Розповідаємо про нейровправи для дітей та їхню важливість для успішного навчання.
Що таке нейрозавдання та нейровправи?
Завдання, які спрямовані на розвиток мозку, міжпівкульної взаємодії, а ще – різних властивостей уваги, просторової уяви, пам’яті та інших функцій мозкової діяльності, називаються нейрозавданнями.
Нейрозавдання та нейровправи допоможуть підготувати мозок до складної когнітивно-пізнавальної діяльності, якою є шкільне навчання, й збалансувати роботу всіх структур мозку. Тоді навчальні навички матимуть міцне підґрунтя з активних нейронних зав’язків, і вчитися дитині буде легше та спокійніше.
Слід зауважити, що префікс «нейро-» є досить умовним в назві таких завдань й охоплює великий спектр вправ, завдань та тренувань, які, зазвичай, використовують у своїй роботі нейропсихологи та нейропедагоги (спеціалісти, які знаються на мозку).
Найважливіше розуміння, яке дають нейропсихологія та нейродослідження, полягає в тому, що когнітивні навички дітей, як-от вміння читати, писати, рахувати тощо, потребують розвитку вищих психічних функцій, які, своєю чергою, суттєво залежать від рівня зрілості тих чи інших структур головного мозку. Нейрокорекція намагається компенсувати дефіцитарні моменти в розвитку мозку дитини (а вони є, оскільки дитячий мозок в процесі дозрівання) і саме через те стає вагомою засадою для навчання.
Виходячи із цього, стає очевидним, що нейронавчання може стати саме тією чарівною паличкою, яка допоможе здолати навчальні труднощі, неуважність, проблеми мовлення, високу втомлюваність і навіть порушення психоемоційного стану дитини.
Висновок такий: знання про важливість нейровправ, як і про вікові особливості розвитку мозку потрібні не лише нейрофахівцям, які працюють із наслідками нейророзладів та дефіцитів, але й педагогам та батькам. Ці знання допоможуть індивідуально підкоригувати навчання, ураховуючи фізіологічні потреби конкретної дитини.
Натепер нейрозавдання та нейропсихологічну корекцію долучають до своїх занять логопеди, дефектологи, корекційні педагоги та педагоги, які працюють із дітьми з особливими освітніми потребами. І результат від таких занять має гарний результат.
Нейровправи для підготовки до школи
На основі нейродосліджень, стає очевидним, що якісна підготовка до школи повинна обов’язково включати нейровправи, нейроігри, гімнастику для мозку, спрямовані на розвиток вищих психічних функцій (сприйняття, пам’яті, уваги, мислення, мовлення, уяви), різних регуляторних функцій мозку, здатності перемикатися, зосереджуватися, аналізувати та синтезувати тощо. Тоді дитина значно легше осягне навички письма, читання, математичні компетентності.
Що батьки можуть робити самостійно?
1. Дбати, щоб у графіку дошкільняти було багато рухової активності, яка включає вправи на баланс, складнокоординовані дії, вправи на розвиток перехресної лінії тіла (наприклад, скакання на скакалці, подорожі на велосипеді, ігри з м’ячем). Також сюди можна віднести моторні програми, коли треба запам’ятати і відтворити певну послідовність рухів. Для найменших підійдуть музично-ритмічні вправи: дитина має повторювати рухи під музику, для старших – заняття танцями.
2. Розвивати зорово-моторну координацію, дрібну моторику. Для цього щонайменше варто залучати дитину змалечку до хатньої роботи. Підмітання, навички самообслуговування – це найкраща нейрокорекція для малят, а також різна ручна праця – вирізання, приклеювання, робота з аплікаціями, саморобки, конструктори, мозаїки тощо.
У програму підготовки до школи варто включати специфічні нейровправи для дошкільнят, які сприятимуть появі нових нейронних зав’язків, міжпівкульній взаємодії і, як наслідок, будуть корисними для оптимізації центральної нервової системи загалом.
Важливо, щоб завдання були яскравими і нагадували дитині гру. Наприклад, пальчикова нейрогімнастика. Дитині треба відтворювати різні рухи двома руками одночасно. А щоб виконувати було цікавіше, скажіть, що треба пройти пальчиками по слідах і здогадатися, хто їх залишив.
Важливо, що такі завдання можна і навіть треба поступово ускладнювати. Наприклад, спершу дитина вчиться робити однакові рухи двома руками, тоді – різні рухи. Далі додайте до цього завдання мовленнєве, яке змусить дитину думати – проговорювати скоромовку, таблицю множення чи називати слова певної категорії. Таке силове тренування для мозку змусить його працювати на повну потужність.
Памятайте, що незвичні завдання завжди краще заохочують дитину до активнішої роботи. Перш ніж як давати дитині аркуші для дворучного письма чи малювання, запропонуйте малятам пограти з нейродоріжками: пострибати разом із жабками, поїздити двома машинками одночасно, відчути себе дослідником планет.
Завжди тішать малечу завдання із фарбами та ватними паличками. Наприклад, коли дитині треба ставити точки двома руками одночасно для того, щоб розмалювати дуже довгу гусеничку.
Важливими для дошкільників є нейровправи, де треба показувати обома руками одночасно предмети, дотримуючись при цьому певної послідовності. Такі завдання вчать мозок перемикатися та зосереджуватися і будуть корисними для саморегуляції, зняття імпульсивності.
Нейровправи для дітей молодшого шкільного віку
Для найменших учнів і учениць нейровправи та нейроігри є також надзвичайно важливими, адже допомагають уреглювати міжпівкульну взаємодію, полегшити навчання та часто покликані відкоригувати дефіцити в розвитку тих чи інших функцій мозку. Наприклад, коли виявляється, що в дитини висока втомлюваність від навчання, їй важко зосередитися, вона припускається механічних помилок при письмі чи має труднощі при читанні.
Ось декілька шаблонів із нейровправами, які будуть цікавими дітям, даючи їм багато користі:
- Нейрогра «Хто що їсть?» – для дошкільнят і дітей молодшого шкільного віку. В описі до завдання можна прочитати різні варіанти роботи із цим шаблоном.
- Комплект із яскравими нейрокартками, що містить різнопланові завдання. Тут є цікаві нейропрописи, незвичні завдання на розвиток уваги, завдання для розвитку пальчикового праксису (цілеспрямованого відтворення певних рухів руками), завдання для поліпшення регуляції та самоконтролю тощо.
- «Нейроосінь» – ще яскравий комплект із нейровправами для дітей. Усі завдання оформлені в осінній тематиці.
- Картки з шаблонами для одночасного малювання двома руками.
- Шаблон для незвичного малювання наосліп допоможе знизити тривожність та імпульсивність.
- Завдання на розвиток просторової уяви. Наприклад, пропонуйте незвичні графічні завдання по клітинках.
Для розширення периферичного зору й уважності важливою є робота із різними варіаціями таблиць Шульте.
Отож, підсумуймо.
По-перше, здатність дитини швидко схоплювати інформацію, якісно її обробляти, запам’ятовувати прямо залежить від того, наскільки розвиненими та дозрілими є різні частини мозку й кількість активних нейронних зв’язків між ними.
По-друге, від розвитку певних структур головного мозку залежать не лише здатність обробляти інформацію, а й здатність до самоорганізації, перемикання, уміння планувати та відтворювати задану послідовність, а також рівень імпульсивності та стресостійкість.
Погодьмося, усе це є вкрай важливим для успішного навчання в школі. Навіть таке, здавалося б, просте завдання, як списування тексту, потребує гарної пам’яті, уваги, саморегуляції, уміння дотримуватися програми, перемикати увагу. Тобто, першокласник списує речення, а його мозок у цей час працює щонайпотужніше.
Нейровправи та нейрозавдання покликані допомогти оптимізувати роботу центральної нервової системи дитини, щоб її навчальні навички могли формуватися на міцній базі.
І вони вкрай потрібні саме сучасним дітям, які, на жаль, стали заручниками прогресу.
Чому для сучасних дітей важливо займатися нейровправами?
Зверніть увагу, що сучасні дошкільнята значно гірше дають собі раду із, здавалося б, звичними речами: зав’язати шнурівки (дитяче взуття зручне, на липучках і блискавках), застібнути ґудзики (така сорочка – це рідкісний святковий одяг). Старші діти не вміють помити посуд і не мають уявлення, як підмітати віником, випрати власну білизну. Годі й говорити про те, щоб зашити дірку на шкарпетці. Діти не проводять достатньо часу на вулиці, граючи у дворові ігри, у які діти колись грали годинами. Дворові ігри, по суті, є нейрокорекційними, допомагають зміцнювати нові функції психіки й компенсувати її дефіцити. Граючи у «Класики» «Десяточки» тощо, дитина розвивала ті зони мозку, які надалі допомагали їй легше навчатися, зокрема писати.
У сучасних дітей немає потреби чи часу робити все це, оскільки світ навколо змінився. Але попри це закони розвитку мозку залишилися тими самими. І нам тепер треба докладати додаткових зусиль, щоб досягнення прогресу не означало регрес у дитячому розвитку.
Це, до речі, добре розуміють у передових школах світу, де приділяється особлива увага і міжпівкульній взаємодії, і складнокоординованим діям, як-от ручна праця: діти шиють, готують, стругають, клеять, займаються городництвом і проводять багато часу на вулиці посеред навчального дня.
Пам’ятаймо, що мозок розвивається, коли він працює. Це складна пластична (здатна змінювати свою якість) структура. Дитинство – це період найактивнішого розвитку мозку. Тому варто ефективно використати цей час.