Через повномасштабні воєнні дії в Україні близько 4 млн людей, з них два мільйони – діти, вимушено переїхали за кордон, покинувши свої домівки, звичні справи, роботу, навчання. А це близько 10% населення країни. І ця цифра постійно збільшується.
Найбільш популярними напрямками серед українців залишаються Польща, Румунія, Молдова, Угорщина та Словаччина.
Ніхто не може точно сказати, коли саме ми переможемо. Тож людям, ймовірно, доведеться тимчасово адаптуватися у нових країнах.
Скільки може тривати період адаптації до нової країни, садка та школи?
Необхідно від 6 місяців до року для адаптації до нової країни. Та до 2 місяців — до садка та школи. Памʼятайте, діти адаптуються швидше, ніж дорослі.
Як організувати побут, щоби мінімізувати стрес
Побут та щоденний розклад дитини має бути організований так, аби бути максимально схожим на той, який вона мала вдома, кажуть експерти. Тобто мають бути й заняття, і гра, і прогулянки (причому вони надзвичайно важливі саме в цей період).
Зрозуміло, що й батькам на новому місці завжди непросто, вони мають купу справ та проблем. Проте їм варто пам’ятати про базові потреби своїх дітей.
Насамперед це повноцінні сон та харчування, фізичні вправи, свіже повітря й навчання. Рекомендуємо скласти такий розпорядок дня, який би передбачав усі ці моменти. Записати його на аркуші, аби не тримати в голові, та розмітити десь на видному місці. Тоді й дитина матиме розуміння, за яким принципом відбуватиметься її нове життя, і це суттєво знизить вплив на неї стресового чинника.
Рутинні ритуали мають містити в собі тілесні практики. Обтиратися рушником більш активно, ніж зазвичай, піклуватися про домашніх улюбленців, гладити їх, складати речі та іграшки, бігати босоніж чи купатися у водоймах, якщо погода в місці вашого перебування дозволяє, обійматися з рідними тощо.
Варто приділити особливу увагу харчуванню, бо саме воно може сприяти швидшій інтеграції дитини в нову обстановку. Варто, з одного боку, намагатися лишатися в межах звичної харчової традиції, тобто намагатися готувати для дитини страви, до яких вона звикла вдома. Але з іншого – поступово вводити в її раціон нові продукти.
Це введення має бути свідомим для дитини. Наприклад, якщо вона ніколи не пробувала манго, то нехай потримає його в руках, понюхає, обережно постискає, спробує. Цей процес вмикатиме поступово її інтеграційні та когнітивні здібності, що значно пришвидшить адаптаційний період.
Також варто дотримуватися домашніх побутових ритуалів або, якщо вони недоступні, починати створювати нові – посидіти ввечері з горнятком чаю, обіймаючись, вкласти спати улюблену іграшку, приготувати одяг на ранок тощо.
Як спілкуватися з дитиною, аби знизити її тревожність
Діти через свій вік дуже адаптивні, їм доволі легко пристосуватися до нових умов. Але, з іншого боку, вони дуже добре “зчитують” емоційний стан своїх близьких, тому найперше завдання дорослих – заспокоїтися самим чи принаймні транслювати дітям упевненість.
Обов’язково треба проговорити з дітьми, що відбувається, де вони перебувають та дати їм “горизонт майбутнього”.
Діти сприймають зовнішній світ через історії, і коли близький дорослий не розповість дитині цю історію, вона зробить це сама для себе. Така дитяча уявна історія може виявитися набагато страшнішою за реальну. Саме тому пояснювати все, що відбувається, надзвичайно важливо, якщо ми хочемо знизити рівень стресу в дитини.
Так само є думка, що людині, яка пережила травматичний досвід, не можна говорити про те, що все буде добре, адже насправді ніхто не зможе їй цього гарантувати. Проте це не стосується дитини, адже її вік потребує впевненості в завтрашньому дні. Тому батькам варто заспокоїти дитину й помріяти разом із нею про те, яким буде їхнє життя після нинішніх подій.
Варто наголосити, що дитина не винна в тому, що обставини змінилися. Проговорити, що бувають позитивні (з’явилися неочікувані вихідні й родина поїхала на море), нейтральні (магазин був закритим і ми поїхали в інший) та негативні обставини, які впливають на зміну планів та життя. Обов’язково також треба дати опору у вигляді дорослого – не ти опинився в нових обставинах, а ми з тобою разом. Зміна обстановки для дитини найчастіше – це пригода, у якій можна віднайти позитивні моменти та переживати їх разом.
І, нарешті, варто обговорити з дитиною правила поведінки на новому місці.
Нині часто трапляється, що доводиться ділити житло з іншими людьми, чий спосіб життя може відрізнятися від вашого. Тому варто проговорити це з дитиною заздалегідь – можливо, тут не можна надто голосно говорити, тупотіти, треба додатково прибирати за собою чи організація певних гігієнічних процедур відбуватиметься по-іншому, аніж удома.
Рекомендую також не лише проговорити, але й потренувати такі собі “правила кризової поведінки”: поки ми живемо тут, ти спочатку швидко робиш те, що я тобі кажу (не йди, зупинись, замовкни, підійди тощо), а вже потім я тобі пояснюю, чому саме так треба було зробити.
Якщо дитина закривається й відмовляється спілкуватися, у жодному разі не треба її силувати до цього. Мовчання дитини може бути результатом шокового стану: є чимало історій, коли саме пригнічення мовленнєвої діяльності в дітей ставало першою реакцією на травматичні події.
Тому варто створити навколо дитини доброзичливу атмосферу, за можливості відновити приємні домашні ритуали – спільні прийоми їжі, чаювання, масажі або переднічні читання книжок, перегляд фільмів. Не треба примушувати дитину до розмови, але обов’язково демонструвати свою відкритість і готовність до діалогу тоді, коли вона сама цього схоче.
Травма війни – серйозний глибокий процес, який матиме вплив не лише на нас і наших дітей, а ще на кілька поколінь за нами. І тому в жодному разі не можна намагатися лікувати наслідки самостійно, потрібна допомога фахівців. Нині працюють чимало волонтерів та фахівців цього профілю, тому варто просити про допомогу. З іншого боку, найперше, що потрібно дитині, яка закрилася в собі, – відчуття безпеки. Її треба більше обіймати, приділяти увагу й дати трошки часу на те, щоби вона прийшла до тями.
Що робити, якщо дитина оаинилася окремо від рідних
Насамперед важливо дати розуміння, хто з дорослих на цей період буде виконувати роль опікуна, до кого можна звертатися з проханнями, по допомогу, кому звітувати чи в кого просити дозволу. Це важливо для дитини будь-якого віку, яка опинилася без рідних людей поруч.
Дуже корисно організувати зв’язок дитини з рідними, коли є така можливість. Аудіо, а ще краще відеодзвінки, причому чим регулярнішими вони будуть, тим легше дитина адаптуватиметься до нового місця перебування. Варто запропонувати їй до таких “зустрічей” із рідними підготувати так звану “скриньку подій” – спогадів про те, що відбувалося з нею від моменту попередньої зустрічі, що він чи вона робили, чого вдалося навчитися чи досягти. Це допоможе не зациклюватися в розмові на сумуванні та негативних емоціях від розлуки, а спрямувати мислення дитини на конструктив.
Адаптація до нової школи за кордоном
Віддавати дитину в дитячий сад в іншій країні, де порозумітися іншою мовою буде неможливо – великий стрес. Постарайтеся вивчити базові слова, Використовуйте елементи гри. Важливо, щоб нова мова не була абсолютно незнайомою, і дитина могла повідомити про свої базові потреби.
Школярам також буде складно і їм теж потрібен час, щоб адаптуватися і вивчити мову. Але діти молодшого віку дуже швидко долають мовний бар'єр. Вам важливо попередити та підготувати дитину до того, що перший час вона нічого не буде розуміти.
Вам допоможе в цьому гумор - ви теж нічого не розумієте і будете вчити мову разом.
Мультфільми - перегляд допоможе швидше вивчити базові слова.
Підліткам буде складніше, оскільки у них в програмі більше словниковий запас і термінологія. Їм знадобиться більше розуміння і додаткові мовні заняття.
Говоріть з дітьми відверто, пояснюйте, що це нормально і тимчасово. Все скоро налагодиться й у багатьох діток зараз схожі проблеми.
Якщо дитина сильно замикається в собі після переїзду - запропонуйте допомогу психолога. Також важлива підтримка з боку батьків - говоріть, як вона важлива для вас, не засуджуйте і не тисніть, більше жартуєте.
І, наостанок - не зловживайте гаджетами. Для того, щоб відволіктися, діти часто шукають схованку в комп’ютерних іграх та гаджетах. Варто слідкувати за інтернет-гігієною та обмежувати час в мережі до того, який був при звичному житті.
Але водночас, сподіваємося, що на нашій землі буде мир, і українські діти повернуться до України й будуть навчатися в українських школах, садочках, коледжах, університетах …