Логопедичні вірші на букву С

Соловейко сів на стріху,
Пісню заспівав.
Із-за синіх гір високих
Сонце зустрічав.

***

Здивувалось сонечко
На маленьку сонечку,
Сонечка умита,
Сонечка одіта,
Чисті черевички
У косичках стрічки.
Усміхнулось сонечко
До малої Сонечки.

***

Соловей, соловей
Прилетів до дверей
Сядь до мене на поріг,
Я спекла тобі пиріг.

***

Слово сонце прочитаю,
у розмові ж обминаю.
Та сміється з мене тато:
"Треба часто вимовляти
слово сон і слово сани,
сіно, стіг, стілець Оксани".

***

Садівник в саду працює,
Сапа в нього і граблі.
Він сапає й обгортає
Все, що лізе із землі.

***

І посилки, і листи носить листоноша.
Хоч від нас далеко пошта — це приємна ноша.
Я подякую йому, чаю теплого наллю.

***

СА-СА-СА – навколо краса
СО-СО-СО – у Соні колесо
СИ-СИ-СИ – вуса у оси
СУ-СУ-СУ – ми побачили косу
СЕ-СЕ-СЕ – Сергійко сумку несе
АС-АС-АС – ми купили ананас
ЕС-ЕС-ЕС – бігає пес
ИС-ИС-ИС – написали лист
ОС-ОС-ОС – взяли пилосос.
УС-УС-УС – гарний фокус.
СА-СА-СА – летить оса
СУ-СУ-СУ – тато прогнав осу
СО-СО-СО -  не кусай мене осо
СИ-СИ-СИ- не боюся я оси   

Логопедичні вірші на букву С

***

Сніг стелився до світанку
і самотньо ліг на ґанку.
Сниться снігу: у дворі
сад обсіли снігурі.

***

Сходить сонце за селом.
Соня спить солодким сном.
Соню, просинайся,
в дитсадок збирайся.
В Соні очі сонні
мружаться спросоння.
Доню будить мати -
треба уставати.

***

Співаків багато в лісі,
Кує зозуля на узліссі.
І солов’я пташиний спів
З зелених чути нам гаїв.

***

Сумно солов’ю у лісі,
Він сидить у нас на стрісі.
Так він солодко співає –
Весну й сонце прославляє!

***

Мати просить в Саші: "Син!
Ти сходи у магазин!
Купиш сир, ситро, сирок,
І яєць один лоток,
М’яса, сухарів, редиски,
Сині сливи і іриски,
Ще насіння, сіль, сирок,
І смородину, синок,
Трохи сала й ковбасу!"
"Мамо, я ж не донесу!"

***

На осонні сови сиві,
у ставку соми сонливі.
Ждуть весни соми і сови.
В лист вдягаються діброви.

***

У сестрички очі сині,
сині квіти на хустині.
У косі синенька стрічка
в дитсадок іде сестричка.

***

Зупи дай! Тарасик просить,
а Оксанка скиглить:
Досить, то не зупа, їж, то суп,
проріжеться скоріше зуб.