Дошкільний навчальний заклад №25

Про вікові кризи в дошкільнят говорять набагато менше, і найчастіше батьки просто сприймають поведінку маляти як хандру, котру ще століття тому лікували різкою чи ремінцем.

     Але не поспішайте хапатися за історично випробувані ліки: не все так просто, однак і не все так страшно, як вам здається…

    Всі батьки, бабусі, дідусі знають з власного досвіду, що таке дитяча криза 1 року, 3 років, 7 років.

    Безпосередність, імпульсивність, яскрава емоційність, надмірна активність і допитливість характеризують дошкільня. Ці риси, які в дорослих уже давно пішли в минуле, викликають постійне бажання здійснити на дитину виховний вплив.

    Але щоб цей “виховний вплив” пішов на користь і вам, і дитині, необхідно не просто наполягати на своєму дорослому рішенні, а розуміти природу дитячої психіки й закономірності її розвитку.

    Видатний психолог Л.С.Виготський писав “Розвиток дитини – це не що інше, як постійний перехід від одного вікового щабля до іншого, пов’язаний зі зміною й розбудовою особистості дитини...”

     Отже, кризи чергуються зі стабільними періодами розвитку. Спокійні періоди розвитку дошкільняти:

– від народження до року

– від року до трьох років

– від 3 до 7 років

    Кожен стабільний період завершується кризою розвитку. Навіщо ж вони потрібні, ці кризи?

   Справа в тому, що до кінця кожного стабільного періоду в дитини повинна сформуватися певна риса, яка дозволить малюку повноцінно розвиватися в наступній стадії. Ця риса необхідна для подальшого нормального психічного розвитку дитини. Якщо ця риса не сформується (або формується неналежним чином), то особистісний розвиток гальмується й веде до виникнення комплексів і небажаних рис характеру дитини (які виявляться значно пізніше).

    Отже, що це за риси.

   До кінця першого року життя формується “базова довіра”, тобто дитина відчуває довіру до матері, до світу, відчуття “я гарна, мама гарна, світ гарний”. Ця риса дозволяє дитині активно й без побоювання освоювати навколишній простір, коли вона починає ходити. Це означає, що дитина психологічно дозріла для того, щоб активно “перевіряти на зуб” усе, що попадає в її поле зору. Для неї все добре, вона не має відчуття небезпеки, тому часто залазить туди, куди не треба (або небезпечно) і ніякі угоди й заборони мами її не зупиняють.

    Криза 1 року починається, коли дитина постійно тікає, не слухається, скрізь лізе, все хапає й т.д.

   До третього року життя в дитини формується “самостійність”, тобто здатність здійснювати дії самостійно, без мами. І це знамените “я сама” припадає саме на 3-річний вік. Ця риса дозволяє дитині активно відстоювати свою позицію, право на свою думку. Дитина вимагає поваги до себе як до рівної.

Це викликає хвилю обурення в батьків, оскільки 3-річну дитину ще важко назвати дорослою, і давати їй повну свободу дій та самостійність не завжди можливо.

   До 6-7 років у дитини формується “ініціативність”, тобто здатність фантазувати, вигадувати щось своє, пропонувати своє рішення й діяти в цьому напрямку для реалізації своїх задумів. По-іншому ініціативність проявляється в пізнавальній активності, тобто в бажанні дізнаватися щось нове. Криза починається, коли маля йде в школу і якщо в нього не сформувався пізнавальний інтерес. Доводиться виконувати нудні (для деяких), складні, незрозумілі, непотрібні завдання, гра закінчилася.

   Батьки дивуються, чому з дитиною відбуваються такі зміни.

    Насправді в дітей просто з’являються нові потреби, а старі форми задоволення цих потреб заважають дитині й перестають її влаштовувати. Дитина готова переходити на новий рівень відносин, але часто буває, що не готові батьки, які всіляко стримують дитину на попередньому етапі відносин.

  Тому кризи розвитку – це не причина негативного й бунтарського поводження дитини, це тільки прояви й симптом того, що дитина дорослішає, а батьки не готові підлаштовуватися під нові потреби свого чада.