Ось малюк досяг того віку, коли готовий «вбирати як губка». І, звичайно, хочеться наповнити цю губку, а то після трьох уже пізно!
Але куди бігти, куди вести своє улюблене чадо, щоб не прогаяти момент. Раптом, якщо не встигнути, світ недоотримає нового олімпійського чемпіона або оперну зірку (мало бути доброю людиною)!
Чи треба поспішати? Чи можна не встигнути? І як розглянути задатки та таланти у трирічному малюку? (Спойлер: якщо ваша головна мета - виростити гармонійну особистість, а не гонка за медалями, головне, щоб усе було з любові).
Особливості 3-х років
Перш ніж бігти на розвиваючі курси, ледве задувши свічки на торті, варто видихнути, розслабитися і подумати, що є віком 3 років. Які його особливості? Психологи та дошкільні педагоги підкреслюють, що у три роки:
Мозок вже досить розвинений, щоб скоординувати роботу тіла, але ще не може точно координувати спільну роботу рук і очей (тому, наприклад, марно вчити писати. Натренувати дитину, як мавпу, звичайно, можна, але ми ж особистість розвиваємо). Набагато корисніше для розвитку цієї навички - навчитися правильно тримати приладдя для письма та малювання.
Ще у трирічному віці діти повинні вміти самостійно одягатися та роздягатися. І ось саме вміння розстібати гудзики, застібати блискавки – тренування взаємної роботи рук та очей.
Справді, багато спортсменів розпочинають свій професійний шлях саме в цьому віці. Тіло гнучке, чудово схоплює нові рухи, і тренування дуже подобаються дитині. Проте ключове слово тут – подобаються. Професійний спорт починається пізніше, у трирічному віці виробляється любов до певного заняття та до регулярних тренувань. А віддавати у професійну секцію психологи радять у 5-6 років. Щоб устигнути до них звикнути до школи. Тим не менш, у три роки дитина вже вчиться керувати своїм тілом у просторі. Курси, тренування допоможуть у цьому. Але треба розуміти, що дитина ще не здатна повторити повністю за дорослим.
Трирічка налаштована на результат.
Йому важливо поставити ціль (наприклад, "я зроблю машинку") і побачити кінцевий продукт своєї діяльності, зусиль. Показати мамі. Отримати похвалу. Адже ваше маля вже вміє відчувати таке почуття як гордість за свої досягнення. Спортивні, танцювальні тренування корисні для фізичного розвитку, але їх результат для малюка не видно. Змагання, показові виступи, концерти, нечасті явища. Тому добре мати в арсеналі творчі заняття, де за одне заняття можна отримати картину, аплікацію, виліплену фігуру. Важливо не просто похвалити дитину та принести шедевр додому. Якщо малюк бачитиме , що роботи не складаються в далеку скриньку, а висять на холодильнику, стоять на полиці, то у нього буде додатковий стимул для занять – ось як мама з татом цінують його роботу.
Лайфхак від мами: коли накопичується достатньо дитячих робіт, можна влаштувати виставку. Підготовку вести, звісно, з дитиною. Вибрати тему, оформлення, повісити картини прищіпками на мотузку, зробити вітрину для виробів (підходять картонні коробки), підібрати музичний супровід. І звати бабусь-дідусів, друзів, сусідів. З яким ентузіазмом малюк буде відповідати на запитання і розповідати, що коли, де і з ким робив. Бажання + успіхи. Ось формула щасливої дитини та спокою батька.
Криза трирічного віку зумовлена розвитком самостійності та відділенням від матері. Тому у дитини виникає потреба у розширенні оточення. Йому потрібні як однолітки, яких він наслідує, так і інші дорослі, які стають йому наставниками. Окрім потреби самої дитини у спілкуванні, виробляються навички співпраці, виявляються лідерські якості. Розвивається змагальний дух.
Емоції, а не розум, керують дитиною у трирічному віці
Це дуже важливо для розуміння, чи чекатиме малюк з нетерпінням походу на заняття?
Дитина перш за все йде на педагога.
- Діти навчаються у грі. У трирічному віці переважають сюжетно-рольові ігри. У яких малюк вивчає різні виходи із ситуацій.
- Дитиною ще керує зовнішня мотивація. Тому змушувати та апелювати до сили волі марно. А ось гарне приємне місце, де дитині добре, цікаво – досить привабливо. Співробітництво дасть довгостроковий результат, ніж примус.
Лайфхак від мами: поєднавши приємне з корисним, можна вбити кілька зайців відразу. Роздрукувати гарний тижневий планер. Повісити його на холодильник на рівні очей дитини. Спочатку вчимо дні тижня, щоранку пересуваючи магніт (пам'ятаємо, що висить на холодильнику) на новий день, вивчаючи дні тижня (якщо дитина знає дні тижня українською, можна вивчати їх іноземною мовою). Потім вписуємо у дні тижня гуртки дитини. Дитина, прокидаючись, пересуваючи магніт на черговий день, знатиме, що його і коли чекає. Якісь гуртки та дні він чекатиме особливо. Так ми ще й основ планування вчимося.
Окремо хотілося б згадати іноземні мови. Сучасні лінгвісти не радять вивчати іноземні мови, поки дитина не навчиться добре говорити рідною мовою, поки не вивчить мовні конструкції своєї мови, щоб не плутати їх із конструкціями іншої. За останніми даними, навіть у білінгвальних сім'ях часто відбувається таке змішання. Ні, ніхто не проти знайомства з мовою – вивчення окремих слів, базових фраз, ігрової діяльності. Але глибоке вивчення мови краще відкласти до 5-6-7 років, залежно від дитини.
Основні методи виявлення схильностей та потреб у цьому віці – спостереження та слухання.
Якщо дитина тягнеться до чогось сама і довго сидить за заняттям, варто спробувати віддати її у відповідний гурток. Тому що для подальшого спостереження потрібне середовище. Якщо особливих захоплень немає, можна спробувати різні гуртки. У три роки дитина вже може дати зворотний зв'язок. Звичайно, хто, як не батьки, краще знає свою дитину, але батьки можуть судити необ'єктивно. Завдання педагога – це розвиток дитини. Педагог як сполучна ланка повинен допомогти батькам краще зрозуміти свою дитину.
Основні принципи вибору гуртка для маленької дитини
Головне що повинні зробити люблячі батьки — це зробити правильний вибір. Багато секції починають прийом дітей з 3-4 років. Не потрібно поспішати віддавати малюка в перший-ліпший гурток. Поцікавтеся у дитини, чим він хоче займатися.
Вибирати гурток для маленької дитини слід поблизу від будинку, інакше довга виснажлива дорога відіб’є у крихти будь-який інтерес до його відвідування. У деяких секціях передбачені пробні заняття. У якості глядачів поспостерігайте за тим, що відбувається навколо, а після поцікавтеся у дитини його думкою.