Хвастунець
Хлопчик Толя — молодець,
тільки трішки хвастунець.
Якось ми пішли на став.
Він мені таке сказав:
— Слово честі, не хвалюся,
я ні-чо-го не боюся!.. —
Враз на слові цім з дороги —
Толі ящірка під ноги.
З переляку,у тривозі
наш хвалько мерщій навтік.
Та спіткнувся на дорозі
й прикусив собі язик.
(Г. Бойко)
***
Невсидющий Василь
Непосида Вася
на стільці гойдався.
Перший раз гойднувся —
і перевернувся.
Другий раз гойднувся —
знов перевернувся.
Третій раз гойднувся —
теж перевернувся!..
З того часу Вася
більше не гойдався.
(А. Костецький)
***
Балакучий Михайло
Як говорить Михайло,
то руками махає:
і отак, ще й отак,
не Михайло — вітряк!
І здається: за мить
наш Михайло злетить...
(А. Костецький)
***
Лінивий Пилип
Дуже важко жить Пилипу:
де не ляже — там прилипне,
і лише підйомним краном
підніма Пилипа мама.
(А. Костецький)
***
“Поливаємо квіточки”
Кличу я малу дочку:
-В’януть квіти в квітничку.
Хочуть вони пити,
Треба їх полити.
Лійку донечка взяла,
В лійку воду налила.
Лий, водичко, поливай!
Квітко, пий, не засихай!
(І. Сонечко)
***
“Застеляємо ліжечко”
Ліжечко уранці плаче:
-Ви мене лишили!
І постільку, – ліжко плаче, –
Ви не застелили.
Візьмемо спочатку ковдру,
Складемо рівненько.
І накинем покривальце
Зверху ми гарненько.
Потрудилися ми трішки,
Звісно, не даремно –
Звеселилось наше ліжко:
-Як мені приємно!
(І. Сонечко)
***
Сашко
В трамваї переповненім
Сашко з м’ячем сидить,
А біля нього згорблений
Старий дідусь стоїть.
Хтось до Сашка звертається:
– Чи вас у школі вчать,
Як місце дати старшому,
Як старших поважать?
– Та вчать, – Сашко відказує, –
Але оце якраз
Розпочались канікули –
Ніхто не учить нас.
(Г. Бойко)
***
Не створюй безладу у своїй кімнаті
Маю іграшок багато,
По підлозі – не пройти,
Залишається літати
Чи бульдозером гребти…
Наступив на їжака –
Впав, забилася рука.
Стало боляче мені,
У синцях – як на війні.
З того часу: погуляв –
Все відразу поскладав!
(С. Гарбуз)
***
Не бався сірниками
Не для забавок дитячих
Все ж існують сірники,
Щоб не сталось лиха й плачу –
Не тягни до них руки!
Залишив необережно
Із дорослих хтось колись…
Тут недовго й до пожежі!
Поміркуй і зупинись!
Бережися, ще не пізно!
Засторога ось така:
Нищівний вогонь і грізний
Від одного сірника!
(С. Гарбуз)
***
Вередуня
Плаче Настя, плаче мила-
Бабця їй не догодила.
Зі самісінького ранку
Має Настя забаганку:
"Плакати не перестану,
Кашку не люблю вівсяну!
Хочу чаю не з малинки,
А з чорниці, чи ожинки!
Хочу яблучко, не грушку,
Хочу з маком ще пампушку!"
І цілісінький так ранок-
Море, море забаганок!
Аж розсердилась бабуся:
"Вередлива в нас Настуся!
Неможливо їй вгодити,
Треба внучку замінити.
Діду, ми до магазину
Віддамо назад дитину!
Іншу дівчинку маленьку
Візьмемо собі - чемненьку!"
Настя, як слова ті вчула -
Примхи вмить свої забула.
Втерла сльози, чемно сіла -
-Все одразу зрозуміла!
Просить щиро: "Пробачайте!",
"Буду чемна! Не міняйте!"
(Н. Паснак)
***
Ялинка
Похвалилася Яринка:
— Є у мене вже ялинка!
Ще нема ні в кого, знаю,—
з вас усіх я перша маю!..
Ще й таку, що навіть мати
ледь внесла її до хати...
— Ти, Яринко, не хвалися,—
обізвалася Орися.—
Новий рік і нам не будень!
В кожного ялинка буде!
— Гарна!
— Пишна!
— Аж до стелі! —
голоси дзвенять веселі.
Сумно лиш промовив Гнатик:
— Щоб таку ялинку мати,
треба їхати в Карпати
і сокирою зрубати...
— Ой! — здригнулася Яринка.—
Буде боляче ялинкам!
Я свою віддам охоче...
Хто мою ялинку хоче?..
Соня в бік штовхає Славу,
Переглянулись лукаво...
— Ні, такому не бувати!
Краще разом святкувати!
Раз ми дружим нерозривно,
то святкуймо колективно!..
Не було вагань-зупинки:
— На ялинку до Яринки!
— Заспіваєм хором, соло...
— Круг ялинки підем колом!..
— І тобі «спасибі», Гнате,
скажемо, щоб чула мати,
за ялинки ті, що в лісі,
що не будуть гори лисі!
(М. Хоросницька)
***
Облітав журавель
Облітав журавель
Сто морів, сто земель,
Облітав, обходив,
Крила, ноги натрудив.
Ми спитали журавля:
— Де найкращая земля?
Журавель відповідає:
— Краще рідної немає!
(П. Воронько)
***
Про бичка і їжачка
По дорозі біг бичок,
Бачить — лізе їжачок.
Як лизне його бичок,
Поколовся — та в бочок.
Їжачок сміється:
«То-то, Не бери всього до рота!»
Платоном Вороньком.
***
Не заходь до ліфта з незнайомцями
На верхніх поверхах живеш,
То користуйся ліфтом теж
І їдь спокійно залюбки -
Сусіди поруч чи батьки.
Лише того не забувай:
У ліфт з чужими не сідай!
Образить можуть, налякати,
Тож доведеться постраждати.
Ти застереження прийми -
І з незнайомими людьми Н
е йди до ліфта! Пам’ятай:
Це - небезпечно!Так і знай!
(С. Гарбуз)
***
Виступайченко
Виступайченко Панас
Завжди виступає.
А для чого? В котрий раз?
Сам того не знає.
А рука його, рука—
Мов крило у вітряка.
А язик — ой леле! —
Лопотить та меле!
Захлинається, кричить
І веде до того,
Як в порожнє перелить
Воду із пустого.
Може, є і серед вас
Виступайченко Панас?
Ви йому, братове,
Не давайте слова!
(Г. Бойко)
***
– У гості, щоб знали,
Мої любі діти,
Якщо запросили,
То варто ходити!
Якщо вас не кличуть,
А ви завітали, –
Господарям дивно –
Вас тут не чекали!
(С. Гарбуз)
***
Гості всі перед їдою
Лапки вимили водою.
Тільки зайчик лап не мив,
Гордо заєць заявив:
— Ну чого, скажіть, їх мити?
Де я міг їх забруднити?
Я ж лиш морквочку збирав,
У дворі м’яча ганяв…
— Мий скоріше! — гості кваплять
Бо мікроби в рот потраплять!
— Ти,— сказала свинка Хрюля,—
Не зайча, а замазуля!
(І. Сонечко)
***
Маю іграшок багато,
По підлозі – не пройти,
Залишається літати
Чи бульдозером гребти…
Наступив на їжака –
Впав, забилася рука.
Стало боляче мені,
У синцях – як на війні.
З того часу: погуляв –
Все відразу поскладав!
(С. Гарбуз)
***
Прокидаюсь зранку вчасно.
Зовсім я не вереда,
Хмарно, сніг, чи сонце ясне
Чи хлюпочеться вода.
Хоч і зовсім невеличка,
Чищу зубки, мию личко,
Неодмінно ще й зарядку
Я повторюю за татком.
Одягаюся швиденько,
Молока наллю коту,
На роботу – татко й ненька
До садочка – я іду!
(С. Гарбуз)
***
Жодний кіт і жодна кішка
Не торкнеться молочка,
Якщо лапкою не вмита
Акуратно мордочка.
Поспішаюсь до коритця
Поросята-малюки.
Гарно вимивши копитця
І маленькі п’ятачки.
Сонце завжди буде посміхатися
Тим, хто вранці любить
Умиватися.
***
Неслухняне кошеня
Чорно-біле кошеня
Бігло полем навмання.
Весело йому було,
Бо від мами утекло.
Думало собі котятко:
"Я велике вже дитятко!
І без дозволу я мами
Піду сам собі полями."
Щось воно собі співало,
На всі кущики стрибало,
Стільки сподіванок мало,
Раптом зирк: "Ой, заблукало..."
Плаче, сіло на травичку,
Слізки капають по личку:
"Мамо, мамо де ти, де?
Слухати буду тебе...
Більше не буду втікати,
Мамо, як тебе шукати?"
Мама також, хоч далеко
Та відчула небезпеку.
Похапцем його шукає:
"Де ж дитя? Ніде немає!"
Бігла в поле, ніг не чула,
Все на світі геть забула.
Звала голосно, кричала,
Прислухалась, знову звала.
Раптом вчула звіддаля -
Ніби плаче десь маля.
Миттю кинулась туди,
Добре, що вдалось знайти!
Радості не було меж -
Дитя плаче й мама теж.
Плачуть з радості обоє,
Кожен думає про своє.
Кошенятко: "Безнастанно
Я слухняним буду, мамо."
А матуся: "Як прекрасно,
Що знайшла я дитя вчасно!"
(Н. Паснак)
***
Малесенький Ангел
Задумавсь малесенький Ангел,
Як книжку життєву гортав:
’'Я стільки для людства відзначив!
Я стільки для людства віддав!?
Та хочеться вірити в краще
Й надіятися на те,
Що віра у людство не згасне
Й добром на землі проросте!''
Сумним став малесенький Ангел,
Щокою пустилась сльоза:
''Ось знову когось я утратив,
А зараз почнеться життя!''
Вслухався малесенький Ангел...
Книжки свої він гортав -
Одні закривав й тихо плакав,
А, потім, новесенькі брав.
Можливо, отам на полиці,
Є книжка і Ваша й моя!?
Дай Боже, щоб Ангел на крильцях,
Відзначив нам краще життя...
Дай Боже, щоб гірко не плакав,
Від розпачу й злісних людей!
Й з усмішкою завжди балакав
До новоприбулих дітей.
Щоб світ став на благо сильнішим!
Щоб мірялось все по добрі.
І, може, нам Ангел напише
Яскравіше щось по житті!?
І поки сторінки гортає
із книжки - вирує життя...
А щойно її закриває -
то зразу і гасне свіча.
Все має кінець і початок,
Та хай же усі ці книжки,
Нестимуть від щастя відбиток
На довгі життєві роки.
(Ю. Кіщук)
***
Головна професія
Спитай у тата і у мами,
Які професії у них.
Професій різних є чимало,
Сповна їх вистачить на всіх!
Та є одна поміж професій,
Якої вчаться у житті.
Вона для кожного найперша,
Якої вчитимешся й ти!
Учитель, лікар та геолог,
Письменник, слюсар чи кресляр —
Всі називають головною
Одну професію — школяр!
Бо всім відомо, що без школи,
Без знань, що мусиш там набуть,
Не станеш у житті ніколи
Тим, ким в дитинстві мрієш буть!
(А. Костецький)
***
Гра у маму й дочку
У дитячому садочку
Дітки грали в "маму й дочку".
На дві групи поділились.
Одні вчили - другі вчились!
Дівчинка ж одна, маленька,
У кутку сидить сумненька.
Каже: гратися не хочу
Ні "у маму", ні "у дочку."
Вихователька кмітлива
Нашу Катю вговорила.
Підійшла, взяла за руку,
Підвела дівча до гурту.
Каже: "Діточки , хвилину!
Розкажу я вам новину!
"Мами й дочки" - гра старенька,
Роль там буде в нас новенька!
Персонаж новий - БАБУСЯ!
І бабуся в нас - КАТРУСЯ!
Катеринка так зраділа,
Бути бабцею схотіла.
Засвітились щастям очі,
Грає роль дівча охоче!
(Н. Паснак)
***
Комета
Летіла у небі хвостата ракета.
Ого, який шлейф! Та це справжня комета!
Комета із криги та каменю-пилу
Великий хвостище собі відростила!
Примчала комета до Сонечка-зірки,
Та Сонце закрило розпечену хвіртку.
– Тут гаряче дуже, вертайся назад,
Тебе проведе мій допитливий брат.
Вхопив за хвоста гостю Сонячний Вітер
Й понісся стежками далекого світу.
Розкрию усім таємницю комет –
Прямують від Сонця хвостом наперед.
(Н. Карпенко)
***
Лічилка
Всі планети стали в ряд,
Починається парад!
Раз - Меркурій-мандрівник,
Два - Венера, ясний лик.
Три - Земля вітає нас,
А чотири - красень Марс.
П'ять - Юпітер, шість - Сатурн,
Сім - Уран, за ним - Нептун.
Вісім сонячних планет
Поспішають на бенкет.
Був Плутон завжди дев'ятим,
Не беруть його на свято!
Він найменший уродився
І до карликів прибився.
(Н. Карпенко)
***
Огірочки
Корнішони-огірочки
Поховались під листочки.
Пишне листячко зелене
Заступило їх від мене.
Скрізь, довкола, я дивлюся:
Жовті квіти, довгі вуса,
Де ж поділись огірочки -
Огірчиння сини й дочки?
Так їх хочеться зірвати,
Хрумкотіти, ласувати.
Кличу лагідно, тихенько:
" Де ж ви, огірки миленькі?
Покажіться, корнішони,
Відкривайте вже заслони!
Не повірите , рідненькі,
Я також, як ви - маленький.
Щоб рости мені відмінно,
Треба їсти вітаміни!"
І нарешті - сталось диво -
Огірки листки розкрили.
Виглядають з-під листочків
Зелененькі огірочки.
Досхочу ласую ними,
Корнішонами малими!
(Н. Паснак)
***
Пасіка
Малесенькі будиночки
У нас в садку стоять.
Яскраві, як з картиночки,
Рівнесенько, у ряд.
А навколо будиночків
Там кояться дива:
З бджілок живі хмариночки
Там юрмляться щодня.
Бринять бджілки так голосно:
Джу-джу-джу-джу-джу-джу.
Стає на серці боязко,
Туди не підійду.
Бо знаю, можуть бджілоньки
Ужалити людей.
Не люблять наші бджілочки
Непроханих гостей.
Дідусь сказав: " Це вулики!
Живуть у них рої.
Родини бджіл тут туляться,
Рої ці - чималі.
Бджола - комаха корисна -
Приносить нам медок.
Нектар для меду сонячний
Збирає з квіточок.
Невтомні наші бджілочки,
Не сядуть ні на мить,
Бо кожний цвіт на гілочці
Котрась з них облетить.
Щоб мед зібрати дІточкам,
Смачненький, золотий,
Мільйон потрібно квіточок
Комахам віднайти.
Від ранку та й до вечора
Робота є у бджіл.
Їх праця є нелегкою
І Ти це зрозумій!"
За мед квітковий, сонячний,
Я дякую бджілкам.
Цілющий він і корисний,
Потрібний діточкам!
(Н. Паснак)