане постійним об’єктом насмішок і знущань (в саду, школі, суспільстві), що призведе до серйозних проблем з психікою в подальшому і відіб’ється на всіх сторонах життя.
Обов’язково потрібно допомогти дитині відобразити нападки, інакше він може перетворитися в ізгоя.
Чого не варто робити?
Важливо враховувати запобіжні заходи, адже помилки батьків можуть привести лише до поглиблення проблеми. Отже, якщо ви помітили, що вашої дитини ображають інші діти, не можна:
- Перебільшувати. Подумайте, чи дійсно все настільки погано. Чи правда, що вашого малюка ображають, принижують? Може, ви самі стикалися з такими проблемами в своєму дитинстві і починаєте боятися і за свою дитину? Таке трапляється досить часто, але чинити так ні в якому разі не можна.
Занадто перебільшуючи ситуацію, ви неусвідомлено розвиваєте в своє чадо гординю і самолюбство. Малюк починає у всіх бачити якусь нечесність, хитрість, підступ, через будь-який необережної фрази він починає злитися. Через це у нього виникають труднощі зі спілкуванням і погіршуються відносини з оточуючими. Не можна вирощувати в дитині образу, разом з нею можуть з’явитися озлобленість, заздрість, що, погодьтеся, ні до чого хорошого його не приведе. - Передавати дитині свої комплекси. Другий варіант розвитку подій при перебільшенні. Якщо батьки постійно твердять про те, що їхню дитину принижують, у нього може з’явитися комплекс неповноцінності. Причому причиною може бути якась несерйозна дрібниця, на який малюк навіть не звернув би на особливу увагу. Наприклад, дитині зробили зауваження за погану поведінку, а батьки кажуть, що його образили.
- Лякати складнощами в майбутньому. Це може бути навіювання батьками дитині, що світ жорстокий, несправедливий і що в ньому можна пробитися тільки з боєм. У дитини розвивається страх, який може перерости в агресію. Не потрібно зі своїх позицій вселяти дитині, що в світі немає нічого хорошого. Не давайте категоричних оцінок ( «світ тільки поганий», «добитися чогось можна тільки з працею»).
- Ображати дитину. Іноді буває так, що якщо дитина не вміє за себе постояти, його називають «слиньком» або «слабаком». Це трапляється не часто, і в основному таке можна почути від пап хлопчиків. Але це призводить до того, що діти ще більше замикаються в собі, вони намагаються менше викликати невдоволення батька, стають замкнутими і замовчують свої проблеми і неприємності.
Зрештою дитина перестає довіряти своїм батькам. Через це виникає ще більше труднощів, адже без підтримки і порад старших в скрутну хвилину дітям доводиться складно, особливо якщо дитині часто не вистачає сміливості і рішучості. - Накопичувати гнів. Тримати в собі образу і гнів — вірний шлях до порушення психіки, і вже тим більше в ранньому віці. Навчіть чадо виливати свої емоції, вислухайте його, утіште, дайте добру пораду. Важливо, щоб між вами були теплі і довірчі відносини.
Причини конфліктних ситуацій
Перш, ніж привчити малюка давати відсіч, навчити впевненості в собі, важливо зрозуміти, наскільки це дійсно потрібно.
Досвід психологів показує, що безхребетністю малюка зазвичай незадоволені ті дорослі, які і самі в дитячі роки не могли дати відсіч агресорам. Важливо знайти причину ситуації: чи треба переконувати рідне чадо в залежності образ і фізичного захисту, якщо він просто віддав ляльки, машинки, а сам копається одним совком, або якщо під час активної гри його постійно відпихають. Можливо, маляті просто хочеться поділитися або йому не подобаються галасливі, рухливі ігри.
До відома. Якщо ж зрозуміло, що дитину ображають, він терміново потребує допомоги і йому треба обов’язково розвивати впевненість, то не можна ігнорувати певні правила. Необхідно привчати до сили духу.
9 правил, про які треба розповісти дитині
- Нікому не дозволяй порушити свої права. Ніхто не має права примушувати тебе діяти проти твоєї волі, погрожувати тобі, дражнити або завдавати болю. Якщо ситуація тобі некомфортна, варто зібратися духом і захистити себе словами або діями. Але і ти теж не повинен порушувати права інших людей!
- Будь впевнений у своїх діях і думках. (Підтримуйте в своїй дитині позитивну самооцінку, хваліть за висловлену особисту думку. Хваліть за хороші вчинки, навчіть реагувати на власні помилки. Цінуйте свою дитину і її успіхи, і тоді вона буде впевнена в собі.)
- Вір в краще. (Навчіть дитину помічати хороше, не зациклюватися на негативі. Людині-оптимісту простіше сприймати світ, такі люди притягують до себе таких же позитивних людей і такий же позитив.)
- Ти маєш право на особисту думку. (Слід створювати різні умови для спілкування з різними людьми, підключати дітей до цього спілкування, щоб вони вчилися висловлювати свою думку, починати і підтримувати розмову. Досвід спілкування з різними людьми в різних ситуаціях додасть впевненості в собі.)
- Битися – не найкращий варіант. Не завжди бійка є найкращим способом виходу із ситуації. Часто вона тільки посилює проблему. Слова набагато краще допомагають в таких ситуаціях!
- Ніколи не підтримуй дітей, які дражнять тебе або інших. (Навчіть дитину тому, що у неї і у інших людей є ім’я, яке є справжньою цінністю. Всі інші прізвиська і дражнилки повинні ігноруватися.)
- Ніколи не бійся відмовляти і говорити «ні». (Важливо, щоб дитина розуміла, що у неї є вибір. Що вона завжди може відмовитися, сказати «ні». І найголовніше, її вибір будуть поважати.)
- Звертайся за допомогою. (Навчіть дитину просити про допомогу, якщо вона сама не справляється. В першу чергу звернутися варто до батьків.)
- Займайся спортом. Спорт, особливо якщо є успіхи, дуже піднімає впевненість в собі і в своїх силах. Спорт розвиває терпіння і витримку.