Дебати про те, чи потрібно говорити з дитиною «про це», не вщухають на форумах та соціальних мережах, можливо, з часів появи інтернету. Противники «секспросвіту» справедливо помічають, що він може викликати занадто ранній інтерес до статевого контакту, але зважають, що делікатна бесіда здатна позбавити підростаюче покоління багатьох проблем і помилок.
Ми вирішили розібратися, навіщо і як слід обговорювати з дитиною питання статевої відмінності та сексуального контакту.
Деяка цікава інформація також є в нашій статті Статеве виховання дітей дошкільного віку
Чи потрібне сексуальне виховання?
У Нідерландах серед підлітків зафіксовано найнижчий рівень вагітностей та захворювань, що передаються статевим шляхом у світі. Найперші знання про статеві питання юні голландці отримують у віці від 4 до 7 років. Дошкільникам та школярам демонструють навчальні мультфільми, а старшокласники вивчають сексуальне виховання як розділ біології.
У статеве виховання вводять із третього класу, а Франції — з восьмого. А от у країнах Африки дітей ніколи не навчали цьому предмету, допоки африканці не зіткнулися з епідемією ВІЛ. Завдяки просвітницькій роботі Червоного Хреста африканські школярі теж почали отримувати необхідну базу знань про СНІД та вагітність.
Дитячий лікар-уролог медичного центру “ОН Клінік Харків (Дитяче відділення)” Рой Наталія В'ячеславівна каже:
“Статеве виховання допомагає дітям освоїти правила гігієни за інтимними місцями. Дитина молодшого віку повинна щодня доглядати своє тіло і розуміти, навіщо вона це робить, старшого — дотримуватися правил гігієни під час і після сексу. Як правило, не всі батьки навчають цих речей, за що діти можуть розплатитись своїм здоров'ям”.
Розмежовуємо поняття
Статеве виховання — це складова загального виховання дитини, тому проблема статевого виховання є актуальною в межах основних напрямів освітньої роботи. Процес соціалізації дитини вказує на необхідність роботи щодо її статевого виховання вже в дошкільному віці. Звісно, на наступних вікових етапах розвитку дитини така діяльність потребує продовження.
Також статеве виховання — це система психолого-медико-педагогічних заходів щодо виховання у батьків, дітей та підлітків адекватного ставлення до питань статі. Вона містить питання стилю одягу і манер поведінки, мовлення хлопчиків і дівчаток, їх взаємин і прав, типових ігор і захоплень тощо. Основним завданням статевого виховання є те, щоб хлопчики усвідомлювали себе хлопчиками, чоловіками, а дівчатка — дівчатками, жінками, а також, щоб вони адекватно поводилися у взаєминах між чоловіком і жінкою.
Сексуальне виховання — це ставлення людини до свого тіла, сексуальності та сексуальних стосунків. Натомість сексуальна просвіта є частиною сексуального виховання, що передбачає поширення знань у цій сфері.
Чому батькам складно проводити статеве виховання своїх дітей?
З погляду психології цілком нормально те, що батько відчуває труднощі у поясненні своїй дитині влаштування статевої системи людини. Деколи простіше розповісти про це чужим, ніж рідним дітям (наприклад, племінникам або дітям друзів). Справа в тому, що так спрацьовують психологічні захисти від інцесту. Батько не хоче нічого знати про сексуальність його дитини. А також, дитині, що виросла, неприємно дізнаватися щось про сексуальне життя батьків. Це зумовлено природою. Але пояснювати треба і тому треба долати себе.
Мета статевого виховання
Виховати цілісну особистість жінки та чоловіка, здатних адекватно усвідомлювати та переживати свої фізіологічні та психологічні особливості, встановлювати оптимальні відносини з людьми свого і протилежної статі у всіх сферах життя.
Завдання статевого виховання
- Сприяти гармонійному розвитку молодого покоління;
- Сприяти зміцненню шлюбу і сім’ї.
Роль сім’ї в статевому вихованні
Сімейне виховання зачіпає найпотаємніші сторони життя дітей, які не будуть зачіпатися в громадському вихованні.
Сім’я виховує всім чином свого життя.
Найбільшу роль в статевому вихованні дівчаток і хлопчиків грає особистий приклад батьків. Гріш ціна красивим словам, якщо закінчивши повчання синові, чоловік накинеться на дружину з грубостями. При статевому вихованні хлопчиків і юнаків треба не забувати про необхідність підтримувати чоловічий авторитет. Неприпустимо, щоб дружина критикувала при дітях дії батька, принижувала його, навіть якщо заслужено. Син засвоює, дивлячись на батька, свою лінію поведінки, в тому числі й з особами протилежної статі, а для дочки батько – можливий ідеал майбутнього чоловіка.
Якщо сім’я спільно планує і проводить дозвілля, якщо діти бачать згоду і дружбу між батьками – це і є найкраща форма рішення на практиці питань статевого виховання дитини.
У віці 7-9 років відбувається «розкол» взаємин між хлопчиками та дівчатками, підвищується інтерес до представників своєї статі. У сім’ї в цей період хлопчики тягнуться до батьків, а дівчатка – до матерів. Щирі довірчі бесіди, спільні заняття «чоловічими» і «жіночими» справами зближують дітей та батьків, дають поштовх до відвертих розмов, допомагають дітям ділитися з дорослими своїми потаємними таємницями та мріями.
Із чого розпочати статеве виховання
Дитина, яка отримала своєчасне та адекватне статеве виховання і перейняла позитивний приклад подружньої поведінки своїх батьків, що базується на повазі, добрі, ніжності, у підлітковому віці матиме відповідні моральні критерії, що дадуть їй змогу оцінювати певні ситуації та уникати невиправних помилок.
Саме тому бесіди про наближення статевого дозрівання дитини батькам варто проводити у дошкільному віці. Окрім того, фізичні та фізіологічні зміни, такі як розвиток молочних залоз, початок менструації в дівчаток та полюції в хлопчиків, можуть з’явитися ще до 10 років. Тож батьки мають знати фізіологічні особливості статевого розвитку дитини, щоб уміти розрізняти нормальні зовнішні прояви статевої системи і відхилення від норми.
Нормальним в сексуальному (статевому) розвитку хлопчика до 1 року є ерекція — напруження статевого члена. Її появу зазвичай зумовлює подразнення рефлексогенних ділянок статевих органів перед сечовипусканням або в разі запалення. У віці 2–3 років ерекція частішає.
Дитині дошкільного віку слід роз’яснити елементарні гігієнічні навички і правила. Адже важливо, щоб вона здійснювала туалет зовнішніх статевих органів і, водночас, не фіксувала надто багато уваги на цій процедурі — сприймала її так само природно, як миття рук або чищення зубів.
Окрім того, створення в сім’ї здорової атмосфери, сповненої взаємної поваги і любові, дасть змогу дитині зрозуміти, як варто будувати взаємини на принципах поваги і рівності.
Складніше сформувати здорову атмосферу, коли дитина виховується у співзалежній родині. 80 % дівчаток зі співзалежних родин обирають собі у партнери залежних чоловіків. Дізнайтеся, як практичний психолог може допомогти такій дитині.
Усвідомлення статевої приналежності відбувається на таких етапах:
- коли дитина замість «Дай Саші» чи «Дай Катюші», починає говорити «Дай мені», тобто, коли вона вперше про себе скаже «Я», що означає, вона вже усвідомлює себе як хлопчика або дівчинку
- до 1,5–2 років, коли дитина здатна запам’ятати і визначити приналежність до статі
- у віці 4–6 років, коли дитина засвоює зовнішню модель поведінки представників своєї статі та намагається поводитися відповідно. 4-річний син може заявити мамі таке: «Ця куртка дівчача, тому я її не носитиму!»
- у віці 4–5 років, коли формується стійке уявлення про те, що «Я — дівчинка» або «Я — хлопчик», відбувається усвідомлене розуміння поведінкових норм та вибір відповідних до статі ролей в сюжетно-рольових іграх
- у віці 7–8 років, якщо батьки займаються статевим вихованням дитини, у неї з’являється своя лінія статевої поведінки, що відповідає моральним і фізичним нормам та вимогам. Ця лінія проявляється під час вибору ігор та в манері спілкування з протилежною статтю.
Головні помилки у статевому вихованні
Головні помилки у статевому вихованні дитини її батьки роблять здебільшого через низький рівень власної статевої культури.
«Складні» запитання
Батьки в жодному разі не мають показувати дитині розчарування, розгубленість чи ніяковість через її «складні» запитання. Адже дитина не помічає зв’язку між своїми запитаннями та еротикою, однак миттєво помічає реакцію дорослих або інтонацію, з якою вони відповідають на запитання. Унаслідок цього дитина може виокремлювати певне коло питань, що, на її думку, стосуються чогось непристойного.
«Незручні» ситуації
Батьки часто припускаються помилок під час перегляду кінофільмів і телепередач з еротичними сценами. Інколи дорослі на цих «незручних» моментах закривають дитині очі, відволікають її, виводять із кімнати або починають посміхатися, спостерігаючи за її реакцією. Через таку поведінку батьків дитина може вирішити, що в коханні, ласках жінки і чоловіка є щось непристойне. Окрім того, така реакція батьків може негативно вплинути на сексуальне виховання дитини, спричинивши її відмову від стосунків із протилежною статтю.
Інтимна близькість батьків
Якщо дитина випадково застала батьків під час сексуальної близькості, вони в жодному разі не мають панікувати чи кричати на неї. Також дорослим не варто виганяти дитину за двері чи обурено відповідати на її запитання щось на кшталт: «Ти ще маленька!». Насамперед, батькам не слід привертати зайву увагу до такої ситуації або лякати дитину. Адже вона буде переживати, що тато із мамою робили щось погане. Ліпше спокійно відвести дитину до її кімнати, ніби не сталося нічого екстраординарного. Якщо вона буде стурбована побаченим або ставитиме запитання про те, що мама із татом робили, можна пояснити, що батьки кохали одне одного.
«Дивні» ігри дитини
Якщо дитина під час гри з ляльками імітує між ними статевий акт, дорослим не варто хвилюватися, адже це — нормальне явище. Для дитини ці ігрові дії не мають жодного еротичного підґрунтя, оскільки вони лише імітують стосунки тата і мами, які вона підгледіла або про які дізналася від дітей у дитячому садку чи у дворі. Однак, якщо батьків турбує, що дитина грається в такі ігри зі своїми друзями, тоді їм слід спокійно пояснити, що люди так кохають одне одного, коли стають дорослими, одружуються і народжують дітей.
Антагонізм між статями
Важливо, щоб у дошкільному віці дорослі не культивували антагонізм між хлопчиками і дівчатками. Так батьки і вихователі, навіть досвідчені, часто кажуть дитині: «Що ж ти розревівся, як дівчисько!», «Не бешкетуй, ти ж не хлопчик!» тощо. Це формує в її свідомості хибне уявлення про перевагу однієї статі над іншою. Однак на певному етапі розвитку хлопчиків і дівчаток між ними й так виникає неприязнь — сигнал усвідомлення своєї статі. Тому завдання батьків є такими: допомогти дитині дошкільного віку встановити адекватні, дружні взаємини з іншими; виховувати з раннього віку у хлопчиків — лицарство, а у дівчаток — почуття власної гідності.
Напевно, нашим печерним предкам було набагато простіше вирішувати питання зі статевою освітою підростаючого покоління, адже вони жили ближче до природи. Але якщо ми активно розвиваємо цивілізацію, то маємо пам'ятати про наші природні засади. Для цього в першу чергу треба зняти табу з тими, якими в нормі цікавиться кожен маленький чоловічок.