Школа — велика дитяча країна,
В ній відкривається білий наш світ.
Тут пізнає себе кожна дитина,
І відправляється звідси в політ.
Знань надається тут першооснова,
Жити, дружити учились ми в ній.
Школу скінчили та линемо знову
В дзвінкоголосий і радісний рій.
В школі так щиро сміятися вміли,
Рішення легко приймалися в нас.
Впевнено всі ми до мрії летіли…
А повернутись не сила й не час…
***
Дзвенить, дзвенить шкільний дзвінок —
Нас закликає до навчання.
Ми поспішаєм на урок,
І знову йдемо в світ пізнання.
Тут наші любі вчителі
Нам формули життя виводять,
І научають дисциплін
Та безліч прикладів наводять.
Сидять за партами мої
Найкращі друзі в цілім світі,
Нас всіх єднають дні шкільні,
Снагою нових мрій сповиті.
Дзвенить, дзвенить шкільний дзвінок —
Перерву він оповіщає.
А після неї на урок
Учнівську всю сім'ю збирає.
І знову дзвоник кличе нас —
Спішімо, друзі, до навчання,
Бо промайне так швидко час
Й пора настане розставання.
(Л. Зоріна)
***
А завтра вранці підуть в школу діти,
Якщо вціліла школа й ще стоїть…
І прийде вчитель діточок учити,
І мала б наступити гарна мить…
Бо перше вересня — чудове свято,
Повернення до школи в старший клас!
А над дітьми чигає смерть крилата —
Воєнний в Україні нині час.
Але дітей добру потрібно вчити,
Знання давати треба дітям всім…
Виходить вчитель, щоб дітей зустріти
Й зробити рік навчальний їм легким.
І йде учитель! Він же Воїн Світла,
Несе знання і мудрість до дітей,
Щоб у дітей душа як мак розквітла,
Щоб світ не знав більш війн, страху, смертей.
Іде учитель, щоб дітей зустріти,
Їм передати добрість і любов.
Щоб діти стали в вільнім світі жити,
Без зла, наруги — вільно, без оков.
(Н. Красоткіна)
***
Школо наша, школо,
Приголуб нас, мила,
Пригорни усіх нас,
Як голуб під крила.
Ти нас всіх научиш,
Як у світі жити,
Як зло оминати,
Як добро чинити.
Бджілоньки — на квіти,
Дітоньки — до школи,
Там збирають мудрість,
Як мед в полі бджоли.
(М. Підгірянка)
***
В селі ліцей, чому? Питають люди…
Хватило б школи, нащо ті знання?
Якісь же школи в селах є повсюди,
Чогось навчать, щоб йшли не навмання..
А тут ліцей та ще й які вимоги!
Читати заставляють всіх книжки.
Націлюють іти до перемоги
І вибирати правильні стежки…
І хочуть усьому дітей навчити,
Щоб інтелект високий мали всі…
Та мріяли у світі гарно жити,
Щоб вийшли з них справдешні мудреці…
А може й справді дітям нашим треба
Летіти в мріях у ясні краї,
І підніматись в синяву до неба,
Й співати так, неначе солов’ї…
І нашу Україну відродити,
Її піднести аж до висоти.
І в цій красі чарівній мудро жити,
Й по світу в правді й добрості іти…
А може й справді дітям це потрібно,
Мораль і виховання, і тепло…
Щоб рідна мова зазвучала срібно,
І щоб життя красиве в них було…
Тому і всім, мабуть, піднятись треба
Над сірою буденністю життя.
Частіше мріяти і поглядати в небо,
І разом з дітьми йти у майбуття.
Своїх дітей частіше пригортати,
Виховувати, вчити доброті…
І мріяти, частіше розмовляти,
Й мінятися на краще у житті…
Придумали ліцей хороші люди,
Яким не байдуже, що буде у селі…
Яке майбутнє в діток наших буде,
І що чекає всіх на цій землі…
(Н. Красоткіна)
***
Наче вулик, наша школа.
Вся вона гуде, як рій.
І здається, що довкола
Розквітають квіти мрій.
Бігають, сміються діти,
Та — лиш дзвоник задзвенить —
Стане тихо, ніби в квіти
Поховались бджоли вмить.
(Д. Павличко)
***
Я іграшки сховала
І тихо їм сказала:
— У ящику тепленько,
Ви спить, мої маленькі,
А я книжки складу —
До школи вже іду.
(В. Кленц)
***
Вже скоро школа… Зовсім скоро школа —
Це надзвичайний, неповторний час!
Дитячий сміх помчить за виднокола,
Він об’єднає, здружить всіх нараз.
Й полинуть дні у пізнанні нового,
В навчанні й праці, в пошуках чудес,
У розумінні сущого, земного.
І це тривалий, радісний процес.
І це дитинство безтурботне й гарне,
Одне завдання — вчитися весь час.
Часу свого не витрачати марно,
А кожен рік іти із класу в клас
І здобувати мудрість і освіту,
Потрібні вміння й навички в житті.
Перелітати на нову орбіту
Й долати всі бар’єри на путі.
Дитинства й юності чарівні роки,
Казкові дні — це просто дивина!
В життя людина робить перші кроки,
Щоб доля стріла світла і ясна.
(Н. Красоткіна)
***
Заглядає у вікно
Вересень-рум’янець.
Я не сплю — дивлюсь давно
На новенький ранець.
Пахне ранець букварем
З гарними картинками.
Вранці ранець ми берем
І йдемо стежинками.
В мене квіти у руці,
А в матусі ранець.
Сипле сонце промінці
Вересень-рум’янець.
І ведуть, ведуть стежинки нас
В світлий, світлий перший клас.
(М. Чепурна)
***
Учися, першокласнику!
Відкрий науки світ.
Хай буде мрійним, радісним
В науку твій політ.
Сміливим будь відмінником,
Та честю дорожи.
Шануй батьків та вчителя
І з книгою дружи.
Будь добрим, праці відданим,
Та старших поважай.
Навчися мови рідної,
Люби свій рідний край!
(М. Сингаївський)
***
Дитинство в школі — дивовижна казка!
Тут вперше все: знання і почуття,
І труднощів всіляких ціла в’язка,
І перша дружба на усе життя.
Задачка мудра і незрозуміла,
Диктант, контрольна, успіхів пора…
Робота вперше зроблена, невміла.
І гарний танець, і весела гра.
Дитинство в школі — це велике диво!
Тут пізнаємо світ в усій красі,
Нам тут усім по-своєму щасливо…
Й зі школи в світ підемо по росі…
Були змагання в школі й перемоги,
Поразки теж не раз були й не два....
Ми в школі вибираємо дороги,
І відкриваємо у ній свої дива.
Бо школа для дітей така країна,
Де всі ми рівні і усі — на ти!
Де кожна розкривається дитина
І до вершин летить в нові світи.
Дитинство в школі — дивовижна казка!
Тут перший вчитель — Фея чарівна!
І перша ніжність трепетна, і ласка…
Тут світ нам розкривається сповна.
Дитинство в школі — вчителі і діти,
А за спиною — сильні два крила.
Тут вміють всі сміятися й радіти,
А мрія апогею досягла!
(Н. Красоткіна)
***
Що за диво-корабель
Нас везе навкруг земель?
Пливемо морями знань
Серед хвиль важких — питань.
За шкільні роки буремні
Знань набудем — будьте певні!
Обігнемо Землю з часом
З нашим дружним першим класом.
Нас робота не лякає.
Треба вчитись — кожен знає!
Тож чекаєм побажань
Під вітрилом в морі знань!
(С. Гордієнко)
***
Останній день канікул,
Мов свічка, догорів.
Готуйтеся до праці,
Маленькі школярі.
Ідіть завжди до школи
Веселі, не сумні,
Шукайте щастя, долі
В науці, у знанні.
Наука дасть вам силу
Дістатись до мети,
А Україні милій
В потребі помогти.
(Р. Роляник)
***
Ми — учні, ходимо до школи,
Дівчатка й хлопці в третій клас!
Не байдикуємо ніколи —
Бо нам добро творити час!
Вчимось природі помагати,
І хочемо все більше знать!
Так вдома вчать нас мама й тато,
В ліцеї — вчителі так вчать!
Ми годівнички майстрували,
Щоб затишно було пташкам,
Щоб зиму перезимували,
А навесні — співали нам!
Пташкам насіннячко носили
Дівчатка й хлопчики весь час!
Ми всі старалися щосили,
Хвалили люди нас не раз!
До годівничок прилітали
Синички гарні й горобці...
І нам вони не раз співали:
«О! Школярі! Ви молодці!»
Тепер хатки майструєм дивні,
Для тих пташок, що прилетять.
Дублянки різні і шпаківні,
Щоб в них виводили пташат...
Вчимось ми всі добро творити,
Ми ж для добра прийшли у світ!
Ліцей навчає в праці жити
Усіх дітей з маленьких літ!
(Н. Красоткіна)
***
Вересень. Стежка до школи.
Дзвонить веселий дзвінок.
І через луг, через поле
Сонце спішить на урок.
Промінь лягає на трави,
Лукам навіє тепла.
Осінь стрічки золотаві
В коси дерев заплела.
Пахне прив'яленим цвітом –
З гаю, з городу, з двора.
Ми попрощалися з літом,
Ось і до школи пора.
Сміх навкруги розсипає
Дружна учнівська сім'я.
Нас біля школи стрічає
Вчителька рідна моя.
Наче весела родина,
Знову заходимо в клас.
Знаєм, що це Батьківщина
Школу відкрила для нас.
(М. Сингаївський)
***
Перший, перший, перший раз
Йде Яринка в перший клас.
Перший раз за парту сіла,
Пише палички несміло.
Ох, невмілі ручки,
Неслухняна ручка.
Дівчина маленька,
Палички кривенькі.
В класі тиша, тиша, тиша...
Вже Яринка пише, пише...
Дівчинка маленька,
Літери рівненькі
І слова чудові.
Ось вам слово в слово:
МАМА, УКРАЇНА —
НАША БАТЬКІВЩИНА.
(Л. Савчук)
***
Нам завжди було цікаво,
Ми стали, мов одна сім'я.
Життя проходило яскраво
В країні - школа на ім'я!
Це наша — початкова школа,
Усе тут радістю бриніти.
Шум, радість, щастя, гра довкола
Нам тут цікаво жити!
***
Дитинство в школі — це чарівні роки!
Тут радість і щоденні відкриття,
Веселі витівки й цікаві всі уроки,
А от попереду іще усе життя!
У школі вчителі і друзі щирі,
Веселий гамір, дивовижні дні,
І ти летиш, летиш у цьому вирі,
Й летять у білий світ нові пісні.
Й твоє дитинство сповнене надії,
Де кожен крок новий — це висота.
Лиш тут народжуються перші мрії,
Й любов тут перша, щирість, доброта.
(Н. Красоткіна)
***
Ах, шкільні мої роки!
Я буду пам’ятати вас завжди!
Як в перший раз я в клас прийшов
І як друзів я тут знайшов.
Вчитель перший, що вчила читати,
Була мені як рідна мати.
Як швидко роки пролетіли,
Ми всі трохи подорослішали.
Ми будемо школу з сумом згадувати,
Про зміни та канікули мріяти.
І вас, рідні вчителі, не забудемо
І довго зберігати в пам’яті ваш образ будемо!
***
Вже вересень підходить до порогу
Й запрошує до школи діток всіх,
Щоб повести їх у ясну дорогу,
І щоб дзвенів у школі їхній сміх.
Щоб повести їх мудрими шляхами
У світ науки, правди і добра.
Захоплювати різними дивами.
А школа — це навчання, пісня, гра.
Це дивовижна й чарівна країна,
Де пізнається дружба на віки.
Де вчиться мислити і вчитися дитина.
Це неповторні й радісні роки.
Тому сердечно, від душі вітаю
Учителів, усіх батьків, дітей…
Здоров’я зичу, миру в нашім краю
Й багато творчості, і чарівних ідей.
Хай в ваших душах сонце не вгасає,
Дороги будуть світлі і легкі.
Нехай щодня вас посмішка вітає,
А дні всі будуть радісні й дзвінкі!
(Н. Красоткіна)