Якщо дитина кусається в дитячому саду, вам будуть корисні поради психолога. Така поведінка часто зустрічається і не є однозначною ознакою будь-яких порушень, але вона є небажаною, і дуже важливо грамотно реагувати на ситуацію, щоб вона не закріпилася і не переросла в ще більш критичну дезадаптовану поведінку. До того ж, якщо дитина кусається, з нею можуть не хотіти грати інші діти, це може служити причиною конфлікту з батьками і вихователями.
Що ж робити?
- Поспостерігайте за тим, як дитина поводиться вдома. Кусається вона, спілкуючись з вами? Як ще вона проявляє агресію? Якщо так, постарайтеся зрозуміти, в яких ситуаціях вона це робить? Коли їй не хочеться віддавати іграшку? Або коли вона хоче відстояти своє право вільно пересуватися, коли ви її утримуєте? Або коли не в міру веселиця і це вона так проявляє радісну взаємодію? Зверніть увагу на те, як ви реагуєте на це. Як реагують члени вашої сім'ї?
- Якщо дитина кусає вас, по-перше, потрібно її м'яко зупинити, не давайте їй цього робити. Можна або її утримати, або відсторонитися самому. Дайте їй зрозуміти, що так робити неправильно. І запропонуйте інший спосіб домогтися бажаного. Наприклад так: "Ти хочеш цю іграшку. Скажи словами, попроси мене і я її тобі віддам" (якщо дитина ще не говорить, можна вчити її, наприклад, показувати на предмет).
- Якщо дитина кусається тільки в дитячому саду, то поговоріть з вихователями, чи є в групі ще кусючі діти. Хто в групі виступає моделлю цієї поведінки? Якщо такі є, "відучувати" потрібно їх всіх разом.
- Заохочуйте ті випадки, коли дитина вже зібралася вкусити, але змогла вчасно зупинитися. Так вона краще зрозуміє, що від неї вимагається.
- На прогулянці уважно стежте за тим, як дитина спілкується з іншими дітьми. Це найкраще місце для вашої участі у разі, якщо вона почне кусатися.
- Розкажіть їй історію, казку про персонажа, який кусався і які були наслідки. Важливо, щоб в ній був присутній шлях виправлення персонажа і хороший фінал. Придумайте її самі, включаючи в розповідь елементи, які подобаються і цікаві дитині.
- Майте на увазі, що на відучення піде певний час, не чекайте миттєвого ефекту. Дитині потрібно багато раз опинитися в ситуації, де вона дізнається, що так робити не треба і не менше ситуацій заохочення правильної поведінки. Поставте собі якийсь термін, наприклад, місяць, протягом якого ви будете відучуватись.
- Якщо ніякі способи не допомагають, зверніться до дитячого психолога, він допоможе розібратися, в чому справа.
Часто батьки не витримують і починають домагатися слухняності від дитини за допомогою покарань. Вона, можливо і перестане кусатися. Але залишається ймовірність, що з'явиться «відкат» від такого виховання, наприклад, через деякий час у неї може порушитися сон, або вона почне мочитися в штанці. Жорстоке поводження і покарання може спровокувати стійкий невроз у малюка. Він може почати відчувати стійкий гнів, але при цьому не мати можливість виплеснути його назовні. Такі переживання будуть руйнувати його психічне здоров'я. Також не рекомендується кусати свою дитину, показуючи, як це боляче і неприємно, так як такий приклад може бути причиною моделювання у неї небажаної поведінки.
Психологи категорично проти, якщо батьки беруть жорстокість і фізичні покарання за основу виховання. А при прояві перших ознак агресії у малюка багато батьків, до цього моменту не брали такі заходи, раптом починають проявляти відповідну жорстокість. Робити цього категорично не можна, так як дана шкідлива звичка і спосіб позбавлення від неї за допомогою відповідної агресії суперечать один одному. Якщо дитина проявила агресію у відповідь на те, що вона незадоволена батьками, а батьки не хочуть, щоб малюк таким чином вів себе, і застосовують агресію до нього, так як ним незадоволені - з'являється замкнене коло. Дитина засвоює дану глибинну модель поведінки і навіть може відмовитися від звички кусатися. Але це призведе до більш глибоких змін в психіці, які можуть проявитися самим несподіваним чином.