Потреби дитини на різні періоди життя відрізняються лише ступенем вираженості. У цій статті розглянемо базові дитячі психологічні потреби і з'ясуємо, що психологи рекомендують зробити батькам, щоб задовольнити кожну з них.
Класифікація базових потреб по Маслоу
Незважаючи на те, що батьки дійсно люблять своїх дітей, вони далеко не завжди вміють поводитися так, щоб діти справді почували себе коханими. Щоб зробити свою дитину щасливою, необхідно розуміти, які психологічні потреби для неї є базовими.
Американський психолог Абрахам Маслоу стверджував, що це потреби людини є вродженими, і навіть описав їх як ієрархічну систему домінування, яка складаэться з п'яти рівнів.
- У першому, базовому рівні – фізіологічні потреби.
- На другому рівні, вищому – потреба у безпеці. Для людини не стане провідною потреба вищого рангу, якщо потреби нижчого рівня не задоволені. Так, наприклад, людина не думатиме про безпеку, якщо вона голодує.
- На третьому рівні – потреба приналежності до якоїсь соціальної групи, наприклад, сім'ї, робочого колективу.
- Четвертий рівень – потреба у повазі та визнанні.
- П'ята і найвища потреба – самоактуалізація, тобто потреба у саморозвитку, особистісному зростанні.
У різних людей ступінь виразності тієї чи іншої потреби варіюється в залежності від їхнього психологічного складу. Для деяких людей залишаються провідними потреби нижчих рівнів, а до вищих вони ніколи не мають великого сталого інтересу.
Ця теорія потреб звертає увагу батьків і педагогів на те що, що діти не прагнутимуть розвитку, якщо насамперед не будуть задоволені їх потреби у безпеці, приналежності до групи і повазі.
Основні психологічні потреби дітей
Навіть за належного нагляду без задоволення базових психологічних потреб діти завмирають у розвитку. Наприклад, психологи встановили, що фізичний тактильний контакт немовляти з матір'ю або іншим дорослим, який піклується про дитину, є необхідним фактором для нормального зростання дитячого організму. А немовлята, які повністю позбавлені спілкування з дорослими, отримують затримки в розумовому розвитку.
У міру дорослішання діти переживають кризи зростання, які роблять актуальнішими ті чи інші психологічні потреби. Так, до основних психологічних потреб дитини дошкільного віку можна віднести: до трьох років – спілкування, емоційні зв'язки з іншими людьми, потреба у пізнанні; із трьох до семи років – повага, незалежність. Основні потреби дітей молодшого шкільного віку – визнання, самоактуалізація; дітей підліткового віку – приналежність до групи, незалежність.
Рівні потреб по Маслоу підказують батькам і педагогам, на які дії необхідно орієнтуватися у вихованні дитини.
Потреба безпеки
Правила та порядки, які нав'язують батьки своїм дітям у процесі виховання, далеко не завжди лише обмежують чи позбавляють почуття свободи. Часто дисципліна також виконує важливу для психіки дитини функцію: дає структуру, почуття упорядкованості життя. І цим задовольняє одну з базових психологічних потреб – потреба у безпеці.
Вседозволеність, відсутність підтримки досвідченої людини, яка дасть пораду, як діяти в новій незнайомій ситуації, породжує почуття тривоги. Навіть підлітку, що бунтує, важливо знати, що в разі чого мама і тато підстрахують, що можна їм довіритися і звернутися за допомогою.
Сімейні традиції та ритуали – чудовий спосіб дати дитині почуття стабільності та безпеки. Це може бути що завгодно: щотижневий сімейний обід, вилазка на природу з ночівлею в ту саму пору року, походи на спортивні матчі, щомісячне генеральне прибирання, в якому беруть участь усі члени сім'ї. Головне – зробити захід обов'язковим. Подібні традиції не лише дають почуття стабільності, а й гуртують сім'ю та дарують теплі спогади на все життя.
Діти набагато сильніше за дорослих потребують теплої та мирної сімейної атмосфери. У разі виникнення сварок та скандалів, дитина відчуває загрозу: її усталеному безпечному світу загрожує небезпека. Не треба робити маленьку людину свідком з'ясування стосунків, а якщо конфлікт вже стався при дитині, то й миритися треба на її очах. Так, малюк навчитися розуміти, що на зміну поганому завжди приходить хороше, і в майбутньому, ставши випадковим свідком сварки, не відчуватиме такої сильної тривоги.
Якщо ж дійшло до розлучення, потрібно бути максимально делікатним. Діти в таких ситуаціях відчувають провину і страх, відчувають себе покинутими і непотрібними. Запевнити у своєму незмінному коханні – обов'язковий крок задоволення потреби дитини у відчутті безпеки. Однак важливо зробити ще одну річ: допомогти дитині побачити майбутнє в умовах розваленої сім'ї. Адже світ дитини, що здавався таким стабільним і зрозумілим, зруйнований. Важливо заспокоїти сина/дочка і пояснити, як зміни позначаться на звичному способі життя дитини.
Потреба приналежності до групи
Цей мотив не стоїть у пріоритеті серед потреб дітей дошкільного віку, стає більш актуальним у школярів та досягає максимальної значущості у підлітків. Але навіть маленьким дітям прикро відчувати себе ізольованими, коли від їхнього суспільства відмахуються, посилаючись на їх юний вік.
З дітьми можна і потрібно обговорювати фінансові питання та робочі проблеми батьків. Звичайно, не варто цього робити у тривожно-песимістичному ключі. Але, долучаючи дітей до цієї частини життя, можна дати їм відчути себе частиною «сімейної команди», навчити їх відповідальності і показати приклад того, як справлятися з життєвими труднощами. Хорошим способом долучити дитину до кола дорослих може стати сімейна рада, на якій спільно вирішуватимуться різні побутові та сімейні проблеми. Беручи участь у таких обговореннях, дитина відчуває цінність своєї думки для батьків та усвідомлює важливість своєї ролі у житті сім'ї.
Відчуваючи міцний зв'язок зі своїми близькими, дитині простіше протистояти негативним впливам ззовні та уникнути попадання у погану компанію підлітків. Адже така дуже важлива потреба, як бажання бути частиною значущої групи, вже задоволена як мінімум у родинному колі.
Потреба у повазі та визнанні
До основних потреб дитини дошкільного віку належить бажання відчувати себе самостійною людиною. Впертість і свавілля - звичайні симптоми кризи трьох років у дітей. Саме у цьому віці дитина усвідомлює себе як окрему особистість, оцінює межі власної волі та бажань.
Також потреба у повазі гостро усвідомлюється у підлітковому віці. Дітям у цей період просто необхідно, щоб у них бачили повноцінних людей, і дали їм право на власні думки та почуття. Дати дитині декларація про власні почуття – це означає не ігнорувати її емоції, не висміювати і не зменшувати значущість її переживань. Нехай із висоти досвіду дорослої людини дитячі проблеми здаються неважливими, але для дитини це не так. Якщо дитячі почуття пригнічуються чи опошляються батьками, дитина просто замикається. У результаті поведінка сина/дочки стає або боязкою і невпевненою, або надмірно зухвалою, агресивною. В обох випадках емоційний контакт з дитиною та її довіра до нас втрачається.
Ніщо так не шкодить самооцінці, як надмірна та груба критика. Якщо в негативних зауваженнях з приводу поведінки дитини не вловлюються і тіні турботи про її почуття, це змушує підлітка відчувати себе так, ніби своїми зауваженнями батьки намагаються підігнати його під ідеалізований стандарт, що догодить тільки їм самим. Але дитина – окрема особистість. Тому необхідно, щоб дорослі зважали на її бажання так само, як і на власні.
Потреба саморозвитку
Кожна людина з народження має унікальні здібності та таланти. Виявити їх – не означає знайти те, в чому дитина найкраща. Для розвитку справжнього обдарування мало важкої і копіткої праці – інтерес у роботі також необхідний. Щоб потреба дитини у зростанні була реалізована, необхідно підтримувати її природні інтереси до будь-яких занять: і до тих, у яких вона сильна, і навіть, на перший погляд, до марних занять. Батьки часто неусвідомлено, а часом цілком розуміючи, що роблять, намагаються реалізувати за допомогою дітей свої власні амбіції. Але дитина не приходить у цей світ, щоб потішити своїх батьків. Вона народжується, щоб бути щасливою, реалізуючи свої власні цілі та мрії. І лише самостійно ставлячи собі завдання і долаючи труднощі, що стоять на шляху, можна зростати як особистість і розвиватися.
Мистецтво поводження з дітьми – це вміння подбати про їхні справжні, а не надумані батьками потреби.
Дітям не потрібен новий айфон – вони хочуть відчути себе значущими, діти не хочуть влаштовувати істерики – вони потребують вашої уваги, і вони не хочуть відмовлятися від спілкування, а лише уникають вашої грубої критики та образливих зауважень.
Щоб дитина розвивалася в здоровому психологічному кліматі, достатньо навчитися завжди бачити в неї особистість, що розвивається, і ставитися до неї з повагою.