На тлі зростання інтересу до зарубіжних освітніх систем ми висвітлимо найголовніші принципи східної системи виховання дітей. У загальнодоступних джерелах інформації часто пишуть про три етапи східної системи: етап вседозволеності ("до 5 років дитині можна все"), етап рабства та етап рівності. Цей зріз досить скупий і не цілком достовірний. Східна система виховання – ціла філософія.
Пріоритет емоцій
Найголовніший принцип цієї системи – емоційна складова. Дитина оточена любов'ю, теплом та ласкою. Постійно є тактильний контакт. У східній системі немає помилок про «ручну дитину» - малюка беруть на руки будь-коли, не обмежуючи контакт із батьками. Другим нюансом є думка, що дитина все розуміє та все відчуває. У західній системі виховання є хибна думка, що до певного віку дитина ще не здатна розуміти що-небудь. Для Сходу це не так. Маля, безумовно, ще не може проявити реакції, як дорослий, але приймати інформацію та аналізувати він здатний вже задовго до народження.
Особистий досвід
Другий принцип – особистий досвід. У східній системі виховання наголошується на отримання особистого досвіду. Немає нав'язування та авторитарної системи взаємин батьки-дитина. Батьки дають малюкові максимум свободи, убезпечуючи лише від об'єктивних небезпек. Згодом такі дітки мислять креативніше, здатні на пошук оригінальних рішень. Єдине, що дається дитині – це сімейні традиції, любов до старшого покоління.
Три етапи виховання
У східній системі справді є поняття трьох етапів. Перший етап – здобуття особистого досвіду. Якщо малюк починає робити щось небезпечне чи небажане, дорослі переключають його увагу на іншу дію. У західній системі є чітке розуміння заборони. У східній вважається, що заборона може зупинити пізнавальний інтерес дитини. Тому у східній системі виховання до пройденої ситуації обов'язково повернуться, розкажуть про небезпеку, пояснять, що і чому краще робити. Але не заборонять. Цей принцип справедливий для будь-якого віку. Повірте, що це працює. І дитина, вихована в такому середовищі, набагато краще згодом виконує правила та вимоги, адже розуміє їхню першопричину.
Другий етап – постановка завдань. Приблизно з 3-5 років пізнавальний інтерес дитини переходить на стадію дій. І ось тут східні батьки починають давати малюкові завдання. Дитині стає цікаво вже не питати, а діяти. І якщо цю енергію не спрямувати у потрібне русло, то дитина починає «шкодити». Думаю, ми неодноразово бачили некерованих дітей такого віку. Як найчастіше поводяться їхні батьки? Дають команди: "стій", "не можна", "перестань" і т.п. Дитина зупиняється одного разу, але прагнення діяти змушує дитину здійснювати все нові і нові пустощі. Тим часом, на Сході не прийнято підвищувати голос. Такому допитливому карапузу дають нові і складніші завдання, отже дитина повною мірою задовольняє свій інтерес.
Третій етап – дружба та рівноправність. Відповідно до східної філософії, після 12-16 років дитина стає повністю рівним з дорослими з погляду зрілості розуму. Вона здатна сама приймати відповідальні рішення та відповідати за них. Тим не менш, дуже яскрава відмінність від західної системи - на сході дитину, як і раніше, плекають, як і малюка. Родинні зв'язки в сім'ї на першому місці, дитину ніхто не квапить із вибором професії або першою роботою. Вона може залишатися біля батьків стільки, скільки забажає.
Якщо ви ухвалите рішення виховувати своє чадо в таких традиціях – втілення цього рішення принесе вам величезну радість, так й покладе величезну відповідальність. Ви, напевно, зіткнетеся з труднощами витримки: адже в будь-якій системі виховання важливо послідовно йти до кінця. Вибравши східну систему виховання, не можна зупинитися на півдорозі і, припустимо, у 3-4 роки перейти до "традиційних" заборон без пояснень. Така непослідовність може зашкодити психіці. Також варто дуже зрозуміло і не раз сформулювати свою позицію старшому поколінню. Повірте, якщо пояснити принципи виховання, не вживаючи слів «можна все» та «не лаяти», то будь-які бабусі та дідусі із задоволенням будуть діяти за запропонованою схемою.