Прояви дитячої агресії батьки часто сприймають як тривожний знак, що сигналізує про неправильний емоційний розвиток. Багато поспішають записатися на прийом до психолога або змінюють правила сімейного виховання. Але перш ніж вирішувати, як впоратися з агресією дитини, потрібно встановити причини такої поведінки. Можливо, турбуватися абсолютно нема про що.
Звідки береться агресія?
Агресивна поведінка зазвичай є відповідною реакцією дитини на емоційний дискомфорт. Їй може бути страшно чи прикро, боляче або просто нудно. Спалахи люті з проявом фізичної або словесної агресії можуть бути викликані низкою об'єктивних причин:
- Захисна реакція на зовнішні подразники. У дошкільному віці діти ще не вміють повною мірою контролювати свої емоції, і будь-яка неприємна, на їхню думку, подія може викликати агресивну відповідь. Розлютити дитину може невинний жарт товариша, програш в комп'ютерній грі або зауваження, зроблене мамою в виховних цілях.
- Вплив моделі відносин в сім'ї. Поведінка дорослих членів сім'ї швидко стає нормою і для дитини. Якщо хтось із батьків часто демонструє агресію, малюк буде вважати такий прояв емоцій цілком допустимим. Маючи перед очима такий приклад, і сама дитина буде різко і грубо висловлюватися, навіть не розуміючи, що так робити не можна. Велике значення також має вплив колективу - якщо друзі не соромляться у висловах і взагалі схильні до конфліктів, то не варто дивуватися, що і ваш малюк став більш агресивним і запальним.
- Бажання привернути увагу оточуючих. Зухвала поведінка нерідко є наслідком того, що дитина відчуває брак уваги. Виявляючи характер, малюк просто намагається виправити несправедливість ситуації, що склалася.
- Вікова криза. Агресія у дітей 3 років - явище дуже поширене. У цьому віці малюки починають пізнавати своє внутрішнє «Я», самостверджуватися в сім'ї та колективі. Спалахи агресивної поведінки стають частиною психологічного розвитку і в міру дорослішання успішно «гасяться».
Як перемогти агресію?
Злість, гнів, роздратування - всі ці емоції абсолютно природні для кожної людини, в тому числі і для дошкільника. Якщо дитина проявляє помірну агресію під час стресової ситуації, бити на сполох або карати її не потрібно. Кращий спосіб згладити спалах негативу - поставитися до нього спокійно, показавши тим самим правильний приклад. Досить поговорити з дитиною, розпитати, з чим пов'язана її поведінка, дати корисну пораду або просто обійняти.
Нерідко дитина агресивно поводиться з іншими дітьми, але вдома проявляє лагідність і спокій. Відбуватися це може з різних причин: можливо, малюка постійно ображають в колективі, тому він змушений демонструвати свою силу і самостверджуватися, або він може просто заздрити комусь із товаришів, бажаючи, наприклад, отримати чужу іграшку. Дуже важливо відверто і спокійно поговорити з дитиною на тему її відносин у дитячому садку або школі. Щира розмова допоможе виявити конкретну причину агресивної поведінки і знайти ефективний спосіб її вирішення: підбадьорте дитину, допоможіть впоратися з конфліктною ситуацією, щоб спілкування з однолітками не викликало у неї емоційний дискомфорт і, як наслідок, спалахи агресії.
Знизити рівень дитячої агресії допоможуть і такі заходи:
- Розвиток емпатії. Якщо дитина навчиться співчувати оточуючим, то її поведінка помітно зміниться - вона стане спокійнішою, доброзичливішою і добрішою.
- Уважне ставлення до дитини. Покарання у боротьбі з проявами агресії малоефективні, а ось регулярні бесіди, що підвищують рівень довіри дитини до батьків, дають позитивний ефект
- Творчість і спорт. Дітям у віці 3-6 років допоможуть заняття, що дозволяють перенаправити агресію у творчий або спортивний процес. Малювання, ліплення з пластиліну допомагають висловити свої емоції. А спорт і фізична активність потрібні для виплеску адреналіну, підняття самооцінки і впевненості в собі.
В цілому, дитяча агресивність є не проблемою, а важливим етапом емоційного розвитку і становлення особистості. Про реальну проблему варто говорити лише в тому випадку, якщо спалахи злості і гніву не мають під собою видимої причини, повторюються регулярно і беруть серйозну форму. Цілеспрямоване заподіяння фізичної, емоційної шкоди близьким, ровесникам або тваринам є значним приводом для спілкування з фахівцями - дитячим психологом і неврологом. Вони проведуть необхідне дослідження і скажуть, що робити, якщо дитина поводиться агресивно, і як ефективно вирішити проблему. У всіх інших випадках бити на сполох через одиничні спалахи дитячої агресії не потрібно - досить допомогти малюкові навчитися розпізнавати і контролювати свої емоції.