Віддаючи дитину в дитячий садок, багато батьків зітхають з полегшенням і сподіваються на те, що дитина без їхньої допомоги зможе опанувати мистецтво спілкування з однолітками. Знайде собі нових, а може навіть перших друзів, з якими гратиме і вчитиметься будувати спілкування.
У розвитку малюка одну з найважливіших ролей виконує спілкування. З дитинства діти вчаться спілкуванню з дорослими, під час якого отримують знання про навколишній світ, удосконалюють отримані навички, отримують турботу та любов. До трьох років малюкові достатньо спілкування з батьками та близькими людьми, а далі з'являється потреба у спілкуванні з однолітками. Ігри з друзями приносять масу задоволення, вчать вибудовувати взаємини, і навіть допомагають висловити свою індивідуальність. Ось тут ми, дорослі, повинні навчити дитину спілкуванню з однолітками, якщо у нього виникають проблеми - допомогти йому їх вирішити та підтримати.
У наш час, коли діти освоюють гаджети раніше, ніж спільні ігри з дітьми, коли діти віддають перевагу віртуальному спілкуванню замість реального, питання невміння грати з іншими дітьми стоїть найгостріше.
Чому малюк не грає з усіма
Можливими причинами можуть бути:
- Ваша дитина інтроверт, тобто заглиблена у свій внутрішній світ.
У цьому немає нічого поганого, просто вона вважає за краще грати самостійно, їй не дуже подобаються гучні ігри з іншими дітьми. Але при цьому вона соціалізована, легко спілкується з тими, хто їй цікавий, наприклад, із дорослими.
Іншими словами, причина не в тому, що вона не вміє, а не хоче грати з іншими дітьми. І в цьому випадку батькам краще визнати право дитини вибирати партнерів за іграм, мотивувати на спілкування, враховуючи її інтереси, устремління, захоплення.
- Ваша дитина боязка і сором'язлива. Зазвичай такі діти тягнуться до інших. Їм хочеться, щоб їх прийняли до дитячого колективу, щоб їх запрошували та залучали до спільної гри. Проте самі ініціативу виявити бояться: вони не знають, як це зробити, і тому скромно стоять осторонь.
У такому разі дитині потрібно надавати якнайбільше підтримки. Підвищуючи самооцінку дитини, підбадьорюючи її, підкреслюючи її сильні сторони, ми допомагаємо адаптуватися до нової ситуації. Пропонуйте дитині проявляти ініціативу в повсякденних дрібницях, створюйте для неї розвиваюче середовище, в якому вона може максимально проявити себе. В результаті вона почуватиметься впевненіше в нових для неї ситуаціях.
- Ваша дитина не вміє домовлятися з іншими дітьми, нав'язує їм свої правила, не хоче враховувати чужу позицію і прагне бути лідером у всьому.
Тут важливо показати, що її думка не завжди приймається іншими, та навчити комунікативним навичкам, за допомогою яких дитина зможе грати у групі. Наприклад, командні спортивні ігри допомагають дитині-лідеру почуватися частиною колективу та діяти спільно. У командній грі дитина вчиться взаєморозумінню та взаємопідтримці.
- Ваша дитина уникає спілкування з іншими, можливо тому, що боїться бути відкинутою. Вона відчуває невпевненість та тривожність.
Допоможіть такій дитині побачити, чим вона може зацікавити інших дітей у спільній грі. Наприклад, вона уміє складати кумедні історії, або вона чудово ліпить із пластиліну, створює оригінальні конструкції за допомогою конструктора-лего тощо. Зверніть увагу на її творчі здібності. Покажіть, як її таланти можуть бути потрібні у групі дітей. І тоді вона не почуватиметься самотньою.
- Суворе виховання. Неконтактні діти часто виростають у сім'ї, де його багато лають і мало хвалять. Маля замикається, відгороджується від світу, боячись отримати чергову порцію «похвали». У дитсадку такі діти намагаються триматися поодинці.
Перестати вимагати від малюка більше, ніж може зробити. Хвалити дитину за будь-який успіх, навіть наймізерніший. Впевнений у собі малюк сам виявить ініціативу у колективі, і стане лідером у грі.
Якщо дитина в дитсадку стала білою вороною, то причин тому набагато більше - від банальної сором'язливості до РДА (ранній дитячий аутизм). Проте здебільшого малюки не хочуть йти на контакт з іншими дітьми, бо їм страшно, бо їх вирвали з комфортного середовища, бо вони зіткнулися зі змінами.
Головне ж – ваша жива участь у житті малюка, ваша допомога та підтримка, ваше кохання та впевненість, що всі труднощі ви разом зможете подолати. Так воно й буде!