Напевно ви згадаєте, що боялися чогось в дитинстві - темряви, чужих людей, лікарів, монстра з-під ліжка - та хіба мало чого ще. А згадати доведеться саме для того, щоб зрозуміти, як відчуває себе ваш син або дочка в момент неконтрольованого страху.
Адже зрозуміти іншого можна, тільки переживши подібний досвід. Давайте разом розберемося, чому ваша дитина боїться інших дітей, не хоче з ними грати, ділитися іграшками і спілкуватися.
Причини виникнення страху
Боятися дітей теж можна по-різному. Хтось кричить і плаче, хтось проявляє агресію, хтось сторониться та ін. Які можуть бути причини:
- Нетовариська і замкнута дитина, не проявляє інтересу до спільних дитячих ігор, сторониться, не хоче вступати в будь-який контакт. Можливо, просто особливості характеру. Або батьки самі такі ж нетовариські. Сором'язливість не лікується, потрібен стимул, щоб її подолати;
- Надмірна мамина опіка. Звичайно, немає нічого поганого в тому, щоб приділяти багато уваги коханому малюкові і, в принципі, до 5 років мама - найважливіша і це - нормально. Тому якщо дитина в 1-2 роки боїться інших дітей, не варто хвилюватися.
- Дитина боїться спілкуватися з іншими дітьми. Діти, які весь час сидять вдома і бачать тільки дорослих людей навколо, просто не звикли до однолітків. Тому не знають, як з ними поводитися і чого очікувати. В цьому випадку, дитина боїться дітей через невідомість! Візьміть час для адаптації, такого малюка не можна різко віддавати в дитячий сад після довгого сидіння вдома;
- Дитина боїться грати з іншими дітьми. Тобто - не самих дітей, а того, що вони заберуть її речі. Багато хто не любить ділитися, і якщо ви якось раз змусили дати машинку або щось ще якомусь іншому малюкові, то ваш, цілком виправдано, буде боятися повторення ситуації. Вже краще взагалі грати одному, ніж давати свою власність комусь!
- Неприємний випадок, пов'язаний з чужими дітьми, може дуже сильно вплинути на утворення страхів. Це вже більш важка ситуація. Щоб переконати малюка в тому, що не всі діти агресивні, будуть потрібні ваше терпіння і кмітливість;
- Недостатня увага батьків. Уявіть, що батьки рідко звертають увагу на сина чи дочку, а коли виникає якась нестандартна ситуація - одразу реагують, нехай навіть негативно (крики та інше). Дитина буде використовувати будь-яку можливість урвати навіть такі крихти батьківської уваги до себе.
З одного року у дитини діють нові закони спілкування з батьками. Дитині вже мало, щоб її обіймали, тискали, няньчилися з нею. Вона росте і ваша поведінка має змінюватися.
Вікові особливості страху
Вище вже було сказано трохи про вік малюка, давайте розглянемо докладніше, як визначити, чи дійсно це вікова особливість або є вагома причина для того, що дитина боїться дітей?
Дивіться, якщо є щось з наступного списку, це вже привід турбуватися і вживати заходів. Якщо дитина:
- Боїться дітей і наполегливо відмовляється підходити до них, навіть привітатися і познайомитися;
- Не погоджується, навіть після тривалої розмови, відповідати, чого побоюється і не піддається на вмовляння спробувати поспілкуватися з іншими малюками;
- Впадає в сльози і істерику при спробі дітьми підійти до нього, поговорити, пограти;
- Спокійно грає тільки якщо він один на майданчику, якщо поруч є ще хтось маленький - нервує, озирається;
- Грає окремо, навіть якщо однолітки поруч грають разом і їм досить весело. Якщо його звуть в гру - ігнорує або плаче, кличе маму;
- Приходячи в місце, де є діти, займає позицію спостерігача, але підходити не хоче ні в якому разі.
Це вказує на те, що проблема є. Але є і просто така річ, як вікові особливості. Якщо ваша дитина:
- Ще замала - їй близько року - то цілком ймовірно, що вона просто боїться дітей. Чужих і незнайомих їй;
- Повинна скоро піти в садок і ви часто нагадуєте про це - страх бути відірваним від мами перекидається на страх інших дітей. Щоб допомогти дитині піти в садок без страху і перетворити це місце в рідне і знайоме, дивіться наші статті у розділі адаптація до садочку;
- При спробі включити її в гру, просто сидить поруч і не вступає - вона, можливо, просто не знає, що і як їй робити. Соромиться, врешті-решт;
- Робить все навпаки - це особливість трирічних. Спробуйте розмовляти з ним так само. Скажіть: ой, не треба тобі грати з цими дітками. Маленький упертюх відразу піде і зробить те, що заборонили;
- Занадто сильно прив'язаний до мами: вічно «липне» до вас, намагається перебувати поруч. Є такі, які навіть в туалет маму не відпускають. Це може бути вікової особливістю.
Ну а ці ознаки говорять про те, що малюк проходить звичайні стадії розвитку.
Поради психолога: як впоратися з дитячим страхом
Отже, що робити, якщо дитина боїться інших дітей? Виберіть прийнятний для вас варіант і дійте!
- Приділяти більше уваги - розкажіть тематичну казку про дружбу, разом подивіться короткі мультики, щоб потім пояснити, що таке дружба, навіщо потрібні друзі;
- Наведіть приклади своєї дружби з тим, кого дитина знає. Розкажіть, як шукати собі друга, як правильно дружити. Навіть деякі дорослі так за своє життя і не можуть навчитися це робити. Можливо, не з першого разу, але обов'язково розмови допоможуть;
- Як навчити дитину не боятися інших дітей, якщо вона не реагує занадто негативно на їх присутність – можна відвідати з нею групи раннього розвитку, де дітлахи займаються в присутності мам. Тільки один нюанс - піти повинна саме мама. Не перекладайте цей обов'язок на бабусю або тата.
- Якщо дитина сором'язлива - покажіть власним прикладом що потрібно робити. Підтримайте дитину! Підійдіть до граючої дітвори разом, запитайте самі, кого як звуть, чи може ваша дитина пограти з ними разом, почніть грати, а потім акуратно вийдіть з гри, не відходячи далеко;
- Хваліть. За кожне, навіть найменше досягнення!
- Не змушуйте. Вмовляйте, приводьте доводи, домовляйтеся (ти пограєш з дітками, а я тобі куплю щось, почитаю, пограємо разом потім, подивимося м/ф, свій варіант), мотивуйте. Поясніть, для чого їй це треба, щоб вона зрозуміла;
- Якщо дитина отримала негативний досвід внаслідок спілкування з дітьми - її вкусили, штовхнули, плюнули, відібрали щось, образили - тут одними розмовами не допоможеш. Звичайно, пояснити, що є і хороші, варто обов'язково. Але треба підкріпити слова діями.
Головне - ваша дитина повинна бути на 100% впевненою, що ви її любите, цінуєте, і що ви - на її боці завжди, що б не трапилося. Говоріть це частіше, щоб вона стала більш впевненою у собі і не боялась інших дітей.