Цикл осінніх свят замикає календарно-обрядове коло. Осінній обрядовий цикл показував природну смерть та поєднувався зі збором врожаю – збиранням дарів природи та підготовкою до наступного аграрного року. Таким чином цикл замикався. Осінній цикл не становить цілісної системи, а вбирає розрізнене світоуявлення українців.
Традиційно українці пов’язували свята з певними звичаями, застереженнями і пророцтвами. А ще, не прив’язувалися до конкретного дня, скоріше, до виду праці: збір врожаю або завершення жнив.
Більшість обрядів осіннього циклу були спрямовані на родинне життя. Із Покрови починались весілля. Свято Дмитра вважається остаточним приходом зими та холодів, адже він “замикав” землю на ключ, і ховав його аж до Юрія.
Які осінні свята чекають нас, що обов’язково треба зробити, а що – ні – розкажемо у цій статті.
Головосіка
11 вересня - Усікновення глави Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна
Цього дня православні християни вшановують пам'ять святого пророка і Господнього Хрестителя Іоанна Предтечі.
Про мученицьку смерть Івана Предтечі детально розповідається в Євангелії від Марка (6, 14-30). Іоанн Хреститель осуджував царя Ірода за те, що той жив із дружиною свого рідного брата – Іродіадою. Відтак жінка захотіла помститися Іоаннові.
У день свого народження Ірод влаштував розкішний бенкет, на якому перед гостями танцювала Саломія, дочка Іродіади. Вона так догодила Іроду, що він поклявся перед гостями дати їй все, чого вона забажає. За порадою донька пішла до матері. Підступна Іродіада зажадала попросити голову Івана Хрестителя на таці.
Ірод боявся гніву Божого за вбивство пророка, але не міг порушити клятву. Іоанну Хрестителю відсікли голову і віддали Саломії.
У народному побуті вважається, що цей день завершує літо. Із 11 вересня зазвичай починається “бабине літо”, яке триває до 22 вересня. З цього приводу існувала приказка: “З Івана Пісного мужик осінь зустрічає, а баба своє літо починає”.
Якщо на Івана Купала збирали трави, то на Івана Пісного було прийнято збирати коріння.
11 вересня – день суворого посту. Звідси і походить голодна назва дня - Іван Пісний.
Іоанну Хрестителю моляться, аби вилікуватися від мігрені, щоб зменшити фізичний біль, зрозуміти свої думки і розібратися в них та про допомогу в збереженні роду людського.
Семена
14 вересня віряни відзначають Воздвиження Хреста Господнього за "новим" календарем, а також свято Преподобного Симеона Стовпника та його матері Марфи. У народі його іменують - день Семена. Як і будь-яке церковне свято Семенів день має свої прикмети і традиції, які міцно вкоренилися у житті кожної віруючої людини.
Згідно з церковними переказами, Симеон жив наприкінці IV-V столітті та протягом багатьох років служив Богу. До 18 років Стовпник допомагав родичам пасти овець, а потім таємно втік до монастиря, де провів все своє життя. Симеон жив у церкві 80 років, дотримуючись вимог аскетизму і дивуючи всіх умінням читати чужі думки.
Святий започаткував стовпництво. Це одна з форм християнського подвижництва, коли людина проводить весь свій час у молитві, стоячи на стовпі або іншій височині. Симеон провів на стовпі 37 років.
За часів козацтва хлопців вперше садили на коня та проводили пострижини – це важлива подія у житті молодого воїна.
У ніч на Семена організовували базарне свято, яке називалося "Весілля свічки" або "Свято свічки". Це був своєрідний карнавал із вогнями та лялькою, яка повторює людський образ, який влаштовувався на київських базарах.
У Семенів день закінчується "Вулиця" і розпочинаються вечорниці. Напередодні свята хлопці винаймають для вечорниць будинок на весь осінньо-зимовий період. На вечорницях дівчата варять обрядову кашу, готують вареники, а хлопці наймають музикантів. На Семенів день відбувається обряд посвяти в парубоцтво, коли ще зовсім молодих хлопців приймають до хлопчачої ватаги.
Наші пращури з дня Семена починали ткати килими, також бралися за роботу столяри, стельмахи та ковалі.
Ввечері 14 вересня майстри збиралися за столом з горілкою, і такі "засиджени" могли тривати цілий тиждень, до Другої Пречистої.
Свято Семена - день відльоту ластівок та покарання горобців. Преподобнийі Симеон вважається покровителем птахів, тому вони звітують у своїх добрих і злих вчинках.
Ластівки - це посланці неба та провісники весни, а горобці ж, навпаки, прокляті птахи, бо, коли розпинали Христа, то вони кричали "Живий! Живий!", повідомляючи катам, що він ще не помер.
На Семенів день люди починають копати картоплю. Після збору врожаю на полі розводять багаття, печуть нову картоплю та гріють руки, "щоб не мерзли взимку".
Різдво пресвятої Богородиці
Свято Різдва Пресвятої Богородиці за юліанським календарем відзначалося кожного року 21 вересня. З переходом Православної церкви України на новий церковний календар, з 1 вересня 2023 року, це свято відзначають 8 вересня.
В народі це свято ще часто називають Друга Пречиста. Вважається, що саме цього дня народилася Діва Марія, яка потім стала матір'ю Ісуса Христа.
Християни відзначають це свято приблизно з VІ століття. Згідно з переказами, батьки Діви Марії – Йоаким і Анна, були благочестивим подружжям, але, проживши у шлюбі 50 років, не мали дітей. Юдеї, які вважали безпліддя Божою карою людині за її гріхи, насміхалися над ними.
Сенс свята полягає у прославленні Богородиці – першої події у ряду тих, якими Господь готувався врятувати людство. А ще в тому, що людина має вірити й довіряти Богові, навіть тоді, коли в неї саму ніхто не вірить.
Цей день знаменний народженням Діви Марії, матері Ісуса Христа, і в це свято прийнято відзначати початок порятунку християн, радіти закінченню бездітності Анни і Якима, батьків Марії. До Різдва Богородиці прийнято збирати весь урожай, і дякувати за нього, починати прибирати вулики.
Раніше було прийнято ходити один до одного в гості в цей день, щедро накривати столи.
В це церковне свято можна просити Діву Марію про найпотаємніше, причому особливо актуальні прохання про народження дитини від бездітних сімейних пар.
На Різдво Богородиці багато дівчат і жінок ходили до водойми вмиватися до світанку, – вважається, що так можна зберегти красу до самої старості і швидше знайти чоловіка. Для здоров’я дітей пороги обливали водою, а також спалювали старе взуття і одяг.
Це свято вважається одним із найважливіших днів у церковному календарі, коли віряни з усього світу вшановують Матір Божу та моляться за її заступництво.
Ось кілька важливих речей, які варто зробити цього дня:
- Зайти до храму. Відвідайте церкву на службу, запаліть свічку і помоліться. Якщо можливості піти до церкви немає, можна помолитися вдома.
- Молитися про допомогу. Люди звертаються до Богородиці, просячи її наставити на шлях істинний, принести мир і злагоду в сім’ю, допомогти бездітним парам отримати дітей і полегшити пологи вагітним жінкам.
- Допомога матерям. В цей день особливо шанують матерів, стараючись усіляко їм допомогти і проявити турботу.
- Збиратися родиною. Традиційно святкують сімейною трапезою, збираючись усією родиною за столом.
- Вчиняти добрі справи. Подавайте милостиню або допомагайте нужденним. Вважається, що добро, вчинене із щирими намірами, повернеться щастям до вашої оселі.
На Різдво Пресвятої Богородиці заборонено:
- сваритися і лихословити;
- ухилятися від походу до церкви під приводом важливих домашніх справ;
- перебувати в зневірі;
- згадувати старі образи.
Здвиження
14 вересня, віряни східного обряду відзначають свято Воздвиження Хреста Господнього.
У народі це свято називають значно коротше — "Здвиження". З цього дня птахи відлітають у вирій, настають холоди, «земля на Здвиження ближче до зими движиться (тобто рухається - ред.)». За народним уявленням, цього дня не можна ходити до лісу, оскільки у вирій не тільки птахи летять, але й повзуть змії, тому прогулянка може бути небезпечною.
Але перед тим, як змії сховаються, має відбутися рада, на якій зобов'язаний відзвітуватися за свої вчинки кожен плазун. Ті, хто не порушив протягом року даної обітниці, мають право спочивати до наступного Руфа — 21 квітня, коли гаддя знову вилізає із землі; натомість такі, що вжалили людей або тварин, не мають права на спочинок, бо їх «не бере земля», а відтак нечестивців проганяють геть; це особливо небезпечне гаддя — воно кидається під колеса, нападає на людей. Тому, вірячи в таку легенду, дітям забороняли ходити до лісу, щоб не зустрітися з "шатунами", а також не провалитись у яму, де мають зимувати плазуни. Якщо хтось провалиться, то буде цілу зиму лизати з ними «гадючий камінь».
Покрова пресвятої Богородиці
1 жовтня, українці відзначають Покрова Пресвятої Богородиці – це велике церковне свято, пов'язане з переказами про чудесне явлення Діви Марії жителям Константинополя. На Покрову заведено відвідувати церковну службу і молитися іконі Покрови Божої Матері. Вважається, що всі прохання Богородиці в цей день будуть почуті.
Також у цей день в Україні відзначають відразу День українського козацтва та День захисника та захисниць України.
Найбільшим і найзначущим святом була Покрова для козаків. У цей день на Січі відбувалися вибори нового отамана. Козаки вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали заступницею і покровителькою православного воїнства. На честь Покрови козаки будували багато храмів, деякі з них збереглися й донині.
Тож не дивно, що це свято здобуло в Україні ще й другу назву – Козацька Покрова.
Покрову козаки вважали своєю заступницею в далеких походах. Її зображення завжди було на хрестах, які носили козаки.
Священною для кожного козака на Січі була Покровська церква. Козаччина завжди була однією з найяскравіших сторінок української історії, на славних прикладах якої виховувалося почуття національної самоповаги багатьох поколінь українців. Саме на Покрову на Січі відбувалися вибори нового отамана. Козаки вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали заступницею і покровителькою православного воїнства.
У це свято заведено йти до храму, поставити свічку і помолитися. У святої Богородиці просять про зцілення від хвороб, родинне щастя і, звісно, моляться про захист від ворогів і мир – у країні та домі. Вважається, що Покров Пресвятої Богородиці – це день, коли всі молитви будуть почуті.
У цей день прийнято:
- готувати млинці та пригощати ними сім'ю та знайомих – що більше млинців, то більше тепла в домі буде;
- збиратися з близькими за спільним столом;
- обов'язково допомогти бідним і знедоленим – вважається, що щедрість цього дня винагородиться.
Зазвичай до цього дня збирали весь урожай, закінчували всі роботи на полі, в саду і городі та влаштовували широкі гуляння. З Покрови починалася пора весіль. У народі вважалося, що незаміжнім дівчатам у свято слід обов'язково поставити свічку в храмі – що раніше поставиш, то раніше заміж вийдеш.
Дмитрів День
6 жовтня — важливий день для християн східного обряду, адже ми відзначаємо День пам'яті великомученика Димитрія Солунського, або ж просто Дмитрів День.
Наші предки вважали День Дмитра завершенням усіх польових робіт і переходом до зимового способу життя.
На Дмитрів день було прийнято поминати покійних близьких, відвідувати їх могили та молитися в церкві за душі померлих. Хоча в церковному календарі поминанню присвячена Дмитрівська батьківська субота, в домі ставили миску з водою для покійних, щоб вони могли вмитися.
Сім'я збиралася за столом, де обов’язково ставили млинці, як символ закінчення жнив. Перший млинець віддавали найстаршим, а якщо їх уже не було, залишали під вікном. Також готували пироги та коржі, а на напої варили кисіль.
У Дмитрів день обов’язково варто помолитися святому Дмитру, адже він точно почує твої молитви!
Кузьми-Дем’яна
14 листопада віряни та церква вшановують пам'ять святих Кузьми та Дем'яна.
Кузьма і Дем'ян — римські лікарі-близнюки, християнські святі, мученики. Народилися в Аравії, у християнській родині. Вивчали мистецтво знахарства у портовому місті Егея, Кілікія.
Прославилися як милосердні й безкорисливі лікарі, що не брали грошей за свою роботу; через це отримали прізвисько "безсрібників".
У давні часи Кузьми-Дем'яна (14 листопада) особливо чекала молодь: у цей день робили складчину. Дівчата приносили курей, яких різали і та готували з них страви, а хлопці — солодощі для дівчат та напої. Це був своєрідний конкурс дівочої кулінарної майстерності.
У господарів були свої клопоти. Всі вирушали до саду та обкопували на зиму дерева. Господині сплітали у вінки вже добре просушену цибулю-сіянку та вішали на жередку в хаті. Там вона висіла до Явдохи (14 березня). Вважалося, якщо таку цибулю висадити грядку, то вона не буде стрілкуватися.
Михайлів день
8 листопада в Україні православні відзначають Михайлів день.
Для вірян цей день — важливе свято, тому заборонено виконувати будь-яку фізичну роботу.
Архангел Михаїл - один із найшанованіших святих у православ'ї. Починаючи з давніх-давен, його вважають скидачем нечисті та хранителем миру. День Архангела Михаїла в православ'ї відзначають двічі на рік: у вересні - Михайлове чудо, у листопаді - Собор Архістратига Михаїла та інших Небесних Сил безтілесних.
Краще піти до церкви і помолитися за здоров'я рідних. На Михайла в давнину намагалися займатися благодійністю або допомагати людям, які потребували їхньої допомоги. День вважався вдалим для вирішення проблем, які виникли в сім'ї.
Існувала традиція накривати на свято Михайла святковий стіл, до якого запрошували гостей. За народним повір'ям, чим більше в домі гостей, чим заможнішим буде рік. Існувала навіть така думка, чим більше різноманітних страв буде на столі, тим задоволенішим буде сам архістратиг.
За народними традиціями дня в Михайлів день заведено ходити в лазню, щоб змити з себе гріхи. Вважається, що якщо зіграти весілля цього дня, то молодят благословлять усі ангели.
Якщо ж цього дня випадає сніг, то в народі кажуть, що це "Михайло на білому коні приїхав" - тобто, починалася зима.