Майже всі мами, які віддають своїх дітей в дитячі садки, проходять один і той же шлях. Хтось довше, хтось коротше. Але всім, звичайно, хочеться, щоб "все було добре". Я як мама, педагог і вихователь мала можливість спостерігати процес з усіх позицій. Буду рада, якщо мій досвід і мої висновки вам знадобляться.
Отже, з чого все починається?
З рішення віддати дитину в садок. Тут найголовніше - бути чесним з собою. Задайте собі питання: "З якою метою я віддаю малюка в садок?" І чесно дайте собі відповідь на нього.
Від вашої відповіді залежить дуже багато чого (наприклад, чи піде вона взагалі в сад, чи потрібен сад вашій дитині, сад або няня, сад на пів дня або на цілий день, приватний або державний).
Я хочу, щоб дитину розвивали, а я не фахівець в цьому.
Повірте, дитина прекрасно розвинеться і без спеціальних курсів, у неї нічого не атрофується, вона не виросте відсталою. Трохи зусиль з вашого боку і вдома створюється відмінне розвиваюче середовище. Ще є маса занять, які можна відвідувати з мамою.
Дитині потрібна соціалізація.
Звичайно! Особливо в ясельний період! Звичайно ж, оті слиняві малі діти стоять того, щоб втратити маму - єдина істота, що забезпечує її безпеку у власних очах. І не варто дивуватися істерикам при розставанні, це цілком нормальне явище.) Справедливості заради потрібно сказати, що, звичайно, вчитися комунікувати з іншими людьми потрібно. Але норми поведінки дитина буде переймати насамперед від вас, а не від Марії Петрівни. І півтора року це зарано для соціалізації в тому сенсі, в якому ми її маємо на увазі в садку.
У сусідки син уже рахує, віршики розповідає, знає 20 слів по-англійськи, на горщик сам ходить (потрібне підкреслити), а мій ...
Я втомилася від декрету.
Я люблю свою дитину, але вже божеволію і втрачаю себе. І так, я розумію, що ніякий садок, няня не замінить мене їй. І так, я не хочу насильно ліпити з себе супер маму, тому усвідомлено йду на цей крок і не буду мучитися почуттям провини. Чесно. Мама теж людина. Та й маляті потрібна щаслива мама, а не мама в депресії. Вже досить досліджень, науково підтверджених.
Мені потрібно працювати.
Рада б до школи сидіти з дитиною, але обставини змушують. Хочу працювати теж приймається. Це ваш вибір і ви не повинні ні перед ким виправдовуватися. Це не робить вас поганою мамою.
Дитина хоче в дитячий колектив, спілкування на майданчиках і в гостях їй мало.
Це буває найчастіше після трьох років. Потрібно пам'ятати, що якщо ви ведете дитину в садок, тому що вона хоче до діток, то забирати її відразу, як тільки вона вже передумала спілкуватись і з першими конфліктами, котрі неминучі, не варто.
І я настійно не рекомендую вам віддавати малюка в садок за першими трьома причинами.
Ходіть з ним на заняття, на майданчики, в парки, в гості. Читайте відповідну літературу і займайтеся самоосвітою. В цьому випадку користь від розвитку в саду не варта раннього розставанню з мамою.
Далі. Визначтеся із своїми очікуваннями. Чого ви хочете від садка? Чим конкретніше буде відповідь, тим краще.
Хочу, щоб всі робили як я, тільки краще, адже вони фахівці, вони на це вчилися.
Запам'ятайте, жодна людина в світі не зможе замінити дитині маму. Жодна людина в світі не вміє читати ваші думки в реальному часі або бути вами. Тому ні суперняня вдома, ні супервихователь в садку не зробить ідеально як ви хочете, особливо, якщо ви грамотна мама і у вас високі вимоги. Можливо, зроблять добре, можливо, десь перевершать ваші очікування, але завжди "йти в ногу" навряд чи вийде.
Хочу, щоб було багато занять, щоб з дитиною займалися і навчали її, побігати і в ляльки пограти вона і вдома може.
Саме з таким запитом часто приводять дітей в садок. Моя однозначна думка як педагога і вихователя - це категоричне зло. Передова діяльність дитини дошкільного віку - гра! Погугліть, це слова авторитетної людини. Заняття, звичайно, корисні, але начиняти дитину, як комп'ютер, інформацією заради незрозуміло чого це злочин проти її ж розвитку. Тому, вибираючи садок, подивіться, чи передбачено час для вільної гри і скільки його, зверніть увагу на види занять і їх наповнення. Якщо діти з 2-3 років сидять за столиками і пишуть, читають і т.п., Вам явно не сюди.)
Хочу індивідуального підходу для своєї дитини.
Насправді його хочуть всі. Але логічно мислячи, легко прийти до висновку, що дитячий сад це місце, де на 10-30 дітей доводиться двоє дорослих. І при самому-самому великому бажанні жодна людина не може розірватися і одночасно катати Василька на спині, будувати з Машею будиночки, гуляти на вулиці з Іванком і годувати Оленку. Тому деякі процеси в дитячих садах уніфіковані і там є свої правила. У дуже хороших дитячих садах, де вихователі горять роботою, люблять дітей і проходять різноманітні навчання, процеси налагоджені настільки, що дозволяють розширити межі свободи дитини і забезпечити їй свободу вибору. Але далеко не всі. До цього просто потрібно бути готовим. Альтернатива - індивідуальна няня.
Хочу, щоб її виховували.
Безумовно, в дошкільних дитячих установах прищеплюються безліч різних корисних речей. Але! Пам'ятайте, виховуєте свою дитину Ви! Вона на підсвідомому рівні переймає ваші цінності і вашу поведінку. Це в її "прошивці".
Хочу ... (варіантів багато, просто проаналізуйте, наскільки реальний Ваш запит. Це допоможе знизити відсоток розчарувань.)
Вибираємо садок
Я з "проблемних мам", які "дуже розумні", "начиталась розумних книжок, а спробувала б сама ...", "корчить з себе супер маму" і все в цьому дусі.
Перше правило - Ви вибираєте садок так пильно, як можете, але поважаєте правила, прийняті там, і людей, які працюють там. Це означає, що ви приходите в сад, дізнаєтеся все, що вас цікавить, дивитеся, пробуєте, підходить - залишаєтеся, не підходить - йдіть. Ніяких "давайте я вам зараз пораджу" або "ваші вихователі роблять неправильно, я зараз їх навчу правильно, я добра вам хочу, дівчата" або "ось тут вам потрібно повісити телевізор, а тут потрібно зробити куточок, де малюк зможе усамітнитися". Так само не дуже радісно будуть зустрінуті ваші спроби "нишком" зробити по-своєму, особливо завзято. Будучи мамою, я не розуміла, чому. Складно, чи що, зробити, така дрібниця! Або чому не прислухатися, я ж корисні поради даю. Ставши на іншу сторону, я зрозуміла чому. Уявіть, що приходять до вас гості, улюблені гості, переступають поріг і починають розпоряджатися у вашому домі і практично затівають ремонт. В хорошому закладі вас завжди запитають, чи все вам подобається, запропонують заповнити анкету зворотного зв'язку або виставлять книгу скарг на чільне місце. Це, звичайно, якщо їм цінна ваша думка і вони хочуть рости.
Відносно людей, які працюють з вашим малюком, це взагалі без варіантів. Якщо вам не подобається вихователь, не віддавайте дитину в його групу. Ви або поважаєте цю людину, довіряєте їй і дивитеся з нею в одну сторону, або взагалі не співпрацюєте. Пам'ятайте, що це та людина, яка під час вашої відсутності несе відповідальність за вашу дитину, а значить, повинна бути для дитини авторитетом, ватажком і другом одночасно. Саме з нею у дитини в ідеалі формується прихильність. Якщо дитина чує в вашому голосі зневагу, то авторитет вихователя для неї виявиться під загрозою. Якщо вам щось не сподобалося в поведінці вихователя (те, що через це не варто забирати дитину із садка) обговорюйте це без присутності дитини.
Що повинно бути в хорошому садочку (особиста думка):
умови для підтримки і зміцнення фізичного здоров'я дитини (елементарно попросіть показати вам кімнатний термометр і гігрометр, запитаєте, чи є прогулянка, в яких випадках діти не гуляють, зверніть увагу на фізнагрузки в саду.
Хороша емоційна атмосфера
Перш за все приємні і не засмикані вихователі. Дуже насторожує, якщо вихователі косяться на адміністратора, батьків або господиню садка. Нездоровий клімат не місце для дітей. Якщо вихователі постійно перебувають у стресі, про яке служіння дітям і про яку любов може йти мова?
Решта факультативно. Які цінності має транслювати садок моїй дитині, здорова їжа (ніяких перше-друге-третє і "доїси, інакше ...") чиста українська мова вихователів, гарна англійська на високому рівні і без зубріння, здорове харчування, здорові звички, залучення до праці і освоєння навичок самообслуговування, мистецтво: як мінімум музика і спів, відсутність запихувань в голову з ранніх років цифр і букв, грамотність вихователів в психологічно-педагогічній сфері от і все.
І я бажаю кожному з батьків, які зважилися на цей відповідальний крок, знайти чуйну людину, яка стане вашим партнером у вихованні дитини, а дитині - старшим товаришем і мудрим наставником.