Найпопулярніша скарга сучасних батьків: «Моя дитина нічого не хоче!». І одна справа, якщо вона цілодобово лежить і дивиться в стінку. Тут, ймовірно, мова йде про депресію - терміново до психолога і до психіатра. Але що, якщо дитина просто не погоджується на пропозиції батьків, просто не діє, згідно їх бажанням, просто не вчить уроки, не прибирає іграшки і т.п.? Як бути, якщо дитина нічого не хоче. На ці питання відповість психолог.
Не хоче прибирати іграшки
Дитина не прибрала зі столу, не склала на ніч іграшки у коробки, не вивчила уроки - це не про відсутність її бажань, а про те, чи їй це потрібно? У батьків часто в голові складається ідея, що син або дочка повинні добровільно хотіти те, що потрібно їм. В даному випадку - прибирати іграшки. Для батьків це погана новина - таких дітей не існує в природі. Нормальний малюк 4-5 років, у якого все гаразд, грає безперервно. У дитини, що не хвилюється, у якої батьки в порядку (мама не в депресії, а тато не приходить п'яний і не кричить, що зараз все викине у вікно), немає жодного приводу прибирати свої іграшки. Задайте собі питання: «Навіщо їй це робити?!». А далі чесно відповідайте на нього. Ви хочете безпечно заходити в дитячу вночі, не боячись наступити на деталі конструктора? Не заходьте, не заважайте дітям спати.
Ваші переваги в дитячу - необхідність, наприклад, тому що дитина прихворіла? Заведіть килимок з мотузкою для конструктора. Або совочок, щоб розчистити доріжку від деталей.
І коли це питання вирішиться технічно, стане ясно, що ваше вчорашнє «Прибери іграшки!» - історія про боротьбу за владу, про те, за чиїми правилами живе ваша сім'я і кому підпорядковується.
У дитини є своя кімната з дверима (навіть якщо вона для двох або трьох дітей), і її стан безпосередньо нічим не загрожує вашому благополуччю? Розслабтеся. Вимкніть в собі: «Прибери іграшки!». Так ви вбережете свої нерви.
Не хоче наводити порядок
Є автори, які пишуть в книгах про немовлят: «Не привчайте дітей до рук, потім з шиї не злізуть»? Сьогодні всім зрозуміло, що це не працює: ніхто ні до чого не привчається! Тому що у дитини є потреба бути на руках, а коли вона її заповнює, то злазить з рук. Точно таке блеф твердження: «Привчіть дитину до порядку з народження, а інакше вона все життя проживе у безладі. Твердження, що дитину можна до чогось привчити - педагогічна ілюзія. Діти привчаються не до ладу, а до способу життя. І кожна дитина з цього способу життя бере щось своє. Якщо у вас п'ятеро дітей, то ви побачите, що у одного з них завжди порядок, а в іншого - бардак, зате він дуже творчий. У третього за ради науки розводиться під ліжком живність. Четвертий вважає, що порядок – це коли відро для сміття пусте, а п'ятий протирає ручки всіх дверей перед тим, як за них взятися. І всі ці діти росли в одній сім'ї і за одним зразком.
Не хоче гратись
У батьків в голові часто поселяється ідея, що діти можуть грати самі по собі. З раннього віку. Практично з народження. Це не так.
Сенс гри - імітація дорослого життя. Якщо ми подивимося на всіх вищих тварин, у кого є психіка, то побачимо: їм усім мама показує, що робити, вчить через гру навичкам дорослого життя. Ось і діти homo sapiens повинні звідкись це знання отримати. Хтось повинен дитину навчити грати: батьки, старші брати і сестри, дитячий садок або няня.
Дитина хоче тільки гаджети і нічого більше?
Будемо чесними - ви, батьки, навчили її цього в той момент, коли вам було потрібно, щоб вона тихо поводилась. Пам'ятаєте? В автобусі, в літаку, в метро - раз, і дістали дитині планшет!
Численними дослідженнями доведено: гаджети в руках у малюків дошкільного віку абсолютне зло. Допустимо тільки 10 хвилин перегляду певного мультика на батьківському планшеті перед сном разом з дорослими.
У вас не малюк, а молодший школяр? У цьому випадку він може мати планшет, в якому підключений інтернет для дитячого YouTube. А у батьків повинна бути вибудувана близькість з дитиною. Що означає «близькість» в даному контексті? Перефразовуючи відомий афоризм на сучасний лад, «Блогером можеш ти не бути, але вміти грати в майнкрафт - зобов'язаний». Ви в курсі, чим живе ваш син або дочка? Взагалі і в інтернеті зокрема? Чи можете ви підтримати з ним розмову на тему World of Tanks? Чи граєте з ним в «майнкрафт»? Чи обговорюєте стратегії? Читаєте разом комікси на тему його інтересів? Або, може, створюєте самі паралельні світи - в оповіданнях або з пластиліну? Або програмуєте ігри на Scratch? Якщо всього цього немає, то у вас немає причини обурюватися, що дитину цікавлять лише гаджети. Так, його цікавлять тільки вони, тому що саме це бистродоступна розвага. І тому що у дитини немає поруч значущого дорослого, який розділив би цю розвагу, розширив і перевів в іншу площину.
Не хоче читати
Крок 1. Перевірте, чи вміє дитина читати, розуміючи, що він читає. За статистикою, у хлопчиків відсоток дислексії і дисграфії у 3 рази більше, ніж у дівчаток. Може, «не читає» - це «не вміє читати і розуміти». І це зовсім інша історія.
Крок 2. Переконайтеся, що дитина може читати, отримуючи задоволення. У неї на полиці стоять книжки за віком?
Крок 3. Ви побачили, що дитина вміє читати і дали нормальну літературу? Сказати: «На, читай», - не працює. Як спрацьовує спосіб «замкнути в кімнаті без планшета і телефону». Так, якщо дитині буде більше нічого робити, то, може, вона почне читати. Але може і ні.
Є діти, які, ледь почавши говорити, ходять за мамою: «ціта! ціта!», Тому що їм читали з народження. Не ваш випадок? Найкраще, що ви можете зробити для дитини сьогодні - поступово привчати її отримувати задоволення від читання: читати самим вголос, разом з нею, перед сном. І все вийде!
Не хоче вчитися!
Еволюційна норма полягає в тому, що діти хочуть вчитися. Це зашито настільки глибоко в їх генній структурі, що не вирубати сокирою. Але це бажання можна відбити. Наприклад, мама займалася з хлопчиком, який читав з п'яти років, має високий IQ. Дошкільням він був неймовірно натхненний до пізнання світу: малював, писав доповіді, робив презентації. Але як тільки його віддали до гімназії для таких же розумних дітей, де вчителі завантажують і вимагають, де лають і соромлять за помилки, де насильство і приниження - хлопчик ліг і сказав, що в школу ходити не буде. У стан повної відмови від навчання він прийшов за 4 місяці. Як не довести до цього? Якщо після дитячого садка дитина йде гуляти, а далі на айкідо або танці, то він піде в школу з бажанням дізнатися щось нове.
Дитина - першокласник? Створіть їй правильне освітнє середовище. У першому класі офіційно не повинно бути домашніх завдань - в ситуації, якщо школяр робить їх по 3 години, бажання вчитися відпаде. Потрібно дивитися наскільки школа, клас і вимоги вчителя відповідають розвитку дитини, її можливостям і потребам. Вона хоче пізнавати світ і писати твори? Дайте їй можливість реалізуватися в цьому! Якщо першокласника після уроків батьки тягнуть на сто додаткових занять, то ефект «хочу вчитися» не наступить ніколи - той, хто витрачає нескінченну кількість енергії на все, не може накопичити її для нових бажань. Дитина повинна гуляти після школи пару годин, валяти дурня, не ходити до репетиторів, і сідати робити шкільні уроки ближче до вечора. І тоді все буде добре.