Заклад дошкільної освіти (дитячий садок) №102

ГРУПА №1  ДЛЯ   ДІТЕЙ З  ЛРВ  «СОНЕЧКО»

Напрямок роботи групи: "Формування сенсомоторних  здібностей дитини за допомогою елементів методики  Марії Монтессорі"

ГРУПА №2  (ЗПР, ППР)  «КАПІТОШКИ”

Напрямок роботи групи:   "Розвиток  можливостей  дитини  шляхом використання нестандартних  технік малювання"

 ГРУПА №3 (ЗПР, ППР)  «ПУСТУНЧИКИ"

Напрямок роботи гупи: "Розвиток мовленнєвих  можливостей   дитини через  чарівний  світ театру"

ГРУПА №4 (ЗПР, ППР)  «МУЛЬТЯШКИ»

Напрямок роботи гупи:  "Активізація пізнавальної діяльності під час організації пошуково - дослідницької  роботи"

ГРУПА №5 (ЗПР, ППР)  «БДЖІЛКИ»

Напрямок роботи гупи: "Формування національної свідомості через прилучення дітей до української народної творчості ".

ГРУПА №6 (ЛРВ)  «КВІТОЧКИ»

Напрямок роботи гупи: "Формування життєвих навичок, як умова соціалізації дитини в социумі".

Зарахування дитини до групи із ППР відбувається на основі виявлення особливостей її пізнавальної діяльності та можливості сприймати інформацію, аналізувати й синтезувати цю інформацію, узагальнювати, запам’ятовувати та відтворювати набуті знання у повсякденному житті.

Працюючи з дітьми із ППР, я помітила, що знання та уявлення таких дітей про навколишній світ поверхні, збіднені.

Пам'ять у них дуже слабка, увага розсіяна, знижена працездатність, наочна пам'ять переважає над словесною.

Напевно, в кожній родині є малюк, який скоро піде до школи. Тому педагоги і батьки повинні разом працювати над розвитком особистості дитини, створювати для нього предметно-ігорове середовище, яке б сприяло розвитку пізнавальної активності дитини, надавати їй можливість досліджувати, експериментувати, виявляти інтерес до нового. Одним із найважливіших аспектів розумового розвитку дитини є формування логіко-математичних уявлень. Вони визначені Державною базовою програмою розвитку дитини дошкільного віку “Я у світі ”, як один із показників життєвої компетентності дошкільника.

Вони включають володіння дітьми математичними поняттями (кількість, форма, величина, час, простір) , та логічними операціями (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення). Практика роботи з дітьми з ППР свідчить, що саме в грі найбільш ефективно реалізується корекційний вплив на розвиток мовлення дітей і розвиток психічних процесів. Гра-емоційна діяльність дітей. Грати не тільки необхідно, а й цікаво. Гра підвищує пізнавальну активність дітей, створює емоційний настрій. Пропонуємо декілька ігор для дітей молодшого дошкільного віку, які  допомогли б формуванню математичних понять. Їх можна використовувати, як вдома, так і  на прогулянці під час спілкування з оточуючими.

Гра “Один-багато” граючи в парку з дитиною розгляньте предмети навкруги. Знайдіть багато предметів і один( багато кленів, одна ялинка, одне сонце, багато хмаринок).

Гра ”Далеко-близько” по дорозі до дитячого садочка назвіть предмети які знаходяться далеко і близько ( будинок далеко, пташка близько).

Гра “Вчора, сьогодні, завтра” ввечері вдома пригадайте, що ви робили сьогодні з дитиною, а що вчора(сьогодні читали, вчора малювали, а завтра поїдемо до бабусі).

Гра “Пограй з пташкою” під час прогулянки в парку спостерігайте за птахами. Запропонуйте дитині пригадати і назвати птахів( голуб ворона, горобець, сорока ). Назвіть де знаходиться пташка( вгорі-внизу, праворуч-ліворуч, на гілці, на землі, в небі).

Причини порушень у дітей:

ü Пошкодження або недорозвиток мозку.

ü Інфекції  матері під час вагітності.

ü Токсикози.

ü Родова травма.

ü Несумісність крові матері і плоду за резусом фактора.

ü Захворювання центральної нервової системи.

ü Травми мозку у перші роки життя.

ü Вживання алкоголю та нікотину під час вагітності.

ü Анатомічні особливості челюсно-лицьового апарату.

ü Смоктання пальця.

                                               Прояви:

·       Недостатній словниковий запас 

·       Порушення звукової і складової структури слів. Вимови слів близьких за звучанням.

·       Порушення при відмінюваннях слів.   

·       Порушення уваги, пам`яті, логіки .

·       Порушення лексики.

·       Порушення зв’язного мовлення.

                                      Шляхи корекції:

Загальний недорозвиток мовлення – це різні складні мовленнєві розлади, при яких порушені всі компоненти мовленнєвої системи, звукової сторони і смислової.

Проводяться ігри, вправи, що навчають прислухатися в звуки, впізнавати їх, знаходити місце у слові, аналізувати його.

Виконуються артикуляційні вправи для розвитку рухливості мовленнєвих органів. Проводиться постановка звуків.

У тісній співпраці з вихователями проводиться автоматизація та диференціація поставлених звуків.

У співпраці з музичним керівником проводиться робота над  ритмом і римою. Слуховою увагою.

Проводиться робота над збагаченням словникового запасу дітей. Вивчаються вірші пісні, скоромовки, чистомовки з метою закріплення правильної вимови звуків, і подальшої демонстрації вимови на святкових ранках.

Дітей навчають складати розповіді, оповідання. Чітко, послідовно висловлюватися.

Батьки закріплюють набуті навички в повсякденному житті.  

                                           Рекомендації

1.    Створіть сприятливі умови для навчання.

2.    Викликайте в дітей бажання спілкуватися:

-         Разом читайте і розглядайте книжки;

-         Задавайте питання і вчіть давати на них відповіді;

-         Читайте дітям виразно, інтонаційно.

3.    Вчіть вірші, чистомовки, потішки, відгадуйте загадки для розвитку пам`яті, мислення, поширення словника та правильної вимови звуків.

4.    Для розвитку дрібної моторики грайтеся мозаїкою, пірамідками, кубиками, пазлами.

5.    Виконуйте всі завдання в ігровій формі, без примусу.

6.    Вчіть контролювати свою і чужу мову.

7.    Виконуйте артикуляційну та дихальну гімнастики.

8.    Дивіться на світ очима дитини.

9.    Відносьтесь як до рівного.

10.      Не порівнюйте з іншими дітьми, радійте успіхам, підтримайте у випадку невдачі.

11.      Виявляйте зацікавленість до дій дитини і будьте готовими до сумісного переживання радості і горі.

12.       Встановіть довірливі стосунки з дитиною.   

     Важливим показником розвитку народної освіти на сучасному етапі в нашому суспільстві є рівень забезпечення умов для навчання і виховання аномальних дітей,тобто таких,які мають певні відхилення у своєму психічному та фізичному розвитку. Для навчання таких дітей існують спеціальні школи зі спеціальними програмами. Діти навчаються відповідно до своїх можливостей,отримують корекцію недоліків розвитку,набувають трудових навичок,адаптуються до суспільного життя.

      Аномальна дитина без спеціальної допомоги не може скористатися всією тією інформацією , що дає навколишнє життя,а тому їй потрібна особлива турбота суспільства.

Сучасний стан навчання і виховання розумово відсталих дітей потребує всебічного поліпшення,а саме:

·         Удосконалення роботи медико-педагогічних комісій;

·         Диференційованого вивчення дітей у школі та виявлення педагогічно занедбаних;

·         Підвищення ролі психолога в комплектуванні спеціальних шкіл.

      Для розумово відсталих дітей характерна некерована поведінка,порушення дисципліни. Діти розгальмовані або загальмовані,не вміють і не можуть організуватися,створюють конфліктні ситуації тощо. Педагог має все це долати.

 Розумово відсталі діти притаманні їм порушення не сприймають мовних інструкцій і не керуються ними,як правилами дій. Навіть маючи певні знання й уміння , діти не можуть творчо переробити їх для застосування в навчальній діяльності. Оскільки учні не опираються на попередній досвід,раніше набуті знання механічно приєднують до нових знань і вмінь,на основі яких і здійснюють процес  їх застосування.

Розумово відсталі діти-специфічна категорія,а тому фізична і психічна готовність педагога до роботи з такими дітьми чи не найважливіші. Психологічна готовність педагога передбачає людяність,доброзичливість,гуманне ставлення до учнів, до роботи з ними,бажання працювати,терпимість,працелюбність,доброту й ласку,материнську любов й батьківську ласку.

Для розумово відсталих дітей характерна різна сила нервових процесів. В одних процеси збудження переважають над гальмуванням,в інших – навпаки. Реакція на вчинки та дії таких учнів повинна бути стримана , обдумана. Педагог постійно має організовувати спілкування з дітьми так,щоб позитивно впливати на їхній розвиток,долати наслідки первинного дефекту й не допускати вторинних дефектів у їхньому розвитку та поведінці.

Для значної частини розумово відсталих дітей характерним є поєднання складних форм пізнавальної діяльності з грубим порушенням поведінки,яка має під собою патофізіологічну основу. Об’єктивно  це виявляється в тому,що на уроках такі діти не вміють себе організовувати ,не можуть спокійно сидіти,відволікаються,перебирають речі в портфелі,на парті,схоплюються з місця. Властиві їм неорганізованість та імпульсивність виявляються в будь-якій діяльності,при виконанні як простих,так і складних завдань. Вони швидко реагують на всі подразники.

Навчання і поведінка таких дітей великою мірою залежить від умов,у яких вони перебувають,а також від підходу , який здійснюється по відношенню до них.

Навчання і виховання розумово відсталих дітей – невіддільні процеси,проте і вчитель ,  вихователь повинні пам’ятати , що , з одного боку ,розумово відсталі діти пізнають навколишній світ ,а з іншого – виробляють на нього своє ставлення. Нагромадження дитиною знань залежить від активності її мислення , а ставлення до знань , до життя залежить від багатьох інших чинників , що характеризують особистість,від її прагнень,переконань,інтересів,смаків,звичок,волі,характеру. Саме ці якості визначають ,як дитина використає набуті нею знання в подальшому ,наскільки надасть у своїй діяльності гуманістичного спрямування і керуватиметься загальнолюдськими цінностями.

Специфічною метою всього навчально-виховного процесу розумово відсталих дітей є корекція їхнього розвитку. Така робота спрямовується на корегування та розвиток розумової сфери учнів,спираючись на глибинні народні традиції.

Сучасна ситуація в освіті характеризується посиленою увагою до особистості як педагога,так і учня. Учитель і вихователь мають передати розумово відсталому учневі знання,досвід,життєву мудрість,а учень – бути здатним сприймати все йому запропоноване.

Педагог – рятівник світу. Він повинен спрямовувати тих , хто помилився;навчити й допомогти нерозумним;усім дати добру пораду;засмучених утішити;особисту кривду терпляче зносити;заподіяну образу щиросердно пробачити.

Життя вчителя і вихователя – обов’язок бути світочем,стверджувати ідеали правди,краси,добра. Педагог,який працює з розумово відсталими дітьми, - це той,хто сіє добре зерно. Щастя для нього – гідні учні,які наслідують його чесноти і продовжують його доброчинність.