Життєрадісні жирафи
Узяли журнал із шафи.
Його жужмили і м’яли
...Все одно не прочитали.
***
Жу-жу-жу, жу-жу-жу,
Своїх діток стережу, —
Каже жук.
І стереже.
Він і сам, як буква "Ж".
***
Жук у житі зажурився,
Жвавий джміль десь забарився.
Жук жужжить: "Хвилююсь я,
Дружба в нас на все життя".
***
Буква «Ж» - неначе жук,
Що потрапив нам до рук.
Хоч листочків «Ж» не їсть,
Та кінцівок має шість.
***
Жвавий дід смалив у ліжку
І читав цікаву книжку.
Раптом діда сон зморив,
Він цигарку упустив.
Дим, пожежа,жар і жах
Вліз пожежник аж на дах.
Затушив живий вогонь,
Він жаркий, його не тронь.
Жалюгідний дід в журбі –
Це урок мені й тобі.
***
Жук дзижчить над вухом:
«Жу, одну букву підкажу».
«Ж» так схожа на жука,
Незвичайна ось така.
***
У калюжі вужик жив,
З жирной жабой не дружив,
Жабка його ображала:
"В тебе, вуж, немає жала!"
***
Жужжить у Жені
Жук у жмені.
"Жу-жу-жу, жу-жу-жу!
Я з тобою не дружу!"
***
Моржі лежать, моржат сторожать.
Моржі прибережні — сторожі обережні.
Бо в сніжнім безмежжі — стежки ведмежі.
***
Жовте жито жук жував
І з Женею жартував.
Жартом, жартом — і у Жені
Жвавий жук живе у жмені.
***
Уляглась на баржі спаржа
ледве не потоне баржа.
А на баржу, на ту спаржу,
стелить ранок жовту пряжу.
***
У садочку їжачку
жук в мішок набрав піску.
- Ти б горішків краще всипав,
каже їжачок жуку. Той очима тільки кліпа:
- Для кого?
- Для білочок.
Добрий, щирий їжачок,
хоч тьму має колючок.
***
На болоті журавель
жував журавлину,
А у лісі їжачок –
живильну ожину.
***
Сніг-сніжок. Я взяв санки
і подався навпрошки
стежкою через лужок
на засніжений горбок.
І чим швидше повз стежину
мчу в засніжену долину.
***
Поміж руж Сашко іде.
Чує в квітці щось гуде.
Здивувався хлопець дуже:
гучномовець це чи ружа?