Довгоочікувана перша лінійка, квіти, білі банти та гарна форма - як довго ви чекали цього дня всією родиною! Але пройшли два-три тижні навчання, і раніше активний малюк відмовляється йти до школи! Батьки дивуються, дитина плаче, що ж сталося? Чому раптом першокласник не хоче вчитися? Основні причини такої поведінки новоспечених школярів та шляхи їх подолання ми розглянемо у цій статті.
Причини, з яких першокласник не хоче ходити до школи
Якщо розумовий та фізичний розвиток дитини в нормі, тоді причини відмови йти до школи криються в іншому. Перерахуємо основні з них:
- Складна адаптація
Дитина не усвідомлює себе учнем, не знає, як поводитись у новій соціальній ролі. Першокласник без попиту може встати і вийти з класу, почати грати чи співати, розмовляти з учителем, як із рівним. Також не виконує елементарних вимог педагога, вередує та плаче. Вдома ниє, відмовляється займатися та виконувати домашнє завдання. Роль школяра не сформовано.
- Слабкі пізнавальні процеси
Слабко розвинені пам'ять та увага, без яких вчитися стає в рази складніше. Начебто першокласник докладає масу зусиль, а результат все одно залишається низьким: дитина не може вивчити правило, запам'ятати короткий віршик, правильно вирішити завдання, використавши кілька змінних, та ін. Не дивно, що малюк не хоче відвідувати заняття, на яких йому фізично складно виконувати завдання.
- Концентрація уваги
Дитина не вміє концентрувати свою увагу на завданнях, не розвинена вольова поведінка. Так, першокласник кидає розпочаті справи чи робить їх як вийде, часто бере кілька завдань, але не виконує їх, неспроможний всидіти на одному місці. У таких дітей швидко змінюються захоплення, запам'ятовують діти лише те, що цікаво. Мучиться не лише школяр, а й його батьки, які змушені робити все разом із дитиною чи без неї. На вимоги та критику учень реагує загострено, плаче, засмучується чи стає запальним та агресивним.
- Проблеми у взаєминах
Одна з частих причин небажання чи відмови йти до школи – це напружені стосунки з однокласниками чи учителем. Батькам варто бути пильнішими і прислухатися до слів малюка, щоб бути готовими допомогти вирішити всі конфлікти.
- Застосовність знань
Учень розуміє різницю між реальним життям і тим, що пропонує навчальний заклад. Ця причина найчастіше виявляється у підлітків, але може зустрічатися і в першокласників, особливо тих, хто з раннього дитинства активно займається спортом, танцями, музикою та вже досяг вагомих результатів. Такі діти можуть не бачити цінності в школі та пропонованих нею знаннях, а час, проведений у її стінах, вважати втраченим.
Чим можуть допомогти батьки та вчителі
Ви зіткнулися з тим, що першокласник не хоче робити уроки та взагалі відвідувати школу. Потім з'ясували, у чому річ. Що ж робити потім?
Насамперед потрібно усунути причину такої поведінки дитини, і, якщо ситуація незабаром не змінилася, дотримуйтесь наших рекомендацій:
- Навчіть малюка дотримуватися порядку дня
Але іноді дозволяйте трохи від нього відступати, коли бачите, що дитина втомлена і потребує відпочинку. Після школи дайте першокласнику 1-2 години вільного часу. Нехай він відпочине чи пограє, сходить на прогулянку. Але не переносіть домашню роботу на пізній вечір, коли концентрація уваги знижується. Найоптимальніший час для виконання уроків – 15-17 годин.
- Купуйте яскраве шкільне приладдя
Пенали, ручки, зошити, гумки, олівці – ці навчальні атрибути діти сприймають як нові іграшки. Виберіть разом веселі та незвичайні канцтовари, які додатково підтримуватимуть інтерес до занять.
- Якщо малюк не справляється з домашнім завданням, допоможіть порадою чи підказками, але не робіть його самі
Послідовно підведіть першокласника до правильної відповіді, але дати її повинен сам учень. Не забудьте похвалити малюка: «Який складний приклад! Але ти впорався! Я лише трохи допомогла тобі». Таке позитивне підкріплення дозволить закріпити у школяра установку "Я все можу сам".
- Найчастіше хвалите дитину за будь-яке маленьке досягнення і не загострюйте її увагу на невдачах
Не всім дітям однаково добре дається багато предметів. Якщо школяр швидко читає, але важко вирішує завдання, кажіть йому, наскільки він хороший у читанні, а, приклавши ще трохи сил, зможе так само добре справлятися з прикладами. В силах батьків виховати в малюку волю до перемоги та бажання подолати всі перешкоди.
- Наголошуйте на важливості знань, шукайте плюси у всьому, що пов'язано зі школою, і говоріть про них учневі
"Як чудово, що у вас є басейн!", "У вас такий великий спортивний зал", "Як красиво оформлені стіни у вашому кабінеті!". Запам'ятовуйте, що подобається дитині в школі, і частіше говоріть про це.
- Поділіться цікавими історіями зі свого шкільного дитинства
Покажіть дитині фотографії, згадайте, яка у вас була форма та підручники, як ви вчилися писати літери та вирішувати завдання, грали на перервах.
- Допоможіть школяреві покращити концентрацію уваги та стати більш посидючим
Якщо ви бачите, що першокласник не справляється з навантаженням, його пам'ять і увага недостатньо розвинені, а сам малюк психологічно не дозрів до школи, рекомендуємо почекати ще один рік і продовжити відвідувати підготовчу групу дитячого садка.
Найкраще діяти комплексно разом із учителем, тому у розмові з викладачем попросіть його дотримуватися нескладних рекомендацій: частіше хвалити, не акцентувати увагу на невдачах, повторювати завдання, якщо дитина не розуміє.
Помилки батьків першокласників
Ми перерахували основні причини відмови йти до школи та розглянули можливості їх усунення. А які помилки можуть робити батьки на цьому непростому шляху?
- Сильно навантажувати дитину
Перший клас дуже важливий для учня, адже він адаптується до школи та її процесів, колективу та нових обов'язків, все навколо незвичне і вимагає його уваги. І якщо малюк постійно проводить у стінах школи понад 4 години, швидко настає втома.
- Робити домашні завдання за школяра
Це дуже часта помилка батьків. Так, звичайно, якщо завдання складне, ви можете допомогти, але не виконуйте його за учня! Сидіти поруч та контролювати процес теж не рекомендуємо. Так у майбутньому у малюка може виникнути страх перед самостійними роботами, адже дорослого поряд немає і ніхто не підказуватиме. Встановіть час для домашньої роботи і періодично запитуйте, як просувається процес.
- Критикувати дитину
Якщо син чи дочка зробили щось невірно, не поспішайте їх вичитувати! Уточніть спокійним тоном: Ти впевнений, що виконав правильно? Не будьте жорстокі та агресивні, змушуючи перечитати по сто разів умову завдання чи переписувати вправу, щоб було ідеально. Так ви просто відіб'єте у дитини бажання вчитися. Якщо першокласник непосидючий і швидко втомлюється, спробуйте не використовувати чернетки. Витрата часу на переписування дратує багатьох учнів, а помилку можна обережно виправити. Ви завжди можете повернутися до них пізніше, коли школяр звикне та зможе довше зберігати увагу.
- Забувати про похвалу
Будь-якому першокласнику будуть дорогі слова батьків: "Ти розумниця!", "Я бачу, як ти стараєшся", "У тебе все виходить!".
- Не давати школяреві взяти на себе відповідальність
Наприклад, не варто щодня перевіряти електронний щоденник та завдання додому. Це обов'язок учня, дайте можливість проявити самостійність. Ви можете робити це періодично, щоб школяр знав, що ви знаєте його прогрес, але не робіть це своїм завданням.
- Занадто багато уваги приділяти оцінкам
Ви радієте чи засмучуєтеся через них більше за дитину? Чи, може, критикуєте малюка за погані результати, караєте за трійки і дивуєтесь, чому у нього немає мотивації до навчання? Завдання батьків – підтримати, а не бути обвинувачем.
- Критикувати вчителя при дитині
У школі головним дорослим для малюка стає педагог. Критикуючи його, ви цим підриваєте авторитет вчителя у власних очах дитини. Якщо ви маєте якісь претензії до педагога, обговорюйте їх тільки в особистій бесіді.
- Дозволяти відпочивати школяру після занять із гаджетом
Відпочинок та телефон (планшет) – це не слова-синоніми! Сидячи на дивані і дивлячись на екран гаджета, дитина не відпочиває. Після школи першокласнику потрібен час на розслаблення. Він може погуляти, просто полежати, пограти, малювати, читати, але без використання техніки.
- Порівнювати дитину з однокласниками
Будь ласка, не варто робити так! Нехай ваш школяр не чує фраз: "А ось Мишко читає швидше і не сидить весь день вдома з уроками", "Подивися, як акуратно Таня пише", "Ось Коля молодець, а ти що?". Порівнюйте учня тільки з ним самим у різні часові відрізки! Так ви покажете, яких результатів він зміг досягти.
- Дуже суворо дотримуватись шкільного режиму
Багато батьків панічно боятися запізнитися чи пропустити заняття, щоб не відстати від класу і викликати роздратування в педагога. Дайте собі та дитині трохи зітхнути, нічого страшного не станеться, якщо ви трохи відступите від звичного розпорядку. Якщо ви бачите, що малюк втомився чи захворів, дайте йому відпочити, заздалегідь промовивши умови. Наприклад, «Якщо ти залишишся вдома, то без гаджетів, а ввечері сам дізнаєшся про домашнє завдання і виконаєш його, плюс вимиєш посуд». Таким чином ви зможете дати потрібну школяреві паузу, але не виробите звичку постійно відливати від занять.
У яких випадках можна задуматися про зміну школи
Зміна школи - це крайній захід, коли ніякі способи усунути проблеми не допомогли, а дитина перебуває у стані сильного стресу.
У новому навчальному закладі першокласник так само адаптуватиметься, встановлюватиме контакт із викладачем та однокласниками. Конфлікти і складності - це частина нашого життя, важливо, щоб дитина не уникала їх, а навчилася долати і йти далі.
Поради психолога
Якщо першокласник не хоче ходити до школи, батьки найчастіше починають панікувати та всерйоз турбуватися про його майбутнє. А коли виникає тривожність, стає складніше тримати себе в руках і мислити розумно. Що ж робити і як поводитися?
- Без паніки
Тому перше, що рекомендують психологи, не панікувати. Все вирішуване, потрібно лише докласти зусиль і зачекати.
- Більше чуйності
Будьте уважні та швидко реагуйте на зміни в поведінці дитини. Так ви зможете помітити проблему і по можливості швидко її усунути.
- Дайте турботи та підтримки
Не лайтеся і не звинувачуйте першокласника в ліні та брехні, не звертайте його увагу на невдачі. Натомість надавайте більше підтримки, питайте малюка про його успіхи в школі, виявляйте участь і повторюйте, що вірите в нього. Іноді звичайна фраза «Щось трапилося? Ти можеш мені розповісти!» здатна розкрити проблему і показати дитині, що вона не одна, що вона завжди може розраховувати на батьків.
- Подивіться у майбутнє
У розмові з малюком поясніть, навіщо взагалі людям вчитися, що їм можуть дати знання і до яких результатів можна дійти. Якщо ви знаєте, про що мріє ваш першокласник і ким він у майбутньому хоче стати, створіть разом карту успіху, де відвідування школи буде найпершим етапом для досягнення головної мети.
- Не замикайтеся у собі
Попросіть допомоги у викладача та класного керівника. Батьки краще знають своїх дітей, їх темперамент, сильні та слабкі сторони. Якщо ви знаєте, що ваш першокласник, наприклад, сильно соромиться, попросіть не викликати його до дошки, а дозволити відповідати з місця. Не бійтеся звертатися до освітян! Повірте, вони не менше за вас зацікавлені, щоб учням було комфортно і легко.
З небажанням першокласників йти до школи стикаються багато родин, і багато їх успішно долають. Головне, бути поруч із дитиною, надати їй підтримку та увагу. Дотримуючись рекомендацій психологів і педагогів і виявивши трохи терпіння, ви зможете залишити проблему позаду і спрямувати нові знання і підкорення нових вершин!