Усі ми батьки в яких є маленькі діти дошкільного віку, стикаємось із періодом у житті, коли дитині потрібно іти до дитячого садочку, і звичайно, ця адаптація проходить у всих по різному. У когось дитина звикає за три дні, а хтось довгий час проходить адаптацію, що супроводжується тяжкими емоційними переживаннями. Звичайно, можна лишити дитину вдома і не переживати через різні проблеми, що виникають на шляху у ході відвідин дошкільних закладів, але відвідування садочку малюком відіграє важливу соціальну роль у його розвитку. Це допоможе йому здобути навички, на які він зможе покладатися протягом усього його життя.
Після того, як малюк досяг однорічного віку, починайте м'яко тренувати його адаптаційний механізм, ставлячи в умови, де йому доведеться коригувати свою поведінку: відвідуйте дитячі парки та майданчики, привчайте до гри в пісочницях, ходіть із малюком на дні народження друзів, свята та спостерігайте, за його поведінкою.
Розказуйте дитині, про садок, чому туди ходять діти, навіщо вам це потрібно, щоб малюк пішов в дитячий садок.
Заздалегідь встановіть наближений розпорядок дня до режиму роботи дитячого садка з метою зменшення стресу у дитини.
Для легшої адаптації дитини у садочку, віддавайте краще у теплу пору року, оскільки діти більшість часу проводять на свіжому повітрі, граються у пісочниці та в інші ігри, що все це дуже нагадує звичні умови її повсякденного життя.
Асоціюйте похід в садок перш за все з вихователем, а вже потім – з дітьми. Дитині потрібен дорослий, який буде піклуватися про неї, коли батьків немає поруч.
Категорично заборонено висловлювати свій страх з приводу дитячого садка при дитині. Говоріть про садок виключно в хвалебних інтонаціях, але відверто прикрашати, теж не варто.
Як можна частіше приділяйте більше уваги, тепла, ласки, більше обіймайте, переконуйте малюка в своїй безмежній любові до нього, самому кращому і єдиному.
Не варто сильно переживати, якщо дитина вранці усіма методами переконує вас не вести її до садка. У період адаптації вона відчуває природні страхи, наприклад: мама не забере, скривдять сторонні дорослі і діти з групи.
Ранкові істерики повинні припинитися у той момент, коли малюк почне брати участь у дитячих іграх, заведе друзів і зрозуміє, чого від нього хочуть вихователі.
Постарайтеся два-три тижні забирати малюка з садочку не пізніше обіду.
У домашніх умовах не чіпляйтеся до нього по дрібницях, пам'ятайте, що зараз не найкращий час для нотацій. Допоможіть малюкові пережити цю важливу і необхідну подію без сумних наслідків.
Навіть найкращі няні не зможуть замінити дитині живе спілкування в дитячому колективі. Благополучна, швидка адаптація говорить про те, що і в дорослому житті ваш малюк зможе швидко пристосовуватися до обставин, що змінюються і не впадати в депресію, якщо щось йде не за планом.