Психологічна стійкість малюка не народжується на порожньому місці. Всі батьки свого часу проходять через дитячі капризи, через «дай, не хочу, купи цю ляльку, машинку, кіндер-сюрприз!», Через «а-а-а !!!» і т.д. Тільки проходять по-різному. Слабкі батьки потурають дитині або чужій думці, сильні - непохитно стоять на своєму, люблячі - вміють знаходити золоту середину, щоб і дитя не плакало, і кіндер-сюрприз залишився в магазині.
Якщо говорити про дітей, то одні почнуть домагатися всього сльозами і ниттям, інші - будуть підлаштовуватися і втрачати впевненість у собі, а треті - просто напрацьовують життєвий досвід. Адже завдання батьків - навчити дитину адаптуватися до будь-яких умов, навіть якщо все йде зовсім не так, як їй хочеться.
Люблячі батьки, як і досвідчені педагоги, відчувають дитину, не заграють перед нею, але і не тиснуть на неї, знають, де можна дозволити, а де потрібно проявити твердість, і сльозами тут горю не допоможеш.
Даремні сльози
Буває так, що не можна змінити обставини, незважаючи на всі наші зусилля, ми усвідомлюємо своє безсилля. Через це нас наповнюють негативні емоції і ми нестримно починаємо плакати. Таким чином, ми очищаємо організм від токсинів. Ці сльози відрізняться від сліз співчуття, болю, радості або від нарізаної цибулі – самі шкідливі, це навіть показали лабораторні дослідження.
Якщо дати дитині виплакати даремні сльози, то ви тим самим підведете її до того, що ситуацію можна пережити, змиритися, спробувати інший підхід, вдатися до нової спроби.
Малюк повинен зрозуміти, що у нього не з першого разу буде виходити, що він не переможе, що можливо не буде такої іграшки як у його друга. Саме так у нього народиться психологічна стійкість, звісно з першого разу за допомогою батьків, а потім навчиться самостійно спокійно приймати який-завгодно результат.
Розвиток психологічної стійкості
Малюк повинен виплакувати даремні сльози. Але в той же час, маленьку дитину необхідно втішати, допомагати, перемикати увагу, пояснювати, знаходити компромісне рішення, і давати зрозуміти, що ви все одно його любите. У цьому випадку малюк вчиться бути гнучким, не зациклюється на невдачі, стає психологічно сильніше.
Для розвитку психологічної стійкості дитини теж є свої захоплюючі рольові ігри, де можливий будь-який поворот розвитку подій. Наприклад, всім знайомі «дочки-матері». Якщо мама зміниться ролями зі своїм чадом «ти - мама, я - дитина», то з одного боку вона може покапризувати, а з іншого показати малюку про себе багато цікавого. Адже малюк підсвідомо скопіює всі ваші емоції, кривляння і міміку. А психологічна гра «що б ти змінив, якби став дорослим?» дозволить вам заглянути у внутрішній світ дитини, відчути її проблеми і побачити її мрії.
Поради батькам
Не заважайте природним поривам дитині бути самостійною, чесною, доброю.
Постійно оберігаючи малюка від труднощів, батьки вчать його бути пасивним, невпевненим у собі, і в кінцевому результаті це почне їм не подобатись, дратувати.
Найгірший варіант, коли ви спочатку говорите «ні», а потім під тиском плачучого малюка міняєте рішення на «так», «ну, добре», «тільки не плач».
Якщо ви не в силах тримати своє слово до кінця, краще дозвольте дитині відразу те, що вона все одно випросить, бо тільки при цьому будуть зіпсовані і ваші нерви, і вашої дитини.Для дошкільнят характерно переважання почуттів над розумом. Емоційна сторона життя для них важливіше нашої формальної турботи - одягнути, нагодувати і т.д.
Частіше розмовляйте і грайте зі своїм малюком, хваліть за успіхи, і не робіть трагедій через те, що дитина не виправдовує ваших очікувань, - адже це всього лише ваші очікування